Троле́йбус — електричний автобус (електробус), що отримує електричну енергію безпосередньо під час руху від зовнішнього джерела (повітряної контактної мережі) за допомогою двох контактних штанг (струмоприймачів). Два контактних дроти та дві штанги потрібні для того, аби замкнути електричне коло. Це відрізняє тролейбус від трамвая, який для замикання електричного кола використовує рейки і тому потребує лише одного контактного дроту та однієї струмознімальної штанги (чи пантографа).
Тролейбус, додатково оснащений системою автономного живленнятермін "автономний хід", що поширився в Україні, є хибним, оскільки мається на увазі саме рух тролейбусів без приєднання до контактної мережі, тобто на автономному живленні (від акумуляторних батарей чи дизельних-двигунів), а не рух без участі водія (власне, автономний рух). на акумуляторах, суперконденсаторах, генераторі на базі двигуна внутрішнього згоряння або паливних елементах, належить до комбінованого рухомого складу електричного транспорту. Також може називатись електробусом з динамічною підзарядкою.
Зараз в світі налічують близько 300 чинних тролейбусних систем у 43 країнахWebb, Mary (ed.) (2012). Jane's Urban Transport Systems 2012—2013, pp. «» and «» (in foreword). Coulsdon, Surrey (UK): Jane's Information Group. ISBN 978-0-7106-2994-4.. В Україні станом на 2022 рік тролейбусні системи є у понад 30 містах, що є другим показником у світі.
Тролейбуси використовуються переважно в містах, проте існують тролейбусні системи, які мають приміське та міжміське сполучення. У період будівництва тролейбусних систем на території України, тролейбуси розглядалися як альтернатива трамваю на наявних та нових ділянках. Наприклад, у другій половині 1930-х років у центральній частині Києва лінії «застарілого» трамвая почали замінювати на «сучасний» тролейбус.
Етимологія
Слово тролейбус запозичене з . За однією з версій, ця назва виникла як поєднання американізму trolley («роликовий струмознімач», можливо, від to roll — «котити») та bus («автобус»). Перші тролейбуси сприймалися публікою як «гібрид автобуса та трамвайного вагона» (у ранніх публікаціях російською мовою тролейбус описувався як «безрейковий трамвай»). За іншою версією, в цьому поєднанні слово trolley використовується в значенні «візок» і містить посилання на струмоприймач у вигляді візка що котиться по дротах, який використовувався в перших тролейбусах, що в подальшому призвело до запозичення терміна «тролей».
Історія
Перший тролейбус був створений в Німеччині інженером Вернером фон Сіменсом, ймовірно, під впливом ідеї його брата, який проживав в Англії доктора Вільгельма Сіменса, який опублікував її в 1880 році у виданні Journal of the Society of Arts (vol. XXIX, 1880-1, p. 574) . Струмознімання здійснювалося восьмиколісним візком (Kontaktwagen), що котився по двох паралельних контактних дротах. Дроти розташовувалися досить близько один від одного, і при сильному вітрі нерідко стикалися, що призводило до коротких замикань. Експериментальна тролейбусна лінія довжиною , відкрита компанією Siemens & Halske в передмісті Берліна Галензее (Halensee) і діяла з 29 квітня по 13 червня 1882.
У тому ж році в США бельгієць Шарль Ван Депуле запатентував «тролейбусний ролик (коліщатко)» — струмоприймач у вигляді штанги з роликом на кінці. Більш надійний штанговий струмоприймач винайшов і 1888 року впровадив у трамвайній мережі Френк Спрейг (Frank J. Sprague). Але на тролейбус штанговий струмоприймач встановив лише 1909 року Макс Шиманн (Max Schiemann), і його система з численними удосконаленнями дійшла до нашого часуЛичности в истории развития городского электрического транспорта. Макс Шиманн. .
На початку XX століття тролейбуси існували тільки як допоміжний варіант для трамвайних шляхів, без перспективи використання в жвавих міських центрах, працюючи для «дедалі більшого, але роз'єднаного населення»Aberdare Trackless Installation, Light Railway and Tramway Journal, 7th November 1913..
Перша в Україні тролейбусна лінія була запущена 5 листопада 1935 року у Києві на ділянці між теперішніми Либідською площею і пл. Л. Толстого. Рух відкрили 4 тролейбуси ЛК-5 виробництва КЗЕТ. Станом на 2020 рік київська тролейбусна мережа була найбільшою у світі за загальною довжиною маршрутів.
