Об'єкт далекого космосу () — це будь-який астрономічний об’єкт, який не є окремою зорею або об’єктом Сонячної системи (таким як Сонце, Місяць, планета, комета тощо). Цей термін використовується в аматорській астрономії, для позначення візуально спостережуваних тьмяних об’єктів, видимих неозброєним оком або за допомогою телескопа, зокрема зоряних скупчень, туманностей і галактик. Найяскравіші з таких об'єктів можна розглянути в невеликий телескоп або в хороший бінокль, а також їх можна сфотографувати через невеликий телескоп з великою витримкою. Для одержання чіткого зображення спостережуваного об'єкта потрібен великий телескоп.
Походження та класифікація Класифікація незоряних астрономічних об'єктів розпочалася невдовзі після винайдення телескопа. Одним із найперших комплексних списків став каталог Мессьє 1774 року, укладений Шарлем Мессьє, який містив 103 «туманності» та інші тьмяні розмиті об'єкти, які він вважав докучливими, оскільки їх можна було сплутати з кометами — об'єктами, які він фактично шукав. Із удосконаленням телескопів ці туманності було розділено на більш описові наукові класифікації, такі як міжзоряні хмари, зоряні скупчення та галактики.
Термін «об'єкт далекого космосу» як астрономічна класифікація для цих об'єктів бере свій початок у сучасній галузі аматорської астрономії. Походження цього терміна є невідомим, однак він був популяризований зокрема колонкою журналу Sky & Telescope під назвою «Deep-Sky Wonders», яка вперше з'явилася у дебютному випуску в 1941 році. Колонки ’юстона, а згодом і книжкові збірки цих матеріалів, сприяли подальшій популяризації терміна, щомісяця пропонуючи читачеві своєрідну екскурсію невеликою ділянкою неба з акцентом на добре відомі та менш відомі об'єкти, доступні для спостережень за допомогою біноклів і малих телескопів.
Спостереження та інша діяльність
Існує багато аматорських астрономічних технік і видів діяльності, пов'язаних з об'єктами далекого космосу. Деякі з цих об'єктів є достатньо яскравими для спостереження за допомогою невелеких біноклів або телескопів. Проте найтьмяніші об'єкти потребують світлозбірної здатності телескопів із великими об'єктивами і, оскільки вони є невидимими при спостереженні неозброєним оком, можуть бути складнішими для пошуку. Це призвело до зростання популярності телескопів із системою GoTo, які здатні автоматично знаходити об'єкти далекого космосу, а також великих рефлекторів, зокрема добсонівського типу, із широкими полями зору, добре пристосованими до такого роду спостережень. Спостереження невиразних об'єктів потребує наявність темного неба, тому ці відносно портативні типи телескопів також є зручними для більшості аматорів, яким необхідно виїжджати за межі міських територій із сильним світловим забрудненнямThe Observer's Handbook, Royal Astronomical Society of Canada, p. 63. Для зменшення впливу світлового забруднення та підвищення контрастності спостерігачі використовують туманнісні фільтри, призначені для пропускання певних довжин хвиль світла та блокування інших.
Існують організовані заходи, пов'язані з об'єктами далекого космосу, зокрема марафони Мессьє, який проводиться у визначений період щороку та передбачає спробу спостерігачів за одну ніч виявити всі 110 об'єктів каталогу Мессьє. Оскільки об'єкти цього каталогу були відкриті за допомогою відносно невеликих телескопів XVIII століття, він є популярним серед спостерігачів і цілком доступним для більшості сучасних аматорських телескопів. Каталог Хершель 400 також є популярним серед спостерігачів і вважається дещо складнішим; він був розроблений для більших телескопів і досвідчених астрономів-аматорів.
Типи об'єктів далекого космосу Зоряні скупчення Розсіяні скупчення Кулясті скупчення Туманності Дифузійні туманності Емісійні туманності Відбивні туманності Залишки наднових Темні туманності Планетарні туманності Галактики Квазари
Примітки