Анато́лій Олекса́ндрович Тимощу́к ( 30 березня 1979, Луцьк) — український футболіст, півзахисник. З 2017 року — асистент головного тренера російського ФК «Зеніт». У складі санкт-петербурзького «Зеніта» чемпіон Росії, володар Суперкубка Росії, володар Кубка та Суперкубка УЄФА. У складі мюнхенської «Баварії» дворазовий чемпіон Німеччини, дворазовий володар кубка Німеччини та дворазовий володар Суперкубка Німеччини, переможець Ліги чемпіонів УЄФА.

Неодноразово критикувався в Україні за те, що продовжував працювати в Росії після початку російської війни проти України та повномасштабного вторгнення у 2022 році. З 7 січня 2023 року перебуває під санкціями РНБО за антиукраїнську діяльність і позбавлений усіх нагород.

Клубна кар'єра

«Волинь» Вихованець дитячо-юнацької школи «Волині» (перший тренер — Володимир Байсарович) і Київського спортивного ліцею-інтернату.

У «Волині» починав грати на позиції нападника. Перший сезон у його кар'єрі 1995/1996. Зіграв 10 матчів у чемпіонаті, забивши 1 м'яч і одну кубкову гру. В наступному сезоні Анатолій був вже основним гравцем клубу. Зіграв 40 матчів. Зміг забити 6 м'ячів. Але у складі луцького клубу провів лише частину наступного сезону, перейшовши до донецького «Шахтаря».

«Шахтар» (Донецьк) Дебютував за клуб 1 квітня 1999 року в матчі проти «Югосталі». Відзначився двома голами.

В середині поля заграв вже в «Шахтарі», куди перейшов у 1997 році. У дебютному сезоні зіграв лише 9 матчів. Але забив 3 м'ячі. Поступово почав залучатися до основного складу. А з сезону 1998/1999 грав у Єврокубках.

У донецькому клубі став капітаном команди і справжнім улюбленцем футбольних фанів. Коли визначали символічну збірну «Шахтаря» за всі 70 років (1936—2006) існування команди, то саме Анатолія Тимощука вибрали почесним капітаном. У 2006 році ним зацікавились закордонні клуби, такі як: Ювентус, Феєнорд, Селтік і Рома. Але він перейшов у Зеніт.

«Зеніт» Взимку на початку 2007 року санкт-петербурзький «Зеніт» (у якого з'явився надійний спонсор — «Газпром») придбав українського півзахисника за суму близьку до 20 млн. доларів. Цей трансфер став рекордним для колишніх країн СРСР.

У чемпіонаті Росії 2007 «Зеніт» посів перше місце, а українця визнали найкращим гравцем російської Прем'єр-Ліги за підсумками сезону. Швидко став капітаном клубу і в сезоні 2007/2008 став переможцем Кубка УЄФА, а згодом і Суперкубка УЄФА. Влітку 2009 року перейшов до мюнхенської «Баварії».

«Баварія» (Мюнхен) Дебютував у складі мюнхенського клубу в товариському матчі проти Редд Буллу. Матч закінчився 0:0. Далі він отримував місце на полі. Але на початку другого сезону до 8-го туру чемпіонату Німеччини сидів на лаві запасних. Через пошкодження гравців основного складу повернув собі місце на полі.

Згодом оформив дубль у матчі проти Айнтрахту. Вийшовши на заміну в першому матчі чвертьфіналу Ліги чемпіонів, у якому «Баварія» в гостях обіграла «Марсель» (2:0), хавбек національної збірної України Анатолій Тимощук зіграв свій 100-й матч у складі мюнхенського грандаCarpe diem. Анатолий Тимощук провёл свой 100-й матч за «Баварию» . В сезоні 2011/2012 став фіналістом Ліги Чемпіонів. «Баварія» програла у фіналі лондонському «Челсі». Але в наступному сезоні став переможцем турніру. Через прихід сильніших гравців втратив місце в основному складі.

Повернення в «Зеніт» Після перемоги в Лізі чемпіонів з «Баварією» у 2013 році Тимощук повернувся в «Зеніт», попри отримані пропозиції від різних клубів по всьому континенту.

«Кайрат» На початку липня 2015 уклав контракт із алматинським «Кайратом» (Казахстан) — учасником Ліги Європи.

У складі «Кайрата» завоював Кубок Казахстану. У протистоянні зі столичною «Астаною» його клуб здобув перемогу 2:1 (Анатолій у свої 36 років провів на полі всі 90 хвилин).

