Саттон-Гу (Sutton Hoo) — курганний некрополь на схід від Вудбріджа в англійському графстві Саффолк, де в 1938—1939 роках зроблено, можливо, найзначніші археологічні знахідки в історії Великої Британії, зокрема виявлено непорушений поховальний корабель англосаксонського короля рубежу VI і VII століття. Вчені вважають, що в цьому поховальному кораблі, найімовірніше, поховано короля Східної Англії Редвальда. Це місце має велике значення для вивчення історії англосаксонського королівства Східна Англія, а також для розуміння життя англосаксів у період, про який бракує історичних джерел. Більшість знайдених предметів зберігається у Британському музеї.
Першим це місце розкопав за сприяння землевласниці . Коли ж його значення стало очевидним, до справи взялися провідні національні вчені. Протягом 1960-х та 1980-х років археологи дослідили ширшу територію та виявили багато інших окремих поховань. Знайдені артефакти вважаються найбільшим скарбом, будь-коли виявленим у Великій Британії. Серед речей, знайдених у поховальній кімнаті, — набір пристосовань для вбрання, виконаних із золота та дорогоцінних каменів, парадний шолом, щит і меч, ліра, а також срібна тарілка з Візантійської імперії.
Поховальний корабель порівнюють зі світом давньоанглійської поеми «Беовульф», події якої відбуваються частково в Геталанді на півдні Швеції, де є археологічні паралелі деяким знахідкам із Саттон-Гу.
Поховання лежать поблизу естуарію та інших археологічних пам'яток. Вони мають вигляд групи приблизно з 20 земляних насипів, які трохи здіймаються над горизонтом пагорба-відрогу, якщо дивитись з протилежного берега. Новіший могильник розташований на другому пагорбі близько 500 метрів вище за течією відносно першого. Його виявлено та почасти досліджено у 2000 році під час попередніх робіт з будівництва виставкового залу для туристів. Тут також є поховання, але верхівки курганів були знищені пізніше сільськогосподарською діяльністю. У туристичному центрі, розташованому неподалік, експонуються оригінали й копії знахідок, а також реконструкцію поховальної камери корабля. Некрополь перебуває під опікою Національного фонду.
Топонім Назва «Саттон-Гу» () походить з давньоанглійської. Sut в поєднанні з tun означає «південне поселення», hoh позначає пагорб «у формі шпори». В інших давніх топонімах теж прослідковуються такі значення: , .
Локація Саттон-Гу, що лежить на березі припливного естуарію річки Дебен, має спільну назву з маленьким селом у графстві Саффолк та його парафією. На протилежному березі лежить невелике містечко , розташоване приблизно за 11 км від Північного моря і трохи нижче броду через річку. Цей брід був частиною шляху проникнення у Східну Англію англів, саксів та ютів у період, який настав після завершення римського панування в V столітті.
На південь від Вудбріджа є могильники VI століття в , і , та навколо Брайтвелл Гіт, місця курганів, які походять ще з бронзової доби. Кладовища цього ж періоду виявлено в і . Поховальний корабель у — єдиний в Англії, який можна порівняти з кораблем у Саттон-Гу.
Територія між Оруеллом та вододілами річок Альде та Дебен, можливо, була одним із ранніх центрів королівської влади, спочатку зосередженим на Рендлшемі й Саттон-Гу, і мала велике значення у формуванні східноанглійського королівства. На початку VII століття Ґіпсвік (сучасний Іпсвіч, 3 км на схід від Саттон-Гу) почав розвиватися як центр зовнішньої торгівлі, 654 року королівським указом засновано монастир в , а Беда визначав Рендлшем як королівську резиденцію короля Етельволда.Bruce-Mitford 1974, 73–113; однак Кінґстон поблизу Вудбріджа (майже напроти Саттон-Гу) є «також можливим».
Ранні поселення
Неоліт та Бронзова доба Існують свідчення, що Саттон-Гу був заселений ще в період неоліту, близько 3000 р. до н. е., коли землі в цій місцевості розчищалися від лісів під сільське господарство. Жителі викопували невеликі ями, в які поміщали глиняні горщики. Кілька горщиків були закопані поблизу ям, що залишились від вивернутих з коренем великих дерев — можливо неолітичні землероби пов'язували ці ями з горщиками.