Двоповерхові тролейбуси були широко поширені в багатьох європейських містах, зокрема у Великій Британії, де такий тип тролейбусів почали використовувати ще у 1920-х роках.
Для умов СРСР, як і в світі загалом, більш продуктивним для підвищення пасажиромісткості виявилося використання причепів, тролейбусних поїздів і особливо зчленованих тролейбусів, що з'явилися до кінця 1950-х — початку 1960-х років. Від тролейбусів з причепом незабаром відмовилися, а зчленовані тролейбуси не випускалися радянською промисловістю в достатній кількості, тому досить широке поширення отримали тролейбусні поїзди. Першим містом в якому два тролейбуси були з'єднані в поїзд став КиївФонова М. «Ракета» Веклича // Газета «Вечірній Київ». — 2 листопада 1970. — С. 2.. 12 червня 1966 року тут вийшов на маршрут № 6 потяг з двох тролейбусів МТБ-82Веклич В. П. Поїзд із тролейбусів МТБ-82 з керуванням за системою «багатьох одиниць» // Міське господарство України. — 1967. — № 2. — С. 37-38. — ISSN 0130-1284. київського винахідника Володимира ВекличаЕнциклопедія сучасної України : в 25 т. / під ред. І. М. Дзюби та ін. — Київ, 2005. — Т. 4. — С. 187. — ISBN 966-02-3354. з'єднаних за системою Володимира ВекличаКрат В. І. Володимир Пилипович Веклич // Коммунальное хозяйство городов. — Київ : Техніка — 1998. — № 17. — С. 3-9. — ISSN 0869-1231.. Згодом поїзди з тролейбусів Škoda 9Tr стають основою тролейбусного парку столиці (у 1983 році — 296 потягів, понад 55 відсотків наявного парку машин)Брамський К. А. Тролейбусний потяг Володимира Веклича // Всеукраїнська технічна газета. — 11 грудня 2003 р.. Поїзди Володимира Веклича були успішно впроваджені більше ніж у 20 містах колишнього СРСРВеклич В. Ф. Автореферат докторской диссертации: Повышение эффективности эксплуатации безрельсового электрического транспорта применением средств диагностирования и управления по системе многих единиц — Москва : Всесоюзный научно-исследовательський институт железнодорожного транспорта, 1990. — С. 6Брамський К. А. Перший у світі тролейбусний потяг // Міське господарство України. — 2013. — № 4. — С. 30-31. — ISSN 0130-1284..
Пік розвитку тролейбусних перевезень у світі припав на період між світовими війнами і перші післявоєнні часи. Тролейбус сприймався як альтернатива трамваю, який на той час здавався застарілим; нестача автомобільного транспорту, так само як і палива, у воєнні та ранні післявоєнні часи додатково сприяла підвищеному інтересу до тролейбуса. Ці проблеми втратили свою гостроту в 60-ті роки, в результаті чого експлуатація тролейбуса втратила вигоду перед автобусом і саме йому перейшов титул «сучасного» транспорту. Тролейбусні мережі почали масово закриватися. Як правило, тролейбус зберігся там, де не було можливості замінити його автобусами — в основному через складний рельєф. На початок XXI століття в Австралії, Бельгії та Фінляндії повністю відсутній тролейбус, а в Австрії, Німеччині, Іспанії, Італії, Канаді, Нідерландах, США, Франції, Японії збереглися лише поодинокі тролейбусні системи.
У СРСР, тим не менш, тролейбус продовжив свій розвиток. На думку ряду фахівців, в першу чергу це було пов'язано з гострою нестачею автобусів, їх низькою потужністю і малої місткістю, а також відносною дешевизною електрики. Разом з тим, є і ряд чисто технічних причин. Механічна частина тролейбуса більш проста в порівнянні з автобусом, не має паливної системи, системи охолодження, коробки передач, не вимагає мастила під тиском. Внаслідок цього знижується трудомісткість регламентних робіт, відпадає необхідність в ряді технологічних рідин — моторна олива, антифриз. До того ж в СРСР не вистачало водіїв міських автобусів, незважаючи на досить високу зарплату.
У 1970 році тролейбусним транспортом в Україні перевезено 1536 млн пасажирів.Енциклопедія народного господарства Української РСР. — Т. 4. — 1972. — С. 334.
