Марі́я Лети́ція Рамолі́но (, 24 серпня 1750 року, Аяччо — 2 лютого 1836 року, Рим) — мати Наполеона Бонапарта.
Біографія
Уродженка Аяччо, Летиція походила з благородного сімейства генуезького походження. У 14 років була видана заміж за юриста Карло Буонапарте. У них народилося 13 дітей, з яких до зрілого віку дожили 5 синів і три дочки:
Жозеф Бонапарт (1768—1844), король Іспанії Наполеон I Бонапарт (1769—1821), імператор Франції Люсьєн Бонапарт (1775—1840), князь Каніно та Музіньяно. Еліза Бонапарт (1777—1820), велика герцогиня Тосканська. Луї Бонапарт (1778—1846), король Голландії. Поліна Бонапарт (1780—1825), герцогиня Ґвасталли. Кароліна Бонапарт (1782—1839), велика герцогиня Клевська. Жером Бонапарт (1784—1860), король Вестфалії. також ще 5 дітей померли в дитинстві.
У 1769 році Корсика перейшла під контроль Франції, проте Летиція так і не вивчила французької мови. У 1785 році овдовіла і через вісім років змушена була з дітьми перебратися на материк, в Марсель.
Після коронації Наполеон (на якій вона не була присутня) подарував Летиції титул «Мадам Мати Імператора» (фр. Madame Mère de l'Empereur) і подарував маєток Пон-сюр-Сен під Парижем. Незважаючи на величезні статки, Мадам-мати жила на межі бідності й вирізнялася скупістю. Французькими державними справами не цікавилася і рідко бувала при дворі.
Після повалення імператора-сина втекла з братом, кардиналом Фешем, у Рим, де і провела решту життя в палаццо Бонапарте на площі Венеції. Її останки за наказом Наполеона III були перевезені з Італії в Аяччо.
Сімейство Рамоліно
Примітки
Джерела François Duhourcau, La Mere de Napoleon: Letizia Bonaparte éd. Excelsior, 1933 Alain Decaux Letizia, mère de l'Empereur, éd. Amiot Dumont, 1951 Éric Le Nabour, Letizia Bonaparte: La mère exemplaire de Napoléon Ier éd. Corps 16, 2009 2009 Félix Hippolyte Larrey (Baron Larrey de l'Institut de France), Madame Mère, E. Dentu Editeur, 1892, 2 Vol.