Іва́н Ники́форович Золотаре́нко (невідомо, Корсунь, Річ Посполита — , Старий Бихів, Річ Посполита) — український військовий, державний і політичний діяч часів Хмельниччини, козацький полководець, дипломат, близький соратник та свояк гетьмана Богдана Хмельницького, полковник корсунський (1652) та ніжинський (1652–1655), наказний гетьман Сіверщини (1654–1655). Загинув під час оборони Старого Бихова.

Життєпис Народився в родині заможного корсунського міщанина. Отримав добру освіту. Його коштом у Корсуні побудували церкву Різдва Христового. Володів маєтностями у Батурині та Глухові.

Декілька разів їздив з посольствами від Богдана Хмельницького до Москви. На посаді корсунського полковника брав участь у Битві під Батогом 1652 р. У 1653 році призначений полковником Ніжинського полку. У 1653 році очолював корпус у складі Ніжинського, Чернігівського і Переяславського полків, що прикривав Україну від литовських військ під час військової кампанії під ЖванцемBobiatynski K., «Od Smolenska do Wilna». Warszawa, 2006 r..

Як наказний гетьман очолив 20-тисячну українську армію (Ніжинський, Чернігівський і Стародубський полки) у поході на БілорусьМальцев А. Н., «Россия и Белоруссия в середине XVII века». : МГУ, 1974 г.. Під його проводом козацькі полки здобули Чечерськ, Гомель, Новий Бихів, Пропойськ, Бобруйськ, Річицю, Мінськ, Вільно, Глуськ, Свіслоч, Койданов та інші. Діючи на теренах ВКЛ, суворо тримав в покорі місцевих жителів.

Загони Золотаренка до початку 1655 року нараховували 6000-8000 осіб. У липні його війська зайняли міста Мінськ і Вільно, а потім територію між Вільном та річкою Німан.

«Військові подвиги черкаського гетьмана супроводжувалися, однак, страшними жорстокостями; перед його ім'ям тріпотіли мешканці міст, до яких він наближався; в кращому становищі перебували міста, підкорені царськими воєводами, наприклад, Могильов, який здався 24 серпня Воєйкову і Поклонському, могильовському шляхтичу, виїхавшому добровільно на російську службу і отримавшому звання полковника»

17 жовтня 1655 року застрелений при облозі Старого Бихова. Подейкують, стріляв якийсь монах з дзвінниці. Похований у Корсуні, до нашого часу могила не збереглася. Під час відспівування, 28 грудня 1655 року, яке правив протопоп Максим Филимонович, в Миколаївській церкві, де стояла труна з тілом Івана Золотаренка, від перевернутої свічки сталася пожежа, унаслідок чого згоріло понад 430 осіб. Після пожежі Василь Золотаренко відшукав обгорілий труп брата і поховав йогоЛітопис Самовидця. — , 1972 р. — С. 72.. Легенда про поховання Івана Золотаренка була записана Люціаном СеменьськимLucjan Siemieński, «Podania i legendy polskie, ruskie i litewskie » (15. Złotaryńko).

Родина Був одружений з дочкою чернігівського полковника Івана Аврамовича (не плутати з родом Марка Аврамовича, основоположника роду Маркевичів). Мав сина Остапа, що був ніжинським полковником у 1668 році.

Брат Василь був ніжинським полковником у 1655–1656, 1659—1663 роках. У 1661—1663 — претендентом на гетьманську булаву.

Шурин гетьмана Богдана Хмельницького. Сестра Ганна — третя дружина Богдана Хмельницького.

В літературі У творчості відомого поета й письменника Євгена Гребінки є повість «Ніжинський полковник Золотаренко» (написана 1842 року), у якій описана легенда про загибель славетного козацького полковника Війська Запорозького.

За легендами, вважається одним з чотирьох найвідоміших козацьких характерників наряду з гетьманами Остафієм Дашковичем, Іваном Богуном та отаманом Іваном СіркомЙого не брали ні куля, ні меч:кого з відомих козаків вважали характерником.

Вшанування пам'яті У Корсуні-Шевченківському одна з вулиць має ім'я Івана Золотаренка.

У місті Чигирин є провулок Золотаренка.

23 листопада 2018 року на честь Івана Золотаренка в Ніжині на Стіні Героїв було встановлено меморіальну дошкуФормування «Стіни Героїв» завершено! .

У місті Чернігів вулицю Шевцової перейменували на вулицю Івана Золотаренка.

Примітки

Джерела

В. М. Горобець. Золотаренко Іван Нечипорович // Чухліб Т. В. Золотаренко (Нечипоренко) Іван — С. 167 // Коваленко Сергій. Золотаренко Іван // Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 2. — : Стікс, 2008. В. І. Сергійчук. Золотаренко Іван Ничипорович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./ Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — : Знання України, 2004 — Т.1 — 760 с. — ISBN 966-316-039-X.

Посилання Золотаренко Іван //