Ната́лія Полови́нка ( 27 липня 1965, Ольгопіль) — українська акторка, співачка, викладачка, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка (2006).

Біографія

Народилася в учительській сім'ї Юхима і Олени Колісників. Перші роки провела в Кіцмані.

У 1973–1980 роках навчалася в Ольгопільській середній школі, у 1980–1984-му — у Вінницькому музичному училищі імені Миколи Леонтовича.

1984-1989 — Львівська державна консерваторія імені Миколи Лисенка, клас фортепіано в професорки Марії Тарнавецької.

1991 — стажування у Центрі Єжи Ґротовського (Понтедера, Італія).

З 1989 року живе у Львові. Має дочку Ганну. Була одружена з Василем Половинкою, який трагічно загинув в 35 років.

Мистецька й педагогічна діяльність

Від 1988-го до 2007 року Наталія Половинка — акторка та музична керівниця театру імені Леся Курбаса. Ролі:

Гецогиня де Гіз (Александр Дюма, «Двір Генріха III»), Муза («Сад нетанучих скульптур» і "Сніг за поемами Ліни Костенко). Мати, Люда («Між двох сил» і «Закон» за Володимиром Винниченком), Пішек («Благодарний Еродій» за Григорієм Сковородою), Йоганна та Прочанин («Апокрифи» за Лесею Українкою), Євдокія Романівна («Сни» та «Забави для Фауста» за Федором Достоєвським), («Хвала Еросу» та «Silenus Alcibiadis» за Платоном), Галя-Причинна-Україна («Марко Проклятий, або Східна легенда» за поезіями Василя Стуса).

Половинка провадила співочу майстерню в театрі, створила музичне оформлення до вистав «Апокрифи», «Сни», «Хвала Еросу» та «Silenus Alcibiadis», є музичною режисеркою вистав «Благодарний Еродій», «Марко Проклятий» та ін.

1991 рік, стажування у Центрі Єжи Ґротовського (Понтедера, Італія) дає поштовх для усвідомлення призначення і початку персональної творчої дороги — Половинка створює персональні проєкти: вистава «Вони йдуть» у співпраці з режисером С. Ковалевичем, «Homo Ludens», «Колодязь» з музикантом Ю. Яремчуком, «В чистім полі». 2001 року спільно з режисером Сергієм Ковалевичем Наталія Половинка засновує міжнародний мистецький центр «Майстерня пісні», стрижнем ідеології якого є — модель особистого розвитку, що базується на законах Традиції і традиційних технологіях і здійснюється в сучасному соціокультурному просторі у сучасних художніх формах. Це громадська організація, у якій працюють 20 осіб із усього світу, опираючись на три засади: зв'язок із цією землею, зв'язок зі світом, пов'язання з цією державою. «Майстерня пісні» реалізувала численні міжнародні проєкти. Зокрема, Половинка спільно з Ковалевичем є авторкою музичних і театральних проєктів «Майстерні пісні»: «ІРМОС. Давні духовні напіви України» — триває з 2000 р., Вистава «Квітка-невіста» — 2001, Вистава «Вість літа» — 2001, Проєкт «РАСА», вистава «У неділю рано», «По Рождеству», Міжнародні проєкти «Собор», «Весілля» та ін. Створивши оригінальну методологію роботи з голосом, Половинка веде майстерні голосу та співу в Колумбійському, Пенсильванському, Єльському університетах (США), Уельському університеті (Велика Британія), викладає в студії «Ательє» Міжнародного інституту Єжи Ґротовського (Польща).

З 2008 року солістка та викладачка Державної академічної чоловічої хорової капели хлопчиків та юнаків «Дударик» (Львів).

У 2010 — Наталія Половинка створює Львівський муніципальний театральний, художньо-дослідницький та освітній центр «Слово і голос» і стає його художньою керівницею та акторкою.