Зі східноєвропейських держав лише в Польщі кількість тролейбусних систем неухильно скорочувалася, з 12 в середині 70-х років до трьох в 1990 році. В даний час, незважаючи на значні економічні труднощі, у багатьох колишніх соціалістичних країнах продовжують експлуатуватися більшість тролейбусних систем. Скорочення або повна ліквідація тролейбусного руху в ряді міст були викликані як економічними, так і чисто суб'єктивними, політичними причинами. Разом з тим, за той же період в Україні були введені в експлуатацію дві нові тролейбусні системи (3 закриті), у Чехії — 1, у Словаччині — 2.
Наприкінці XX — початку XXI століття екологічні, економічні та інші проблеми, викликані масовою автомобілізацією, відродили інтерес до міського електротранспорту і в Західній Європі. Одночасно багато європейських країн зробило вибір на користь трамвая, який споживав менше енергії. Тролейбусний рух в світі залишається і надалі пріоритетним напрямком розвитку міського пасажирського транспорту. Чинні тролейбусні системи розширюють і переобладнують, в багатьох містах відкривають нові лінії.Why the Trolleybus? Наприклад, нову тролейбусну лінію відкрили в місті Ландскруна (Швеція). В 2011 році в Ер-Ріяді (Саудівська Аравія) запустили тролейбус, пристосований до пустельних умов, для перевезення пасажирів до кампусів Університету короля Сауда. В місті Малатья (Туреччина) в 2014 році запустили нову тролейбусну мережу, оскільки вона значно економніша за трамвайну мережу такої ж пасажиромісткості (>200 пасажирів на одиницю рухомого складу).FOREVER YOUNG: TROLLEYBUSES OFFER A GREEN SOLUTION FOR PUBLIC TRANSPORT
Про відкриття нової тролейбусної мережі на 10 маршрутів і 300 одиниць рухомого складу заявили в Римі, який вже має трамвайну мережу і метро. З 1970-х до наших днів кількість тролейбусних мереж в світі зросла з близько 300 до близько 350. Нова лінія швидкісного тролейбуса з автономним живленням (рух із живленням від батарей) повинна відкритись в Ріміні (Італія) в 2019 році. Така ж система функціонуватиме в Вероні до 2021 року.
Міста активно оновлюють рухомий склад, зокрема нові партії тролейбусів поставлено в міста Афіни (Греція), Арнем (Нідерланди), Базель, Берн, Лозанна (Швейцарія), Болонья, Ґенуя, Неаполь (Італія), Бостон, Дейтон, Сан-Франциско, Сіетл (США), Есслінген-ам-Неккар, Золінґен (Німеччина), Ґренобль, Ліон, Сент-Етьєн (Франція), Лінц (Австрія), Сан-Паулу (Бразилія) та ін.
Інфраструктура та організація руху
Дорожня мережа Тролейбус, як і інші автобуси, рухається по автомобільній дорозі з твердим покриттям, що дозволяє використовувати наявну вулично-дорожню мережу міста без переобладнання. Тролейбуси, на відміну від трамваїв, не потребують спеціальної інфраструктури для руху, окрім підвісної контактної мережі. Вони використовують стандартні зупинкові платформи на краю проїзної частини, та користуються виділеними смугами для руху громадського транспорту, згідно з Правилами дорожнього руху.
Електроживлення
Електроенергія до рухомого складу подається через контактну та кабельну мережу від тягових підстанцій. Контактна мережа тролейбуса розділена на секції, ізольовані одна від одної за допомогою секційних ізоляторів. Кожна секція підключається до однієї або двох (зрідка) тягових підстанцій за допомогою кабельних або повітряних фідерних ліній. Така схема дозволяє вибірково відключити окрему секцію в разі її пошкодження або для проведення ремонтних робіт.
Тягові підстанції здійснюють перетворення змінного струму (в Україні — зазвичай 6 або 10 кВ) який надходить з міської електромережі в постійний, напругою 600 В (або зрідка 750 В, в країнах Європи, Америки). За технічними нормами можуть бути відхилення в межах від 400 до 780 ВПравила експлуатації трамвая і тролейбуса. У містах, де трамвай співіснує з тролейбусом, ці види транспорту, як правило, мають спільне енергогосподарство.ДБН В.2.3-18:2007 Трамвайні та тролейбусні лінії
Контактна мережа