У бронзову добу, коли землеробці, які мешкали тоді у Британії, почали опановувати нову технологію обробки металів, у Саттон-Гу будувалися круглі будинки з дерев'яними каркасами та солом'яними дахами. Найбільш збережене житло має вигляд кільця з вертикальних стовпів діаметром до 30 сантиметрів, з яких одна пара, ймовірно, була входом з південного сходу. У центральному вогнищі знайдено фаянсову намистину. Люди, що мешкали в цьому будинку, використовували прикрашену кераміку в стилі культури дзвоноподібних келихів, вирощували ячмінь, овес і пшеницю та збирали фундук. Вони викопували канави, які розділяли довколишні пасовища на ділянки, позначаючи ними право власності на землю. Кислотний піщаний ґрунт з часом виснажився й став безплідним, і, ймовірно, саме тому поселення врешті-решт було полишене, а в середню бронзову добу (1500—1000 рр. до н. е.) тут випасали овець чи худобу на пасовищах, які були огороджені дерев'яними колами.
Залізна доба та Романо-британський період
У залізну добу залізо замінило мідь і бронзу як основний метал, що застосовувався тоді на Британських островах. У середню залізну добу (близько 500 р. до н. е.) люди, що мешкали в районі Саттон-Гу, знову почали вирощувати сільськогосподарські культури, поділяючи землю на невеликі ділянки, знані тепер як .Carver, Sutton Hoo, p. 99. Використання вузьких траншей вказує на можливе вирощування винограду, тоді як в інших місцях невеликі вкраплення темного ґрунту свідчать про те, що, можливо, тут вирощували велику капусту. Такий обробіток ґрунту тривав у романо-британський період (приблизно від 43 до 410 року н. е.) Після приходу римлян життя бритів не змінилося. Знайдено кілька артефактів того періоду, зокрема кілька фрагментів кераміки та фібулу. Оскільки Римська імперія заохочувала народи Західної Європи максимально використовувати землю для вирощування сільськогосподарських культур, територія навколо Саттон-Гу зазнала деградації та втрати родючого ґрунту. Зрештою вона була покинута і вкрилася густою зеленню.
Англо-саксонське кладовище
Контекст поховання
З відходом римлян з Південної Британії після 410 року, в південно-східній частині острова почали оселятися германські племена англів та саксів. Багато вчених розглядають Східну Англію як регіон, в якому це заселення було особливо раннім і густим, а назва місцевості походить від назви племені англів. З часом залишки попереднього бритського населення перейняли культуру прибулих.Toby F. Martin, The Cruciform Brooch and Anglo-Saxon England (2015: Boydell and Brewer), pp. 174—175Catherine Hills, "The Anglo-Saxon Migration: An Archaeological Case Study of Disruption, " in Migration and Disruptions: Toward a Unifying Theory of Ancient and Contemporary Migrations, ed. Brenda J. Baker and Takeyuki Tsuda (2015: University Press of Florida), pp. 47-48Ken R. Dark, «Large-scale population movements into and from Britain south of Hadrian's Wall in the fourth to sixth centuries AD» (2003)
У цей період Південна Британія поділилася на ряд невеликих незалежних королівств. Відомо декілька язичницьких кладовищ із королівства Східних Англів: найбільш значущі — в районі та , де було знайдено велику кількість тілопальних та тілопокладальних поховань. Чимало могил містили похоронні дари, серед яких гребінці, щипчики та брошки, а також зброя. Біля могил робили жертвоприношення.
У ті часи, коли кладовище Саттон-Гу функціювало, річка Дебен була частиною жвавої торгівельної та транспортної мережі. Вздовж річки з'являлися поселення, більшість з яких були невеликі садиби, хоча, мабуть, існував і більший адміністративний центр, де був двір місцевої аристократії. Археологи припускають, що такий центр міг існувати в Рендлшемі, , або Саттон-Гу. Існує припущення, що на місці тих курганів, у яких ховали членів заможніших родин, згодом почали зводити перші церкви. Якщо це так, то кургани були зруйновані ще до спорудження церков.
