Женевский Валентин Иванович — советский азербайджанский и украинский камерний и эстрадный певец (баритон), композитор и педагог. Лауреат Всесоветских и Межнародних фестивалей. Член творчої спілки «Асоціація діячів естрадного мистецтва України»."Заслужений артист естрадного мистецтва України", «Заслужений діяч естрадного мистецтва України»

Біографія Валентин Женевський народився 17 березня 1951 р. в м.Орша Вітебської області Білоруської РСР. Трохи пізніше він з мамою переїхав жити в Ашаги-Гюздак до батька (поблизу Баку), а через рік пішов вчитися до початкової школи, потім у восьмирічну, потім у середню школу, яку закінчив у Хирдалані.

У 1964—1966 роках навчався в музичній школі по класу акордеон у м. Баладжари. У цей же період він починав цікавитися співом. Найбільше із співаків йому подобався молодий Муслім Магомаєв. Професійним співом Валентин Женевський почав займатися в народній консерваторії, яка знаходилася у Будинку культури ім. С. Г. Шаумянав Потім він навчався в музичному училищі в м. Брест, викладач співу Соколовська Регина Казимирівна, а після хвороби матері Анастасії, повернувся в м.Баку і успішно закінчив Бакінське музичне училище ім. Асафа Зейналли, (навчався в класі А. А. Милованова), отримав характеристику — рекомендацію для всупу в консерваторію. У класі Олександра Акимовича вчилися найкращі співаки Азербайджану.

У 1978 р. Валентин Женевський вступив до Азербайджанської державної консерваторії ім. У. Гаджибекова, на вечірнє відділення, де педагогом сольного співу був Попченко Віталій Алексійович, а після його хвороби — Мехтієв Фірудін Мехті огли. Камерний спів вела Гончарська Міра Григорівна. Навчання він поєднував з роботою як артист-вокаліст Камерного хору «Хорового товариства Азербайджану» , керівником хору була Ляман Атакишиєва. З 1998 р. Валентин Іванович став працювати ст. викладачем вокалу в навчальних закладах, у м. Хмельницькому, в Ізмаїлі, в Тирасполі, а також в Одесі, поєднуючи роботу з сольними виступами на різних сценічних майданчиках. Багато учнів Валентина Івановича стали лауреатами обласних, Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів.

Надія любові

Надія любові (рос. «Надежда любви», англ. «Nadiya of lyubvi» 1988, Авангард, Одеська область — 1998, Авангард, Одеська область) — український естрадний ансамбль створений під керівництвом Валентина Женевського.

Історія створення ансамблю У 1988 році, Валентин Женевський, отримав запрошення працювати директором «Будинку культури» ТОВ «Авангард — Д», розташованому на житловому масиві (смт) «Авангард», Одеського району, Одеської області, України. Генеральним директором був Добрянський Віктор Леонтійович, який виділив засоби на ремонт будівлі. Доки йшов ремонт у «Будинку культури», Валентином Женевським були написані пісні різнопланові, одна частина творів на його вірші, а інша на вірші молодих авторів: Валентини Загороднюк, Галини Вегової, Володимира Марухіна, Леоніда Сафонова, Михаїла Романчука і відомого російського поета Николая Доризо. Також була написана п'єса для естрадного оркестру . Загалом близько тридцяти творів: ліричні пісні та балади, пісні про кохання, цивільної патріотичної тематики, пісні про Батьківщину, військові пісні, пісні присвячені Афганській війні. Таким чином, при підтримці Віктора Леонтійовича , при Будинку культури, був створений професійний естрадний ансамбль «Надія любові» , (по першої пісні, з якої розпочинався концерт). Штат Будинку культури підбирався так, щоб музичні працівники, окрім основної роботи, брали активну участь в ансамблі, не просто працювали і репетирували, а також і їздили з концертами по Одеської області. Де тільки не виступав ансамбль у Будинках культури і в санаторіях, на польових станах, на заводах і фабриках, у монументів і пам'ятників. На бас-гітарі грав наймолодший Руслан Кросовський, що закінчив Одеську консерваторію ім. А. В. Нежданової, (зараз Одеська національна музична академія імені А. В. Неждановой). Ударниками були Сергій Данько і Микола Біляєв. На ритм-гітарі грав Валерій Варзар, а на соло-гітарі грав Валерий Кушнир. Обоє, але в різні роки, були керівниками ВИА «Будинку культури». Перший був звукорежисером ансамблю недовго, а другим був аранжувальником, закінчив Одеське училище культури (зараз Одеське училище мистецтва і культури ім. К. Ф. Данькевича ). Головним звукорежисером був Сергій Киселев. Він закінчив Музикально — педагогічний факультет, (зараз Факультет музичної та хореографічної освіти) Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського. У концертах брали участь учні Валентина Івановича по вокалу: Марина Селифанова, Юрій Подгорний і Іван Черничук, також Вокально-танцювальний дует «Натхнення» у складі Оксани Залізняк і Лілії Заяць. Вірші для пісень писав Михаїл Романчук. Музичним керівником «Будинку культури» і естрадного ансамблю була Валентина Загороднюк. До того ж вона також писала музику і непогано співала, закінчила ПГПУ ім. К. Д. Ушинського (зараз Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського). Художнім керівником, солістом — вокалістом ансамблю, автором пісень і віршів був Валентин Женевський. За 10 років роботи естрадного ансамблю «Надія любові» мінялися музиканти, але дух творчості любові залишився в колективі.

