Географічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Географічний факультет — структурний підрозділ Київського національного університету імені Тараса Шевченка що покликаний провадити фундаментальну підготовку спеціалістів у галузі наук про Землю та дотичних гуманітарних наук, що використовують хорологічну парадигму.

Історія Факультет був заснований у 1933 році як відділення у складі геолого-географічного факультету Київського університету (самостійний підрозділ з 1944 року). До 1970 р. факультет розташовувався у жовтому корпусі КНУ імені Тараса Шевченка (на бульварі Т. Шевченка); 1970-2005 рр. - в корпусі на Васильківській 90 (разом з геологічним факультетом); з 2005 р. - на пр. Глушкова, 2.

Навчання Навчальний процес ведуть 103 викладачі (70 штатних працівників, 33 сумісники). Штатні працівники: 24 доктори наук, професори; 34 доценти, кандидати наук; 12 асистентів, кандидатів наук. Навчається 1200 студентів денної і 370 студентів заочної форм навчання. Напрямки підготовки: географія (спеціалізації: рекреаційне природокористування, географія рекреації та туризму, екологія ландшафту, менеджмент природних ресурсів та прикордонний екологічний контроль, геоморфологія та палеогеографія, ґрунтознавство та управління земельними ресурсами, міжнародне екологічне співробітництво, фізична географія та геоекологія), економічна та соціальна географія (спеціалізації: управління розвитком регіону, розвиток продуктивних сил та регіональна економіка, країнознавство та міжнародні дослідження); туризм (спеціалізація: міжн. туризм); гідрометеорологія (спеціалізація: екологічна та синоптична метеорологія; спеціальність: гідрологія , спеціалізація гідроекологія); геодезія, картографія та землеустрій.

На початку 2000-х років при факультеті діяв Київський інститут регіонального управління, підприємництва, екологічного менеджменту та туризму, в якому здійснювалася підготовка зі спеціальностей: туризм (спеціальність міжнародний туризм), геодезія, картографія та землеустрій (спеціальність землевпорядкування та кадастр).

Наукові дослідження Наукові напрями досліджень на факультеті: регіональний географо-екологічний аналіз; регіональні суспільно-географічні процеси; гідроекологічні дослідження.

Факультет має 2 науково-дослідні лабораторії (регіональні проблеми економіки і політики; ландшафтої екології та аерокосмічного моніторингу навколишнього середовища) та 2 НДС (гідроекології та гідрохімії, картографії та геоінформатики).

Студентська наукова робота на факультеті представлена у формі наукового студентського товариства та конференції молодих вчених.

Кафедри На факультеті працює 8 кафедр: кафедра землезнавства та геоморфології; кафедра метеорології та кліматології; кафедра фізичної географії та геоекології; кафедра гідрології та гідроекології; кафедра геодезії та картографії; кафедра країнознавства та туризму; кафедра економічної та соціальної географії; кафедра географії України.

Галерея

Кафедра землезнавства та геоморфології Створена 1949 року за ініціативи ректора Київського університету, видатного українського геолога та геоморфолога академіка В. Г. Бондарчука як кафедра геоморфології. 2004 року перейменована у кафедру «землезнавства та геоморфології». Завідувачами кафедри свого часу були: 1949—1967 — доктор геолого-мінералагочних наук, професор, заслужений діяч науки УРСР Заморій П. К.; 1967—1975 — кандидат географічних наук, доцент Грубрін Ю. Л.; 1975—1986 — доктор географічних наук, професор Рослий І. М.; 1986—1994 — доктор географічних наук, професор Кошик Ю. О.; 1994—2002 — доктор географічних наук, професор Мельничук І. В.; 2002—… — доктор географічних наук, професор Бортник С. Ю.

