Тевриски () — кельтське плем'я, яке складалось з кількох родів, які жили на півночі сьогоднішньої Словенії (Крайна) до приходу римлян (бл. 200 р. до н. е.)«Krain ». Catholic Encyclopedia. New York: Robert Appleton Company. 1913 рік.. До них також належав народ «амбісонтів» (). За словами Плінія Старшого, ці люди також відомі як норики ()Pliny the Elder, Naturalis Historia.James Cowles Prichard (1841). Researches Into the Physical History of Mankind. Houlston & Stoneman. p. 92..
Згідно з «Повістю врем'яних літ» від XII століття нашої еристор. 2, «Літопис Руський», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989 р. — ISBN 5-308-00052-2 :
Відповідно до Плінія Старшого близько 350 року до н. е. після перетину річки Дунай (гирла Чорного моря) тевриски (норики) з Галлії мігрували на північ «Norian»: сучасна Східна Баварія, північна частина провінції Зальцбургу АвстріїPlinio il vecchio, Naturalis Historia. A. Mocsy, Noricum, Londra & Boston 1974, p. 26-27. .
Припускалося, що в 218—201 рр. до н. е. тевриски (норики) мігрували за Карпатські гори, до регіону річок Дністер, Буг, Прут у басейн Чорного моря (див. «таври», «тиверці»)стор. 17-18, Павел Йозеф Шафáрик, И. Бодянский, «Славянские древности»: Часть историческая. Том И, Книга III, издание Михаил Петрович Погодин, г. Москва, 1838 г. .
Маючи ж походження як кельто-лігурійське теврини (Taurini), тевриски зупинилися на верхній річці Сава після їх поразки в битві Теламон в 225 р. до н. е.. Слідом за бойї вони мігрували в Північну Італію та Адріатичне узбережжя. Грецьким літописцем Полібієм (бл. 203—120 до н. е.) згадується видобуток теврисками золота в області Аквілеї.
Перший контакт між народами Норику з теврисками відбувся в 183 році до нашої ери, коли це плем'я з'явилися в районі, де два роки по тому влаштовано римську колонію Аквілєї, з будуванням свого Опідуму. Римляни, які вбачали в цьому акт втручання в політику на римських теренах Падани, тому посилали консула Маркус Клавдій Марцелл з легіоном, щоб вигнати їх. Тевриски теж відрядили послів, і цей акт вважався ознакою дружби, що визначило наступні відносини добросусідства (взаємне розміщення) між народами.
У 178 р. до н. е. тевриски надали забезпечення римлянам союзницьким контингентом у 3000 воїнів на Істрії проти япідів та лібурнів. Хоча в той час деякі з них (біля Врхники) воювали в 129 р. до н. е. з консулом Гаєм Семпронієм Тудітаном та племенем карнівCIL V, 8270 ., що відображено на Тріумфальній арціFasti Triumphales 614 anni ab Urbe condita .
З військами Римської республіки вони зазнали поразки від вторгнення німецьких кімврів (Cimbri) і тевтонів в битві в Нореї в 113—112 р. до н. е..
Тавриски знову стали перед проблемою пошуку землі, де вони могли б оселитися назавжди через загрозу німецьких племен. Гай Марій не міг отримати перемогу для усунення проблеми і в 102—101 роки до н. е..
Близько 60 року до н. е. були представлені поряд з теврисками їх союзники кельтські бойї, цар даків Беребіста, про що свідчить і СтрабонСтрабон, Географія, VII, 5, 2. Кінцевим результатом стало те, що деякі з племені теврисків мігрували на схід Європи, до західних кордонів царства Беребісти, у долину річки Тиси до басейну Чорного моря (див. «таври», «тиверці»); у той же час частина бойїв мігрували до Богемії (на північ Чехії), а інша частина племені — на південь міста Норика (Ноймаркт)Гай Юлій Цезар, Записки про Галльську війну, I, 5., а потім на землі гельветів.
У 16 р. до н. е. вторглися в Істрію деякі племена Паннонії і Норіку теврисками, чим створили передумови для анексії південного Норіку на чолі з Публієм Сілієм НервоюGéza Alföldy, Noricum, Londra & Boston 1974, p.54. . Він узяв так вся область навколо Цельє і Каринтії, де були знайдені півтора століття раніше копалини золотіCassio Dione Cocceiano, Storia romana, LIV, 20. .
Гай Веллей Патеркул свідчив під час кампанії Тіберія 6 року н. е. проти маркоманів з їх вождем Марободом, в похідному таборі Карнунту (де був розміщений 4 римський легіон), на кордоні з сусіднім «Regnum Норік»Velleio Patercolo, Storia di Roma, libro II, 109, 5. , до правління Клавдія. Близько 50 року н. е. північна частина Норіку була остаточно приєднана до складу Римської імперії: імперські кордони «лімес» включали всю територію на північ від Альп й береги річки Дунай народу теврисків.