Композиторська пісенна творчість «Надежда любви» (муз. і сл. В. Женевського) «Воспоминания» (муз. і сл. В. Женевського) «Девчонка стройная» (муз. і сл. В. Женевського) «Я тебе не верю» (муз. і сл. В. Женевського) «Что же делать» (муз. і сл. В.Женевского) «Твоєй мечтой хочу прожить» (муз. і сл. В.Женевського) «А дождь идёт» (муз. і сл. В.Женевського) «Ах, мадам, ти мадам» (муз. і сл. В.Женевського) «Одесситка» (муз. і сл. В.Женевського) «Из Америки приеду» (муз. і сл. В.Женевського) «Накануне» (В. Женевський — Н. Дорізо) «Ти меня обманула, девчонка» (В. Женевський — М. Романчук) «Судьба» (В. Женевський — В. Загороднюк) «Ехали казаки» (В. Женевський — Л. Сафонов) «Иван-Чай» (В. Женевський — Г. Вегова) «Родные места» (В. Женевський — вірші невід. автор) «Не плач, моя мама, не плач» (В. Женевський — М. Романчук) «Любовь ушла» (В. Женевський — М. Романчук) «Ах, рулетка» (В. Женевський — М. Романчук) «Захолустье» (В. Женевський — М. Романчук) «Мой дружок» (муз. і сл. В.Женевського) «Полюбила я тебя» (муз. і сл. В.Женевського) «Я тебя не виню» (муз. і сл. В.Женевського) «Я так люблю тебя, родная» (муз. і сл. В.Женевського) «Погадай же мне, цыганка» (муз. і сл. В.Женевського) «Белый танець» (В. Женевський — Л. Льдова) «Над окошком кружит птица» (В. Женевський — В. Загороднюк) «Маленькая растерянная песня» (В. Женевський — В. Доліна) «Зачем нужна была война» (В. Женевський — М. Романчук) «Свидание» (В. Женевський — В. Загороднюк) «Эстрадная пьеса» (В. Женевського)

Педагогічна діяльність і концертні виступи У 1998 році Валентин Іванович став займатися педагогічною діяльністю. Старший викладач: вокального відділення за спеціальністю «Академічний спів», Хмельницького музичного училища В. І. Заремби ; кафедри музики Педагогічного факультету, Ізмаїльського державного гуманітарного університету; кафедри хорового диригування і вокалу Факультету мистецтв і архітектури, Придністровського державного університету ім. Т. Г. Шевченка студії сольного співу методичного центру, Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського. За цей період учні студії сольного співу неодноразово ставали лауреатами міських, обласних, всеукраїнських та міжнародних фестивалів і конкурсів. Педагогічну роботу поєднує з концертними виступами.

На концерті, присвяченому 45-річчю Педагогічного факультету ІДГУ, виконав неаполітанську пісню «Пристрасть» (Н. Валенте — Е. Тальяфері.) У 26-го грудні 2002 р. на вечорі присвяченому 40-річчю творчій діяльності завідувачці відділенням мистецтв ПГУ ім. Т. Г. Шевченка, диригентові та керівнику Камерного жіночого хору професору Н. В. Окушко, виконав пісню «Люблю тебе» (Е.Гріг — Г.Андерсен) та «Торжественну пісню»(М. Магомаєв — Р.Рождественський), а в фіналі з Лідією Сізіневою, виконали дует «Сільви і Едвіна» з оперети «Сільва». Концерти також проходили в містах і районах ПМР. До 60-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні біля Меморіалу воїнам, які загинули в цій війні в с. Прилиманське, Валентин Женевський виконав «Бухенвальський набат» (В.Мураделі — А.Соболева). В одному з концертів у залі ЮНПУ ім. К. Д.  Ушинського заспівав арію «Містера Ікса» з оперети «Принцеса цирку» (І.Кальман — І.Зарубіна, О. Фадєєва). Голос Женевського красивого тембру, повного діапазону, камерний невеликий, хоча і польотний драматичний баритон. До репертуару співака входять старовинні арії XVII—XVIII століть, пісні та романси російських, азербайджанських і зарубіжних композиторів. З арій, з опер перевагу віддає партіям драматичного баритона. Шанувальники таланту Женевського відзначають музичність красиво побудованої фрази, до того ж, незважаючи на камерний профіль, головний козир Женевського у співі — в виконувався твір він вкладає всю душу, у нього величезна сила волі і велика працездатність, що дозволяє з невеликого голоси домагатися його повноцінного звучання.