Готує фахівців зі спеціальностей: «геоморфологія та палеогеографія», «ґрунтознавство та управління земельними ресурсами». На сьогодні у складі кафедри 7 штатних працівників, серед них професори, доктори географічних наук С. Ю. Бортник, Н. П. Герасименко, О. О. Комлєв, В. В. Стецюк, доценти, кандидати географічних наук О. В. Ковтонюк, Н. М. Погорільчук та асистент Т. М. Лаврук. На кафедрі працювали відомі вчені та дослідники — О. М. Маринич, член-кореспондент НАН України, міністр освіти УРСР; П. Ф. Гожик, академік НАН України, директор Інституту геологічних наук НАН України; Р. І. Сосса, доктор географічних наук, директор науково-виробничого підприємства «Картографія»; В. І. Олещенко, заслужений юрист України, кандидат географічних наук, керівник науково-дослідного підприємства «Центр енергетичного та ядерного права» при Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України; В. І. Нудельман, доктор географічних наук, професор, дійсний член і член Президії Української академії архітектури, заслужений діяч науки і техніки, двічі лауреат Державної премії України з архітектури та ін. З перших років заснування кафедри була розгорнута науково-дослідна робота, спрямована на розробку теоретичних і прикладних проблем геоморфології та палеогеографії. На кафедрі сформувались відомі в Україні та далеко за її межами наукові школи: палеогеоморфологічна, палеогеографічна, структурно-геоморфологічна, інженерно-геоморфологічна, еколого-геоморфологічна.

Кафедра підтримує тісні наукові зв'язки та виконує спільні проєкти із викладачами та науковцями зарубіжних університетів — Ягеллонського, Люблінського, Варшавського (Польща); Бостонського (США); Московського, Санкт-Петербурзького (Росія) та вітчизняних — Львівського, Одеського, Таврійського, Харківського, Івано-Франківського та інших. Викладачі та науковці кафедри співпрацюють із організаціями та установами Міністерства екології та природних ресурсів, Міністерства житлового та комунального господарства, Міністерства надзвичайних ситуацій, Державного комітету земельних ресурсів, Державної геологічної служби, Національного космічного агентства, а також з Інститутом географії та Інститутом геологічних наук НАН України.

При кафедрі 1967 року була створена Науково-дослідна лабораторія ландшафтної екології та аерокосмічного моніторингу навколишнього середовища як група прикладних геоморфологічних досліджень (науковий керівник — доцент Е. Т. Палієнко). 1976 року перейменована на «Палеогеоморфологічного аналізу» (Ю. О. Кошик), у 1995—1999 роках працювала під назвою «Дистанційних методів моніторингу довкілля» (С. Ю. Бортник), з 1999 року носить сучасну назву. Завідувач лабораторії, науковий співробітник Ю. А. Сілецький. Головним завданням лабораторії є проведення фундаментальних та прикладних географічних досліджень, впровадження їх результатів у виробництво та навчальний процес, сприяння підвищенню якості підготовки фахівців. Лабораторією виконано 6 держбюджетних та 23 госпдоговірних тем.

Кафедра метеорології та кліматології Заснована кафедра була 1949 року з метою підготовки висококваліфікованих фахівців-метеорологів та кліматологів для забезпечення потреб військової та цивільної авіації, морського флоту, сільського господарства, які бурхливо розвивалися у повоєнні роки. Підготовка фахівців-метеорологів проводилася у Київському університеті практично з часу його заснування. Викладання метеорології розпочалося спочатку в рамках курсу лекцій з фізичної географії — як її основного розділу, а у другій половині XIX століття вона стає самостійною дисципліною навчального процесу. 1846 року почалося викладання метеорології професором Е. А. Кнорром. 1855 року засновано Метеорологічну обсерваторію при університеті. 1865 року розпочато актинометричні дослідження та дослідження атмосферної електрики член-кореспондентом Російської академії наук професором М. П. Авенаріусом. 1888 року вперше на теренах Російської імперії було організовано реєстрацію прямої сонячної радіації професором Р. М. Савельєвим. 1892 року організована Придніпровська мережа метеорологічних станцій професором П. І. Броуновим. У 1895—1915 роках викладання метеорології та керівництво Метеорологічною обсерваторією здійснює професор Й. Й. Косоногов, академік Всеукраїнської академії наук з 1922 року. 1920 року почалися аерологічні та оптичні спостережень академіком УАН, професором Б. І. Срезневський, який 1926 року організував при Укрнауці науково-дослідній кафедрі геофізики та сільськогосподарської метеорології.