Збірна Дебютував у національній збірній: 26 квітня 2000 року в матчі Болгарія—Україна (0:1).

З моменту свого дебюту 2000 року Тимощук став одним із ключових гравців національної збірної України. Він отримав визнання за свою гру під час чемпіонату світу з футболу в 2006 році, в якому Україна досягла чвертьфіналу, отримавши звання «гравець матчу» після гри з Тунісом.

Був капітаном команди після того, як Андрій Шевченко завершив кар'єру в 2012 році. 11 жовтня 2010 в товариському матчі зі збірною Бразилії Тимощук став другим гравцем, що досяг позначки в 100 матчів за національну команду.

20 грудня 2011 Тимощука було визнано найкращим футболістом в історії України.

Матч проти збірної Латвії 31 березня 2015 року став 139-м у кар'єрі Тимощука. 13 серпня 2016 року Тимощук оголосив про завершення кар'єри у національній збірній України.

Розслідування У травні 2025 року Тимощук отримав підозру у пособництві державі-агресору (ч. 1 ст. 111-2 КК України).

Тренерська діяльність 16 березня 2017 року став асистентом головного тренера «Зеніту» (Санкт-Петербург, Росія) Мірчі Луческу, підписавши контракт на 2 роки. Станом на березень 2022, продовжує працювати на цій посаді.

Нагороди 7 січня 2023 року рішенням РНБО «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» на 10 років позбавлений державних нагород України, інших форм відзначення.

Орден «За мужність» III ст. (19 серпня 2006) — за досягнення високих спортивних результатів на чемпіонаті світу з футболу 2006 року (Німеччина), виявлені мужність, самовідданість і волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України (позбавлений в листопаді 2024) Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (21 листопада 2015) — за досягнення високих спортивних результатів, вагомий внесок у розвиток вітчизняного футболу, піднесення міжнародного авторитету Української держави // ​Порошенко озброїв футболістів збірної України вогнепальною зброєю перед Євро-2016 (документ), сайт ІнА «Українські Новини», 2016-03-23 (позбавлений в листопаді 2024) Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (3 червня 2008) — за досягнення визначних спортивних результатів, утвердження міжнародного авторитету українського футболуУказ Президента України № 512/2008 від 3 червня 2008 року «Про присвоєння А. Тимощуку почесного звання „Заслужений працівник фізичної культури і спорту України“» (позбавлений в листопаді 2024)

Санкції З 6 січня 2023 року Анатолій Тимощук офіційно доданий до санкційного списку України.

Особисте життя Був одружений з Надією Навроцькою (з 2009 до 2016), з якою має двох доньок-близнят Ноа і Міа ( 2010). Також є хрещеним батьком старшої доньки Андрія Вороніна — Марії.Кого брати в хрещені батьки Тимощук у Санкт-Петербурзі одружився вдруге з Анастасією Климовою, PR-художницею, у шлюбі з якою народилося дві доньки.

У Луцьку заснував щорічний дитячий футбольний турнір (у 2007 р. за «Кубок Анатолія Тимощука» змагалися не лише волинські та київські юнаки, а й польські футболісти).

Інше 19 лютого 2017 року, боронячи Авдіївку від російських окупантів, від кулі снайпера загинув зведений брат дружини Тимощука лучанин Максим Гринчишин.

9 травня 2017 року екскапітан збірної України Анатолій Тимощук разом із петербурзькою командою «Зеніт» клав квіти з георгіївською стрічкою до меморіалу «Родина-мать» у Санкт-Петербурзі.Екс-капітан збірної України з футболу Тимощук з георгіївською стрічкою взяв участь у параді в Санкт-Петербурзі. ФОТОрепортаж+ВІДЕО, Цензор. НЕТ, 11.05.2011

Станом на початок повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року Тимощук працював помічником тренера російського «Зеніта». На відміну від інших українських гравців і тренерів (зокрема, Ярослава Ракицького чи Андрія Вороніна), він не звільнився з посади й не залишив Росію. Єдиною заявою Анатолія станом на 6 березня стало повідомлення про неможливість платити аліменти колишній дружині (яка проживає з дітьми в Німеччині) через санкції проти Росії. 11 березня 2022 року УАФ позбавила Тимощука тренерської ліцензії рівня Pro, усіх державних нагород, національних футбольних титулів (чемпіона України, володаря Кубку та Суперкубку) та виключила гравця з офіційного реєстру гравців збірних команд.