Сім'я Батьки: Батько — Нуралієв Ібрагім Мамедовіч (21.XII.1924–14.X.2003), працівник міліції; Мати — Женевська Анастасія Івановна (11.IV.1918–06.VI.1985), залізничниця; Одружений: Перша дружина (1977—1980) — Тетяна Ільїнська (14.V.1956); Друга дружина (1984—1990) — Надія Кудрявцева, (11.IV.1951); Третя дружина (з 1998) — Ольга Женевська, (19.XI.1955). Діти: Дочка - Катерина Пешехонова і Зять - Олександр Пешехонов (07.VII.1979) і (16.VIII.1979); Син (Ольги) - Олексій Багрій і Невістка — Світлана Багрій (22.VIII.1975) і (21.VII.1984]. Онуки — Вероніка (21.XI.2000), Валерія (23.II.2007) та Артем (21.IV.2007) Брати: Нуралієв Тофік (1950), Нуралієв Ариф (12.XII.1958), Нуралієв Акиф (8.VIII.1961), Нуралієв Асиф (27.VII.1970) Сестри: Нуралієва Нарханум (22.I.1964) і Рахманова Наргиз (7.III.1975)

Відеофільми — концерти (список) 1990 р. Девчонка стройная 1998 р. Майский вальс 2005 р. «Город которого нет»; 2005 р. «Женщина любимая» ; 2005 р. «Свадьба»; 2005 р. «O sole mio»; 2005 р. «Мама»; 2007 р. «В. Женевский с внуком Артемом»; 2009 р. «Моя Одеса» ; 2011 р. «Сторінка Пам'яті, покійних музикантів» ; 2011 р. Бухенвальдский набат; 2011 р. Благодарю тебя; 2011 р. Надежда любви ; 2011 р. «Фото — відео альбом на музику В. Женевського» 2016 р. Город мой Баку 2017 р. Пам'яті М. Глинки (2 — відділення) 2017 р. Пам'яті М. Глинки

Дискографія (список альбомів) 1984 р. № 01.«Благодарю тебя» ; № 02.«Пока я помню — я живу» ; 1986 р. № 03. «Caro mio ben» ; № 04.«Верные друзья» ; 1987 р. № 05.«Мелодия» ; 1990 р. № 06.«Надежда любви» ; 1991 р. № 07.«Весенний край» ; № 08.«Не гордись» ; 2000 р. № 09.«Избранные произведения» ; 2002 р. № 10.«Я не сержусь» ; № 11.«Средь шумного бала» 2004 р. № 12.«Catari» ; № 13.«Santa Lucia» ; 2005 р. № 14.«Guardo che luna» ; № 15.«Come primo» ; № 16.«Путники в ночи» ; 2006р № 17.«О, если мог выразить в звуке» ; 2007 р. № 18.«А годы летят» ; 2008 р. № 19.«Я люблю тебя жизнь» ; № 20 ."С любовью к женщине" ; 2009 р. № 21.«Дивлюсь я на небо» ; № 22.«Любимая женщина» ; № 23.«Вечерний звон» ; 2010 р. № 24. «Оперные арии российских композиторов» ; № 25.«Тёмная ночь» ; 2011 р. № 26.«Оперные арии зарубежных композиторов» ; № 27.«Поклонимся великим тем годам» ; 2012 р. № 28.«Любимый город» ; 2013 р. № 29.«Если повезет чуть — чуть» ; № 30.«Любви негромкие слова» .

Нагороди, почесні звання Почесна грамота Одеського обласного комітету профспілки робітників агропромислового комплексу (21.06.1991 р. м. Одеса); Почесна грамота Авангардівськой селищної Ради (1998 р. смт «Авангард», Одеська область) Почеснаграмота Міністерства освіти України (Указ № 491 від 22.07.1999 р. м. Київ); Почесна грамота національного центру естетичного виховання дітей і молоді… (№ 816 від 12.09.2002 р. № 89, м. Київ); Грамота начальника управління освіти і науки (2003 р. м. Одеса);