Кулеме́т (, , ) — групова або індивідуальна стрілецька автоматична зброя підтримки, яка призначена для ураження кулями різних наземних, надводних і повітряних цілей. Автоматичність дії, як правило, досягається шляхом використання енергії відхідних порохових газів, іноді — шляхом використання енергії віддачі ствола. Це повністю автоматична зброя, призначена для використання як зброя підтримки у бою, яка зазвичай використовується з упором до спорядження (ремені) або до землі на сошках чи штативі. Багато кулеметів також використовують подачу набоїв стрічкою — цієї особливості зазвичай немає у гвинтівок. Від інших видів стрілецької зброї відповідного калібру відрізняється вищою дальністю і скорострільністю (до 500—1200 пострілів за хвилину) завдяки довшому і потужнішому стволу, а також ємнішим живильним пристроєм. Пулемёт. Энциклопедия «Техника». — М.: Росмэн. 2006.
Стрільба з кулемета може вестись з сошок, станка чи з техніки (авто чи авіа), короткими (до 10 пострілів), довгими (до 30 пострілів) чергами або безперервно. Існують кулемети, що мають можливість використовувати одиничний вогонь або чергу фіксованої довжини. Словарь военных терминов. Сост. А. М. Плехов, С. Г. Шапкин.— М.: Воениздат. 1988. voennaya.academic.ru/2077/ПУЛЕМЁТПулемёт. Военная энциклопедия. 2014. Також кулемети часто встановлюються як озброєння на різну авіатехніку, бронетехніку, кораблі (катери) та автомобілі.
Історія До 19 століття не існувало кулемета, який би широко застосовувався на практиці. Основною рисою сучасних кулеметів є відносно висока швидкість стрільби і, найважливіше, автоматична подача патронів, яка вперше з'явилася в кулемета Гатлінга моделі 1862 року, який було взято на озброєння військово-морськими силами США. На той час кулемети стріляли лише за допомогою рук. Втім, Гайрем Стівенс Максим втілив ідею з використання енергії віддачі для автоматичного перезарядження. Доктор Гатлінг також експериментував з моделями на електричному моторі; його ідея з зовнішнім джерелом струму знайшла своє відтворення у деяких сучасних моделях.
Дія кулемета Дія автоматики більшості сучасних кулеметів заснована на використанні відбою ствола при його короткому ході або на принципі відведення порохових газів через отвір у стінці ствола. Живлення кулеметів набоями здійснюється зі стрічки чи магазина. Стрільба з кулемета може вестися короткими (до 10 пострілів), довгими (до 30 пострілів) чергами, безперервно, а у деяких кулеметів — ще й поодиноким вогнем або чергою фіксованої довжини. Охолодження ствола, як правило, повітряне. Для ведення прицільної стрільби кулемети забезпечуються прицілами (механічними, оптичними, нічними).
Розрізняють кулемети ручні (із сошкою), станкові (на тринозі, станку або лафеті), єдині, що використовуються в обох варіантах. За використанням — піхотні, зенітні авіаційні, танкові та інші. Дія автоматики більшості сучасних кулеметів базується на використанні відбою ствола при його короткому ході або на принципі відведення порохових газів через отвір в стінці ствола. Живлення кулемета патронами відбувається зі стрічки чи магазина. Стрільба з кулемета може вестись короткими (до 10 пострілів), довгими (до 30 пострілів) чергами, безперервно, а в деяких кулеметів — ще й поодиноким вогнем або чергою фіксованої довжини. Охолодження ствола, як правило, повітряне. Для ведення прицільної стрільби кулемети комплектуються прицілами (механічними, оптичними, нічними). Обслуга кулемета складається з однієї, двох і більше осіб.
Види кулеметів Розрізняють кулемети малого (до 6,5 мм), нормального (від 6,5 до 9 мм) і великого (від 9 до 14,5 мм) калібру. Залежно від пристрою і бойового призначення кулемети поділяються на ручні (на сошках), станкові (на тринозі, рідше на колісному станку), великокаліберні піхотні, зенітні, танкові, бронетранспортерні, казематні, корабельні, авіаційні.
У ряді країн з метою уніфікації кулемета під гвинтівковий набій розроблені і прийняті як основні кулемети так звані єдині кулемети, що дозволяють вести стрільбу як з сошок (ручний кулемет), так і зі колісному станку (станковий кулемет).
