Коре́цькі () — руський князівський рід герба «Погоня», назва якого пов'язана з містом Корець на Волині (тепер районний центр Рівненської області), яким члени роду володіли від початку XV ст. З часом спольщився.
До володінь князів Корецьких («Кореччини») входило 65 сіл і 5 міст з резиденцією у Корці.
З історії роду
Представники Корецьких походили від князя Олександра Патрикійовича Стародубського (†1409).
Корецькі були пов'язані з іншими відомими родами Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Молдови та Московії, зокрема, з князями Масальськими, Могилами, Потоцькими, князями Сангушками, Ходкевичами, князями Чорторийськими.
Генеалогія роду: Василь Олександрович (після 1401—після 1443) — князь корецький (1443—?) Богуш Васильович (?—після 1483) — князь корецький. Іван Васильович (? —1502) — князь корецький, намісник Красносельський у 1492—1502-х; Василь Івановивич (?—1519) Лев Іванович (?—1519) Олександр Іванович (?—1519) — князі корецькі, загинули 1519 р. у битві з татарами під Сокалем. Іван Іванович Анна з Корецьких — княжна, дружина Михайла (Михна) Зброховича (Гулевича).Kasper Niesiecki. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — T. 2 — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — S. 381. Федір Іванович (?—1522) — князь корецький. Богуш Федорович (1510—1576) — князь корецький (1522—1576), житомирський староста (1539—1548), брацлавський і вінницький староста (1548—1576), луцький староста (1560—1576), волинський воєвода (1572—1576), у 1540-х роках разом із Бернардом Претвичем обороняв південні кордони Великого князівства Литовського від ординських наскоків, часто взаємодіючи із запорозькими козаками. У XVI ст. князем Богушем Корецьким до фортеці замку у Корці були добудовані нові укріплення (на сучасному гербі міста Корець зображено надбрамну вежу замку Корецьких) Юрій Богушевич (?—до 1576) Яхим Богушевич (?—1612) — князь корецький, першим з роду прийняв унію, активно впроваджував її на Волині; тесть придушувача козацько-селянських повстань Мартина Калиновського: Самійло Яхимович (1586—1622) — князь, брав участь у походах на Московську державу за Смутного часу початку XVII століття. Був одружений із Катериною Могилянкою, підтримував рід Могил у його претензіях на господарський престол у Молдовському князівстві. У 1612—1616-х разом з князем Михайлом Вишневецьким організував похід у Молдову проти турецького ставленика господаря Штефана IX Томші, щоб посадити на престолі Олександра, сина Єремії Могили. Зазнав поразки, потрапив до турецького полону. З допомогою православних ченців утік на батьківщину, згодом перейшов з православ'я на католицизм. Унаслідок поразки польського війська в Цецорській битві (1620) знову потрапив до турецького полону, де загинув. Софія Серафима Корецька (?—після 1630)— ігуменя, вирішила забрати ікону Божої Матері «Благодатна» (інша назва «Споручниця грішних», відповідно до напису на окладі), що здавна знаходилась у корецькому замку, з княжої молитовні до православного Воскресенського Корецького жіночого монастиря. Згодом відбулось урочисте перенесення образа в обитель. Іван (Ян) Кароль Яхимович (1588—1633) — князь, перейшов до католицтва, каштелян волинський у 1622–1633 роках. Ізабелла Корецька (1595—1669) — княжна, шлюб із князем Миколою Юрієм Чорторийським (1617). Лавінія (?—1641) — княжна, шлюб із упитським старостоою Яном Ольбрахтом Радзивіллом (1609). Анна (?—1648) — княжна, чинила спротив вироку суду, не віддала у володіння унійного митрополита урочища Гнилець, Куликів, Кальний луг, про що скаржились возні Києва Ляховський і Шумовський 21 липня 1623 рокуОтделъ III. Извѣстія грамотъ и документовъ // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 66.. Гелена —княжна, шлюб з польним гетьманом коронним Мартином Калиновським.
Деякі представники роду були поховані в родовій каплиці князів Корецьких у Києво-Печерській лаврі, де були надгробні плити з епітафіями.Аθанасій Калнофойскій. Эпитафіи фундаторам лавры / Отделъ II. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 37. В ній також був похований Копистенський Захарія.Там само. — С. 40
Деякі роди, які виникли після одружень жіночих представниць княжої династії Корецьких з іншими аристократичними родами (Корецькі-Журавські, Корецькі-Лугові, Корецькі-Ольшанські, Мосальські-Корецькі, Кулябка-Корецькі), продовжують існувати і зараз.
У 1598 році Миколай Язловецький (герб не вказаний) продав Корецьким успадковані від батька Антонія дідичні маєтності — Радомишль і Суховолю в Луцькому повіті — за 15000 флоринів.Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów, 1905. — Cz. 1. — t. 8. — S. 378.
Примітки
Джерела Войтович Л. В. Генеалогія династій Рюриковичів і Гедиміновичів. — [Київ], б. р. — C. 146—147. — ISBN 5-7702-0506-7. : Ровенська область. — К.: Ін-т історії АН УРСР, 1973. — C. 16, 124, 344, 345, 354, 355, 369, 490 та 505. Мицик Ю. А. Корецькі // . — C. 156. Однороженко О. До історії української генеалогії та геральдики: княжі роди XIV—XVII ст. // Генеалогічні записки: Вип. VIII (нової серії II). — Львів, 2010.— C. 10–12. — ISSN 2074-8345. Поліщук В. Князь Богуш Корецький як землевласник та урядник (1510—1576) // Київська старовина. — 2001. — № 3 (339). — С. 56–72. Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XVII до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). — К., 1993. Мыцык Ю. А. Украинские летописи XVII века. — Днепропетровск, 1978.
Посилання Korecki family Książęta Koreccy (01)