Ра́длер (, букв. «велосипедист») — південнонімецький варіант слабоалкогольного напою, коктейль з пива та прохолоджувального безалкогольного напою, насамперед лимонаду. Пропорції можуть відрізнятися, однак здебільшого напої змішуються у рівних частинах, тож вміст алкоголю в такій суміші зазвичай знаходиться у діапазоні від 2,5 до 3,5 %.

Історія «Винахідником» напою зазвичай вважається Франц Куґлер, господар пивного ресторану «Kugler Alm» неподалік Мюнхена на початку 1920-х. За найпопулярнішою версією Куґлер, маючи на меті популяризацію ресторану, проклав велосипедну доріжку, що йшла лісом від міста до його закладу. Задум виявився вдалим, і одного червнего суботнього дня 1922 року до закладу Куґлера завітало стільки любителів велосипедних прогулянок, що наявних в нього припасів пива було недостатньо аби задовольнити існуючий попит. Водночас у ресторані було багато лимонаду, напою який не користувався популярністю у тогочасної баварської публіки. Тож Куґлер запропонував своїм відвідувачам замість пива його суміш з лимонадом. Цей напій мав вгамовувати спрагу краще за пиво і водночас бути не таким п'янким, тож майже не впливати на здатність керувати велосипедом. Запропонований коктейль припав до душі гостям ресторану і невдовзі почав пропонуватися в інших пивних закладах Мюнхена.

Проте в літературі існують більш ранні згадки про «радлер», зокрема у виданому 1912 року романі німецької письменниці Лени Кріст «Спогади непотрібної», в якій вона описує події 1900 року й згадує про маси (літрові кухлі) радлера ()Лена Кріст «Спогади непотрібної» , стор. 20 . Тож зараз вважається, що історія Куґлера була вигадана з рекламною метою, а появу радлера пов'язують з велосипедним клубом соціал-демократичної орієнтації кінця XIX століттяСайт daskochrezept.de . Видається дуже сумнівним, що колись вдасться назвати ім'я істинного винахідника цього напою.

Радлер набув швидкого поширення в Баварії, а з часом і в Північній Німеччині, де на нього спершу казали Radfahrerliter, а згодом — AlsterwasserСайт «Bier und wir» . Оскільки 100 років тому в Баварії домінували темні сорти пива, перші радлери були сумішшю темного пива й світлого лимонаду. З часом смаки на пиво стали мінятися, й радлер вже взялися робити, використовуючи світлі сорти.

До 1993 року радлер виготовляли лише на місці — в шинку, оскільки чинний тоді «Закон про податок на пиво» забороняв виробництво готових мішаних напоїв з пивом. Після скасування цієї заборони на ринку швидко з'явився радлер в пляшках. Проте тут першою була не баварська, а гессенська фірма.

Сьогодні радлер разом з іншими мішаними напоями пропонує майже кожна велика броварна фірма Німеччини. За даними сайту «Bier und wir» у 1999 році в Баварії з 400 000 гл готового мішаного пива 75 % припадало саме на радлера. Сьогодні 30 % броварень Баварії займаються виготовленням мішаних пивних напоїв і насамперед радлера.

Різновиди Радлери можуть вироблятися як зі світлих, так й з темних сортів пива. Крім класичного лимонаду з лимонним смаком другим інгредієнтом коктейлю можуть бути інші газовані безалкогольні напої (спрайт, кола, лимонади з різноманітними фруктовими смаками).

Через те, що ідея змішування пива з лимонадом для отримання прохолоджувального напою з низьким вмістом алкоголю, доволі тривіальна, подібні коктейлі виникали незалежно у різних регіонах світу. Крім південнонімецького варіанту Радлер напій може називатися: Альстервассер () у Північній Німеччині; Панаше () у Франції; Шенді () у Великій Британії та більшості англомовних країн; Бір-Мікс () тощо.

Приклади деяких німецьких марок радлера Altenburger Radler Bitburger Radler Hasseröder Radler Henninger Radler Krombacher Radler Sternburg Radler Warsteiner Premium Radler Zitrone

Примітки

Посилання

Радлер на сайті «Німецького пивного інституту». Поради щодо вживання радлера .