Ручні кулемети
Ручні кулемети знаходяться на озброєнні механізованих (піхотних, мотопіхотних) відділень, єдині — взводів і рот (в деяких арміях і відділень). Більшість сучасних ручних кулеметів розроблені на основі автоматичних гвинтівок за рахунок таких змін конструкцій, як більш подовжений і більш важкий ствол, збільшена місткість магазина, підвищена жорсткість поворотної пружини затворної рами, додавання сошок. Зазначені зміни конструкції дозволяють збільшити дальність, купчастість і скорострільність стрільби. Як і в автоматичних гвинтівках — в ручних кулеметах застосовується проміжний патрон. Приклад подібної уніфікації ручних кулеметів — радянський РПК/ РПК-74, австрійський Steyr AUG H-Bar, китайський «Тип 95/97», британський L86A1, німецький HK 11/13, американський Colt M16A1/2/3 LSW.
Великокаліберні піхотні кулемети встановлюються на колісних або триногих станках або прикріплюються до амбразур дотів, використовуються в цих підрозділах для боротьби з наземними легкоброньованими цілями. Як зенітні, танкові, бронетранспортерні, казематні й корабельні зазвичай застосовуються піхотні кулемети, дещо видозмінені з урахуванням особливостей їх монтажу та експлуатації на об'єктах.
Залежно від темпу стрільби кулемети бувають з нормальним (до 600—800 пострілів у хвилину) і високим (понад 1000—1500 пострілів у хвилину) темпом. Кулемети з нормальним темпом стрільби — звичайні одноствольні з одним патронником. Кулемети з високим темпом стрільби можуть конструктивно виглядати як і кулемети з нормальним темпом (наприклад, німецький єдиний кулемет MG-42, 1200—1300 пострілів на хвилину), так і відрізнятися від них числом патронників або стволів (найвідоміші — багатоствольні авіаційні й зенітні кулемети з темпом стрільби близько 2000—3000 пострілів у хвилину). Кулемети з високим темпом стрільби застосовуються для ведення вогню по повітряних цілях, що летять з високою швидкістю, з наземних і авіаційних установок, а також по наземних цілях з авіаційних (вертолітних) установок. Прицільна дальність сучасних ручних і єдиних кулеметів становить зазвичай до кілометра з використанням відкритого прицілу і до двох кілометрів з оптичним прицілом.
MG-13 MG-34 MG-42 ДП РПК РПД РПК-74 Мадсен (кулемет) FN Minimi Бісау МК 2 Бреда 30 Стоунер (кулемет)
Станкові кулемети
Станковий кулемет - кулемет, що діє на спеціальному колісному або триніжному станку або турелі. Станок забезпечує стійкість зброї при стрільбі, зручність наведення та високу точність стрільби. Триніжні станки зараз переважають через меншу масу і регульовану висоту лінії стрільби. Має стрічкове живлення патронами, великий боєкомплект. Масивні стволи з різними типами охолодження дозволяють отримувати високу практичну скорострільність Для обслуговування є кулеметний розрахунок, що складається з двох, трьох і більше осіб. Під час переміщення зазвичай розбирається на кілька частин: тіло, станок, ствол і боєзапас. Великокаліберні піхотні кулемети встановлюються на колісних або триніжних верстатах. На озброєнні сучасних армій станкові кулемети залишилися лише великокаліберні.
Вони використовуються
для боротьби з легкоброньованими цілями для ураження повітряних цілей зі спеціальних зенітних станків для боротьби з іншими важливими цілями на великих дальностях - до 2000 мvoennaya.academic.ru/2077/ПУЛЕМЁТПулемёт. Военная энциклопедия. 2014.
Першим автоматичним станковим кулеметом став Максим . Станкові кулемети під гвинтівковий патрон широко використовувалися до кінця Другої світової війни, після чого їх поступово змінили єдині кулемети, які можуть бути полегшеними версіями станкових. MG-08 (Maschinengewehr 08) Кулемет Калашникова ПК СГ-43 ДС-39 КПВ
Єдині кулемети Універсальний кулемет, здатний виконувати роль як легкого ручного кулемета, так і станкового та танкового, іменується єдиним кулеметом. Необхідність підвищення вогневої потужності та мобільності піхотних підрозділів призвела до того, що конструктори поєднали переваги станкового і єдиного кулемета. Єдиний кулемет нині витіснив станкові кулемети під гвинтівковий патрон. Застосування універсального кулемета спрощує постачання та навчання військ, забезпечує кращу тактичну гнучкість. Першим єдиним кулеметом став німецький MG-34.