Особистість теврисків і нориків ще не остаточно встановлено: за словами угорського історика Ґеза Алфелді, норики були одним плем'ям федерації теврисків, у той час визначено нориків як кельтів (), що частина яких оселилася в Regnum Noricum, що в сучасній Каринтії, тевриски стали південно-східним сусідом для інших. Інші тевриски оселилися в регіоні Паннонія на південному-сході Крайни, на південному заході жили япіди, іллірійські племена, і карни, племена адріатичних венетів.
Антропологічний тип Антропологами виділявся антропологічний тип названий як «субадріатичний» або «норійський», «норікський» (В. Лебцельтер, Карлтон Кун, Річард Макалох), утворений від назви державного утворення теврисків «Норік». Назву «норійського» () першим подав німецький антрополог В. Лебцельтер.
Див. також
Таври Тиверці Таврія Норік Бойї Кельти Паннонія
Примітки
Джерела стор. 17-18, Павел Йозеф Шафáрик, И. Бодянский, «Славянские древности»: Часть историческая. Том И, Книга III, издание Михаил Петрович Погодин, г. Москва, 1838 г. Рубцов С. М. Легионы Рима на Нижнем Дунае: Военная история римско-дакийских войн. «Филоматис». Москва, 2003. Егоров К. Л. Норики и венеды (Тацит, Плиний, Клавдий Птолемей) ИЗ СТИХОВ АЛЬЦИМА ЭКДИЦИЯ АВИТА Публикация по изданию: Древние славяне в отрывках греко-римских и византийских писателей по VII в. н. э.//Вестник древней истории.1941. № 1 Свод древнейших письменных известий о славянах, том 1 (I—VI вв.) Восточная литература РАН, М. 1994 г. (Л. А. Гиндин, С. А. Иванов, Г. Г. Литаврин) Мартин Бракарский (С. А. Иванов: вступление, текст, перевод, комментарий, Е. Ч. Скржинская: комментарий) В. Н. Татищев ИСТОРИЯ РОССИЙСКАЯ…ЧАСТЬ ПЕРВАЯ ГЛАВА ЧЕТЫРНАДЦАТАЯ СКАЗАНИЕ ПЛИНИЯ СЕКУНДА СТАРШЕГО (и работы других российских историков) А. Г. Кузьмин Из предыстории народов Европы Karl Finsterwalder: Der Name der Taurisker, der deutschsprachige Begriff Tauern und romanische Reste von Taurus-Namen in den Ostalpen. In: Innsbrucker Beiträge zur Kulturwissenschaft 14, Amoe, Innsbruck 1968, S. 339—356. Dragan Božič: The Taurisci. In: Sabatino Moscati (Hrsg.): The Celts. On the occasion of the Exhibition «The Celts, the Origins of Europe», Palazzo Grassi, Venice. Rizzoli, New York City 1999, ISBN 0-8478-2193-5, S. 496—502. Herbert Grassl: Die Taurisker. Ein antikes Ethnikon und seine Geschichte. In: Hans Taeuber (Hrsg.): Akten des 7. Österreichischen Althistorikertage.'' Phoibos, Wien 2001, ISBN 3-901232-26-5, S. 19-26. Gustin, Mitja. On the celtic tribe of Taurisci. Local identity and regional contacts in the ancient world. // The eastern Celts: the communities between the Alps and the Black Sea. Annales Mediterranei. Koper-Beograd, 2011. С. 119—128. John T. Koch: Celtic Culture — A Historical Encyclopedia, s. 1663. ABC-CLIO, 2006. ISBN 1851094407 Alföldy, Géza. Taurisci und Norici. // Historia: Zeitschrift für Alte Geschichte 15.2 (1966). С. 224—241. Géza Alföldy, «Noricum», London & Boston, 1974. Albino Garzetti, L'impero da Tiberio agli Antonini, Storia di Roma, Ist. Stu. Rom., Vol. VI, Roma, 1974. Plinio il vecchio, Naturalis Historia. A. Mocsy, Noricum, Londra & Boston 1974, p. 26-27. Діон Кассій, Римська історія, LIV. Гай Юлій Цезар, Записки про Галльську війну. Страбон, Географія, VII, 5, 2. Гай Веллей Патеркул, Історія Риму, книга II. Полібій, Історія, книга II.
Посилання Норики и венеды (Глава 1. Происхождение славян) стор. 17-18, Павел Йозеф Шафáрик, И. Бодянский, «Славянские древности»: Часть историческая. Том И, Книга III, издание Михаил Петрович Погодин, г. Москва, 1838 г. Ю. К. Колосовская, «Кельты, иллирийские и фракийские племена на Дунае в V—I вв.», «ИСТОРИЯ ЕВРОПЫ» т.1. Глава 12. ПЛЕМЕНА ЕВРОПЫ ДО РИМСКОГО ЗАВОЕВАНИЯ Мир племен на нижнем Дунае (Рубцов С. М.) Андрей Шаранов, «Древние Кельты. Кельтская культура»