Бенедикт Костянтинович (Наумович) Лівшиць (25 грудня 1886 (6 січня 1887), Одеса — 21 вересня 1938, Ленінград) — російський поет, перекладач і дослідник футуризму. Єврей Ukrainian Jews , Bible Discovered.
Біографія Лівшиць народився в асимільованій єврейській сім'ї в Одесі. Вивчав право в одеському університеті, потім перевівся до Київського університету, який закінчив 1912 року. Згодом був призваний до російської армії, служив у вісімдесят восьмому піхотному полку. 1914 року, з початком Першої світової війни, був мобілізований і служив у піхоті, нагороджений Георгіївським хрестом.
Його перші вірші були опубліковані в антології сучасної поезії (Київ) 1909 року. У 1910 році Лівшиць працював на Сергія Маковського.
Разом з Володимиром Бурлюком, Давидом Бурлюком, Володимиром Маяковським, Василем Каменським, і Олександрою Екстер він був членом футуристичної групи «Гілея».
1933 року опублікував книгу спогадів, «», що вважається одним з найкращих в історії російського футуризму. У 1934 році опублікував велику книгу перекладів з французької поезії, від романтизму до сюрреалізму.
1937 року під час Великої Чистки його заарештували й стратили 21 вересня 1938 як «ворога народу». Його досьє було сфальсифіковано, щоб заявити, що він помер від серцевого нападу 15 травня 1939.
Примітки
Джерела та література Д. В. Грузін. Лівшиць Бенедикт Костянтинович // Т. М. Лебединська. Лівшиць Бенедикт Костянтинович // Козовой В. Слово и голос: О поэзии Бенедикта Лившица. Бенедикт Лившиц и его переводы // Козовой В. Тайная ось: Избранная проза. М.: Новое литературное обозрение, 2003. С. 289–317, 318–331.