Єдиний кулемет є на озброєнні мотострілецьких взводів і рот, в арміях деяких країн та відділень. Калібр 6,5-8 мм, маса 9-15 кг (зі станком 17-27 кг), темп стрільби 550-1300 пострілів за хвилину, ємність стрічки 50-250 патронів. Словарь военных терминов. Сост. А. М. Плехов, С. Г. Шапкин.— М.: Воениздат. 1988.
Великокаліберні кулемети Великокаліберний кулемет — кулемет калібру 12—15 мм, призначений для збільшення дальності ураження ворожої бронетехніки, будівель, гелікоптерів і легких укріплень, завдяки потужнішому набою, як порівняти зі стандартними. Це забезпечує ураження наземних цілей із товщиною броні 15—20 мм на дальностях до 800 м. Великокаліберні піхотні кулемети встановлюються на колісних і триніжних станках або прикріплюються до амбразур ДОТів, використовуються в цих підрозділах для боротьби з наземними легкоброньованими цілями. Великокаліберні кулемети є основним зенітним озброєнням танків і основною зброєю деяких бронетранспортерів. Як зенітні, танкові, бронетранспортерні, казематні та корабельні зазвичай застосовуються піхотні кулемети, дещо видозмінені з урахуванням особливостей їхнього монтажу та експлуатації на об'єктах. Порівняно з єдиними кулеметами великокаліберні характеризуються значною масою - 20-60 кг без станка. На універсальному станку маса може досягати 160 кг. Першим серійним великокаліберним кулеметом став американський Browning M1921.
Авіаційні кулемети
Авіаційні кулемети стали першим озброєнням винищувачів і широко застосовувалися у Першій світовій війні. Як правило, були створені на базі наявних станкових кулеметів. Після Другої світової війни вийшли з ужитку у винищувальній авіації через впровадження скорострільних малокаліберних гармат.
Авіаційні кулемети мають кілька різновидів — турельні, синхронні, крильові та інші. Авіаційні кулемети почали використовуватися в багатоствольних випадках на ударних вертольотах, однак і там стали витіснятися гарматним озброєнням. На початку XXI століття авіаційні кулемети застосовуються на легких десантних вертольотах у спеціальних гондолах або у підвісному вигляді. Breda-SAFAT
MG-15 MG-17 MG-81 MG-131 ПВ-1 ШКАС УБ
Зенітні кулемети
Зенітний кулемет — кулемет з круговим обстрілом і дуже великим кутом піднесення, призначений для боротьби з авіацією противника. Кулемети з високим кутом піднесення, призначені для боротьби з авіацією, набули широкого поширення в першій половині XX століття. З впровадженням ракет та зенітної артилерії вони значно здали позиції в сучасних арміях. Як правило, використовуються у складі спеціальних конструкцій на зразок ЗПУ-4, ЗГУ-1 або кріпляться на танки.
Зенітна кулеметна установка — автоматична зброя, що складається з одного або декількох кулеметів, змонтованих на спеціальному верстаті, які мають загальні механізми наведення і прицільні пристосування для стрільби по повітряних цілях, може застосовуватися також для боротьби з легкоброньованими наземними та надводними цілями. Є на озброєнні зенітних підрозділів сухопутних військ, деяких танків та інших бойових машин, а також невеликих кораблів у військах різних держав. Транспортуються на двовісних лафетах за автомобілем. Похила дальність стрільби до 2,5 тис. м, скорострільність одного ствола 500—600 пострілів за 1 хв, вертикальний кут обстрілу до 90°, горизонтальний — 360°. Боєприпаси переважно бронебійно-запальні кулі калібру 12,7—14,5 мм. Маса куль 45-65 г, початкова швидкість 900—1000 м/сек. Маса одиночної великокаліберної зенітної кулеметної установки становить близько 450 кг, спареної — 650 кг, зчетвереної — 2100 кг Зенитная пулемётная установка. Большой энциклопедический политехнический словарь. 2004..
Танкові кулемети