На кафедрі працює 7 штатних викладачів: 2 професори, 3 доценти, 2 асистенти. Завідувачами кафедри свого часу були: 1949—1953 — професор Половко І. К.; 1953—1974 — професор Попов В. П.; 1974—1991 — професор Щербань М. І.; 1991—2002 — професор Волощук В. М.; 2002-… доктор географічних наук, професор Сніжко С. І.

Наукові напрямки досліджень: математичні моделювання атмосферних процесів, гідрометеорологічні аспекти зміни клімату, прикладні дослідження забруднення атмосфери. За останні 5 років кафедрою було опубліковано 250 наукових публікацій у вітчизняних та 45 у закордонних журналах, близько 20 підручників та монографій. Найважливішими з них є монографії: «Клімат України», «Стихійні метеорологічні явища на території України», підручник «Основи метеорології», «Математичне моделювання атмосферних процесів».

Кафедра підтримує наукові зв'язки з Державною гідрометеорологічною службою, з Міністерством екології та природних ресурсів, Міністерством з надзвичайних ситуацій, Міністерством оборони, з Університетом Склодовської-Кюрі (Польща), з Вестфальським і Потсдамським університетами (Німеччина), з Кембриджським університетом (Велика Британія), з Інститутом Поля Шеррера (Вілліген, Швейцарія), Інститутом атмосфери та клімату (IACETH) при Швейцарському федеральному технологічному інституті (ETHZ) (Цюрих, Швейцарія).

Кафедра фізичної географії та геоекології

Фізична географія в університеті введена в навчальні плани з перших років його існування, на фізико-математичному відділі філософського факультету було створено кафедру фізики і фізичної географії. Як самостійна кафедра була організована 1891 року за ініціативи визначного фізико-географа професора П. І. Броунова. Свого часу кафедрою керували професори Косоногов Йосип Йосипович і академік Тутковський Павло Аполлонович. Після визвольних змагань в Україні Університет святого Володимира був перетворений на Київський інститут народної освіти, а кафедру закрито. 1933 року кафедру було відновлено. Після повернення університету з евакуації до Києва, у ньому створений самостійний географічний факультет, а заняття на кафедрі розпочалися з вересня 1944 року.

Завідувачами кафедри свого часу були: 1933—1949 — Половко Іван Кирилович. 1944—1956 — Юденич В. І., Попов В. П., Добринін Б. Ф., Глібко М. І., Гаврилюк В. С., Жавжаров А. А. 1953—1956 — Погребняк П. С.. 1956—1971 — член-кореспондент НАН України Маринич Олександр Мефодійович, за керівництва якого розробили теоретичні засади, методи та схему фізико-географічного районування України, були розпочаті детальні та регіональні ландшафтні дослідження України. 1971—1995 — професор Шищенко П. Г. За його ініціативи науковці розгорнули ландшафтознавчі дослідження прикладного спрямування з геоекологічного обґрунтування проєктів і схем містобудівництва, рекреаційних зон, природоохоронних територій, меліоративних систем. 1995-… Гродзинський М. Д.

У 1957 році при кафедрі створена ґрунтознавча експедиція, що проводила дослідження в Україні, Сибіру, Казахстані. Свою сучасну назву кафедра отримала 1995 року при реорганізації кафедри фізичної географії та раціонального природокористування та кафедри екології у дві новостворені кафедри — фізичної географії та геоекології, географії України. Кафедра є провідною науковою установою в Україні з вивчення проблем ландшафтної екології та геоекології. За час існування кафедра підготувала близько 3000 спеціалістів фізико-географів.

Кафедра гідрології та гідроекології Кафедра заснована у 1949 році як кафедра гідрології суші (1976 року перейменована на «гідрології та гідрохімії», 2002 року — на «гідрології та гідроекології»).

Кафедра готує фахівців за спеціальністю «гідрологія» напрямку «гідрометеорологія». Випускники кафедри працюють в установах гідрометслужби України та зарубіжних країн, Держводагенства України, Мінприроди України, МНС України, інститутах НАН України і проєктних організаціях.