30 березня 2022 року депутати Луцької міської ради позбавили Тимощука звання «Почесний громадянин міста Луцька».

Статистика виступів

Клубна

Станом на 20 лютого 2016 року

КлубСезонЧемпіонатКубокЄврокубкиСуперкубокВсьогоІгриГолиІгриГолиІгриГолиІгриГолиІгриГоли Волинь1995/9610110––––1111996/9738620––––4061997/9814120––––161Всього62850––––678 Шахтар1997/9893––––––931998/991823020––2321999/002303020––2802000/0125451110––4152001/022637161––3952002/033046140––4052003/042966160––4172004/0525450100104142005/062752180103862006/07151218010262Всього227323965713032639 Зеніт20072945581––42102008276––160104462009110––32––142Всього6710552731010018 Баварія2009/102104071––3212010/112634061103742011/1223040120––3902012/13161304010241Всього864150292201326 Зеніт2013/142201050102902014/15110109000210Всього3302014010500 Кайрат201510010600016020162000001030Всього120106010200Всього за кар'єру48754671113368069571

Матчі за національну збірну

Титули

«Шахтар» Чемпіонат України з футболу Переможець (3): 2001/02, 2004/05, 2005/06 Срібний призер (6): 1997/98, 1998/99, 1999/2000, 2000/01, 2002/03, 2003/04 Кубок України з футболу: Переможець (3): 2000/01, 2001/02, 2003/04 Срібний призер (2): 2002–2003, 2004/05, Суперкубок України з футболу: Переможець (1): 2007 Срібний призер (2): 2004, 2006 Найкращий український футболіст року (за версією видання «Український футбол»): 2002, 2006, 2007 Футболіст року в чемпіонаті України (за версією видання «Команда»): 2002

«Зеніт» Чемпіонат Росії з футболу: Переможець (2): 2007, 2014/15 Срібний призер (1): 2013/14 Бронзовий призер (1): 2009 Найкращий гравець чемпіонату Росії: 2007 Суперкубок Росії Переможець (1): 2008 Срібний призер (1): 2013 Кубок УЄФА: Володар (1): 2007/08 Суперкубок УЄФА: Володар (1): 2008

«Баварія» Ліга чемпіонів УЄФА Володар (1): 2012/13 Фіналіст (2): 2009/10, 2011/12 Чемпіонат Німеччини з футболу: Переможець (2): 2009/10, 2012/13 Срібний призер (2):2010/11, 2011/12 Кубок Німеччини з футболу: Переможець (2): 2009/10, 2012/13 Срібний призер (2): 2011/12 Суперкубок Німеччини з футболу Переможець (2): 2010, 2012

«Кайрат» Переможець Кубку Казахстану з футболу (1): 2015 Переможець Суперкубку Казахстану з футболу (1): 2016

Збірна України Чвертьфіналіст чемпіонату світу 2006 Учасник чемпіонату Європи 2012 Учасник чемпіонату Європи 2016

Цікаві факти В юності кумиром Тимощука був Лотар Маттеус. Капітанська пов'язка з кольорами німецького прапора, яку певний час носив капітан «Шахтаря», колись належала саме цьому футболістові. Одна з улюблених пісень — «911» («Океан Ельзи»). Учасник матчу «Друзі Зідана» — «Друзі Роналду» (у команді француза). Товариші з команди називали його «Timo». На сайті «гірників» під час опитування, присвяченого 70-річчю «Шахтаря», уболівальники обрали Анатолія Тимощука капітаном символічної збірної всіх часів. Любить «бонсай». Єдиний український футболіст, який став прототипом для літературного персонажа (Тимофій Онищук з книги донецького письменника Ярослава Вєрова «Господин Чичиков»). 23 березня 2025 року, під час трансляції матчу Бельгія — Україна, журналісти MEGOGO у статистиці гравців, що виходили на заміну та забивали м'ячі, замінили прізвище Тимощука прізвиськом «Бомж № 4».

Примітки

Посилання

Статистика на fussballdaten.de Рекорди старожила національної збірної України. ВІДЕО Виступи за збірну на сайті «Футбольная Украина» Статистика на сайті «National Football Teams» Профіль гравця на сайті worldfootball.net Тимощук А. в єврокубках за українські команди на сайті kopanyi-myach.info

Джерела Часопис «Футбол» — 2006. — спецвипуск № 06 (53), 18 травня «Великие клубы» № 3 (26), березень 2007 р.