Половинка співпрацює з Академічною чоловічою хоровою капелою України імені Миколи Ревуцького, з такими музикантами і композиторами, як Богдана Фроляк, Алла Загайкевич, Йожеф Ермінь, Ярослав Мигаль, Клаус Куґель і Пятрас Вішняускас.

Коротка характеристика творчості

«Спів — це зусилля переходу через прірву. Береш біль у руки і йдеш. І цим кажеш: „Таке можливе“. І цим зцілюєш світ».

Ось так Половинка висловила своє кредо. Ці слова стосуються всієї її творчості — і вокальної, і акторської. Кожна її робота вражає внутрішньою напругою й гострим драматизмом — на грані можливого. Завдяки цій особливості глядач чи слухач сприймає твір всім собою, у його глибинній суті.

Наталя Половинка — одна з небагатьох у світі виконавиць традиційного співу як такого в усіх його жанрах: давні духовні наспіви України, канти, псалми, українські народні пісні, український класичний романс — і разом з тим є виконавицею імпровізаційної та класичної музики.

Учнем співочої школи Наталії Половинки і режисера Сергія Ковалевича є український співак Юрій Йосифович.

Відеоматеріали

Майстер-клас Г. Гладія за «Страшною помстою» М. Гоголя, 1998 РАСА, «Забіліли сніжки»

Дискографія

Альбоми «Homo Ludens» (2001) «Ірмос» (2003) «День перший» (2005) «Пісні вітру» (2008) «У неділю рано», саундтрек до вистави (2009) «Світоявлення. Давні духовні напіви Різдва — Богоявління» 2011 «Пасха Красеная. Давні духовні напіви Великого Посту та Великодня» 2013

DVD «У неділю рано», фраґменти вистави, фільм (2009)

Фільмографія «Ірмос», режисер Сергій Цимбал (документальний) «Повернення», режисер Сергій Цимбал (документальний)  — «У неділю рано» (фраґменти вистави)  — «Брати. Остання сповідь», режисер Вікторія Трофименко  — «Мати Апостолів»

Нагороди й номінації Національна премія України імені Тараса Шевченка — за виконання ролей у виставах за творами Григорія Сковороди, Платона і Василя Стуса (2006) Театральний діяч року (2004) Заслужена артистка України (2020) НагородаРікКатегоріяРоботаРезультат Національна премія кінокритиків «Кіноколо»2018Найкраща акторкаТера 2021Мати Апостолів New York Film Week (США)2021Найкраща акторкаМати Апостолів International Filmmaker Festival of New York (США)2021Найкраща жіноча рольМати Апостолів Ontario International Film Festival (Канада)2021Найкраща жіноча рольМати Апостолів Terni Film Festival (Італія)2021Найкраща жіноча рольМати Апостолів Міжнародний кінофестиваль «Кіно і ТИ»2021Найкраща жіноча рольМати Апостолів Paris Film Awards (Франція)2022Почесне згадування: Найкраща акторкаМати Апостолів Silk Road Film Awards Cannes (Франція)2022March Award за найкращу жіночу роль Мати Апостолів Фестиваль незалежного кіно в Каннах (Франція)2022Найкраща акторська робота Мати Апостолів Five Continents International Film Festival 2022 Найкраща кіноакторкаМати Апостолів Московський міжнародний кінофестиваль2014Приз «Срібний Георгій» за найкращу жіночу рольБрати. Остання сповідь Фестиваль «Херсонеські ігри» (Севастополь)2001Найкраща акторкаАпокрифи Фестиваль «Боспорські агони» (Керч)2001Найкраща акторкаАпокрифи Премія НСТДУ2003Премія імені Віри Левицької 2019Премія за найкраще сценічне відтворення надбань українського народу

Примітки

Джерела Інтерв'ю в газеті «Україна молода» Сторінка хорової капели «Дударик» Сторінка мистецького центру «Майстерня пісні» Релігійно-інформаційна служба України. Анатолій Бабінський. «Ми губимо передання» Сторінка театрального центру «Слово і голос»

Посилання