Єжи Маріа́н Ґротовський (; 11 серпня 1933, Ряшів, Польща — 14 січня 1999, Понтедера) — видатний діяч польської і світової театральної культури, режисер, педагог, експериментатор і теоретик театру.
Один із найбільших реформаторів театру ХХ століття.
Витоки Єжи Ґротовський народився 11 серпня 1933 року в Ряшеві на південному сході Польщі, у заможній інтелігентній родині.
Батько, Мар'ян, інженер лісового господарства, походив з Ряшева. Під час Другої світової війни опинився в Польських збройних силах на Заході, а після її закінчення залишився в еміграції — перебував спочатку у Великій Британії, пізніше в Південній Америці (Аргентина, Парагвай). Ще під час війни в Глазго вчився мистецтву; був нереалізованим скульптором та живописцем.
Мати, Емілія з Козловських, львів'янка, була вчителькою зі значним музичним талантом. Старший брат, Казимир, згодом став професором ядерної фізики в Ягелонському університеті.
Театральні й педагогічні традиції в родині сягали попереднього покоління: дідом Ґротовського був Болеслав Ґротовський, який викладав переважно латину в ряшівських гімназіях і став прототипом Пітолая — одного з персонажів роману Юзефа Беняса «Наука Юзя Баронча», присвяченого учням і вчителям Першої гімназії в Ряшеві. Співпрацював із Товариством взаємної допомоги робітникам, яке підтримувало безробітних із фонду, сформованого з членських внесків: читав лекції та брав участь у різних ініціативах організації.
Більшу частину довоєнного дитинства Ґротовський провів із батьками і братом у Перемишлі. У вересні 1939 року мати з синами виїхала з Перемишля; після нетривалих мандрів вони оселилися в Ряшеві в тіток — спершу в Луції Яськевичової, згодом у вчительки Станіслави Ґротовської, до якої Ґротовський був особливо прив'язаний і якій пізніше присвятив збірку дитячих віршів. Частину окупації родина провела в селі Ненадувка неподалік Ряшева, де мати влаштувалася вчителькою. Батька Ґротовський більше ніколи не бачив — як і батьки одне одного, — хоча вони підтримували листування.
У вересні 1939 році, після нетривалих мандрів, потрапив з матір'ю та братом до села Ненадувка неподалік Ряшева, де мати Єжи влаштувалася на роботу вчителькою. Батьки Ґротовського більше ніколи не зустрілися; не бачив батька й сам митець, хоча підтримував із ним листування.
Після війни навчався в гімназії в Ряшеві, а з 1950 року — у Кракові; на рік перервав навчання через тяжку хворобу нирок.
Творчий шлях 1955 року Ґротовський закінчив акторський факультет Державної вищої театральної школи в Кракові, де почалася його багаторічна дружба з Аліною Обідняк. Після цього вирушив на режисерські студії до московського Державного інституту театрального мистецтва (ГІТІС), де познайомився з театральним методом Станіславського, який там розвивали. Повернувшись на батьківщину, продовжив навчання на режисурі у своєму рідному виші. Як режисер Ґротовський дебютував 1957 року в Старому театрі імені Гелени Моджеєвської в Кракові, поставивши «Стільці» Ежена Йонеско.
Режисерський дебют Ґротовського відбувся 1957 року в «Старому Театрі» (Краків) виставою «Стільці» Ежена Йонеско.
Наприкінці 1950-х рр. керував театром в м. Ополе, який перейменував на Театр-Лабораторію «13 Рядів». Перша прем'єра театру — «Орфей» Кокто (1959).
1965 — театр переведено до Вроцлава, а його назва скоротилася до «Театр Лабораторія». В цей час Ґротовський вже цілком зосередився на роботі з актором і де-факто перетворює театр на лабораторію дослідження акторського методу.
1965 — опублікував один із найважливіших театральних маніфестів XX століття На шляхах до вбогого театру: Якби відкинути в театрі все те, що не є необхідним для його існування, залишиться в ньому актор та глядач. Таким чином приходимо, до театру вбогого, який, на відміну від театру багатого, не буде колажем різних видів мистецтва, таких як музика, література, живопис, серед яких людина є лише одним із елементів постановки, але буде становити інтегральну цілість, в якій все зосереджується на акторі.
Театр Ґротовського був експериментальною сценою, на якій вивчали взаємозв'язок між сценою та аудиторією. Тому сценографічні роботи Єжи Журавського, багатолітнього співробітника Ґротовського, мали на меті з'єднання тих двох полюсів, створення такого сценічного простору, який би заволодів глядачами і зробив би з них активних учасників шоу.
Ґротовський і Україна
Посилання
Ґротовський: з глибин На шляхах до вбогого театру Ким є Ґротовський "Щеплення Ґротовським"українському театру лишається…