На могильному полі Саттон-Гу було близько двадцяти тумулусів. Воно призначалося для поховань окремих осіб з предметами, що свідчили про їхнє виняткове багатство або престиж. Його використовували таким способом приблизно від 575 до 625 року. Зовсім інша ситуація з кладовищем у Снейпі, де поховальні кораблі та могили з похоронними дарами додалися до вже існуючого кладовища похованих горщиків із попелом після кремації.
Тілопокладальні та тілопальні поховання
вважає, що тілопальні поховання в Саттон-Гу належать до найдавніших на кладовищі. Два з них розкопано 1938 року. Під Курганом 3 містився прах людини та коня, покладених у дерев'яне корито чи на видовбані . Крім того, у могилі були франкська металева франциска із залізним голів'ям, а також предмети, привезені зі Східного Середземномор'я, зокрема кришка від бронзового дзбана, частина мініатюрної різьбленої таблички із зображенням крилатої Вікторії та фрагменти оздобленої кістки, з якої була зроблена урна. Під Курганом 4 знайдено кремовані останки чоловіка та жінки, з конем і, можливо, собакою, а також фрагменти кістяних ігрових фігур.
У курганах 5, 6 і 7 Карвер знайшов кремовані рештки, поміщені в бронзові чаші. У кургані 5 знайдено ігрові фігури, маленькі залізні ножиці, чашку та скриньку зі слонової кістки. Курган 7 теж містив ігрові фігури, а також відро, оперезане залізними обручами, пристосовання від поясу для носіння меча та посудину для пиття, а крім того залишки коня, великої рогатої худоби, благородного оленя, вівці та свині, спалених разом із загиблим на вогнищі. Курган 6 містив кремованих тварин, ігрові фігури, пристосовання від поясу для носіння меча та гребінець. Могила під Курганом 18 була дуже пошкоджена, але подібного типу. Під час досліджень 1960-х років у Кургані 5 було виявлено два тілопальні й два тілопокладальні поховання, а також яму з черепом та фрагментами декоративної фольги. На рівнинних ділянках між курганами Карвер виявив три тілопокладальні поховання з похоронними дарами. В одному невеликому кургані були залишки дитини разом із її пряжкою та мініатюрним списом. У могилі чоловіка було дві пряжки від пояса та ніж, а в могилі жінки — шкіряна сумка, шпилька та шатлен.
З-поміж поховань без поховальної камери найбільш вражає могила молодого чоловіка, котрого Carver, Sutton Hoo, pp. 92, 133, 167., що міститься в кургані 17.Carver, Sutton Hoo, 81–90, 110–116, plates III—V. Коня, можливо, принесли в жертву спеціально для похорону, а сам ритуал був досить стандартизований, що свідчить про відсутність сентиментальних почуттів до тварини. Під курганом були дві непорушені могильні ями, одна біля одної. У труні праворуч від небіжчика лежав його меч, виготовлений методом , з намотаним на лезо поясом для носіння меча. На поясі була бронзова пряжка, оздоблена гранатами в перегородчастій техніці клуазонне, два пірамідальні кріплення та пряжка для піхов. Біля голови небіжчика лежали кресало та шкіряний мішечок з необробленими гранатами й уламком скла у техніці мільфіорі. Навколо труни стояли два списи, щит, невеликий котел і бронзова чаша, горщик, відро, оперезане залізними обручами, та кілька ребер тварин. У північно-західному куті могили була вуздечка, прикрашена круглими позолоченими бронзовими брошками з плетеними орнаментами.Аналіз вуздечки та кріплень представлено Анжелою Еванс у Carver (2005), 201—281.
Тілопокладальні могили цього типу знані як в Англії, так і в тій частині континентальної Європи, де жили германські народи. Більшість із них датуються VI — початком VII століття. Приблизно 1820 року аналогічну могилу розкопано у . Є й інші приклади: в , що в західній частині Саффолка, та на кладовищі Снейп. Про існування ще кількох можуть свідчити записи щодо знахідок кінського спорядження в Ай та .