Історія архітектури простежує зміни в архітектурі відповідно до різних традицій, регіонів, загальних стилістичних напрямів і часових періодів. Початком усіх цих традицій, як вважається, стало прагнення людини задовольнити базову потребу в укритті та захистіChing, Francis, D.K. and Eckler, James F. Introduction to Architecture. 2013. John Wiley & Sons. p13. Термін «архітектура» зазвичай стосується будівель, але за своєю суттю є набагато ширшим і охоплює сфери, які нині вважаються окремими спеціалізованими напрямами діяльності, зокрема: урбанізм, цивільне будівництво, корабельна, військоваArchitecture. Def. 1. Oxford English Dictionary Second Edition on CD-ROM (v. 4.0) Oxford University Press 2009 та ландшафтна архітектура.
Тенденції в архітектурі формувалися, зокрема, під впливом технологічних інновацій, особливо в XIX, XX і XXI століттях. Удосконалення й використання сталі, чавуну, черепиці, залізобетону та скла, наприклад, сприяли появі стилю модерн та надали ще більшої пишності стилю боз-ар.
Палеоліт Люди та їхні предки створювали різні типи укриттів щонайменше протягом сотень тисяч років, і будівництво укриттів могло з'явитися ще на ранніх етапах еволюції гомінінів. Усі великі примати , хоча й з різною частотою та складністю. Шимпанзе регулярно роблять гнізда з пучків гілок, переплетених між собою; ці гнізда змінюються залежно від погоди (у холодну погоду вони мають товстішу підстилку, а під час вітру чи дощу будуються з більшими й міцнішими опорами)McLester, E. (2018, July 26). Chimpanzee ‘nests’ shed light on the origins of humanity. The Conversation.. Орангутанги наразі створюють найскладніші гнізда серед усіх нелюдських великих приматів — із дахами, «ковдрами», «подушками» та «ліжками».
Висловлювалася думка, що практика побудови гнізд відіграла ще важливішу роль у розвитку людської креативності та будівельних навичок, ніж використання знарядь праці, оскільки гомініни були змушені будувати гнізда не лише за виняткових умов, а й як форму Verpooten, Jan, and Yannick Joye. «Evolutionary interactions between human biology and architecture: insights from signaling theory and a cross-species comparative approach.» Naturalistic approaches to culture (2014): 101—121.. Збереження рис мешканців на деревах, таких як дуже чіпкі руки, корисне для майстерного зведення гнізд і укриттів, могло також бути перевагою для ранніх гомінінів в умовах непередбачуваного середовища та мінливого клімату. Багато гомінінів, особливо найдавніші, такі як ардипітекиWhite, Tim D., Berhane Asfaw, Yonas Beyene, Yohannes Haile-Selassie, C. Owen Lovejoy, Gen Suwa, and Giday WoldeGabriel. «Ardipithecus ramidus and the paleobiology of early hominids.» Science 326, no. 5949 (2009): 64-86. та австралопітекиAlemseged, Zeresenay, Fred Spoor, William H. Kimbel, René Bobe, Denis Geraads, Denné Reed, and Jonathan G. Wynn. «A juvenile early hominin skeleton from Dikika, Ethiopia.» Nature 443, no. 7109 (2006): 296—301. зберігали ці риси й могли надавати перевагу будівництву гнізд на деревах, де це було можливо. Поява «домашньої бази» близько 2 мільйонів років тому також могла сприяти еволюції будівництва укриттів або захищених сховищIsaac, Glynn. «The food-sharing behavior of protohuman hominids.» Scientific American 238, no. 4 (1978): 90-109.. Незалежно від складності будівництва гнізд, ранні гомініни могли спати в більш-менш «відкритих» умовах, якщо тільки не мали можливості використати природне . Такі скельні сховища можна було використовувати майже без змін, лише додаючи гнізда та вогнища, або ж — у разі облаштування постійніших баз, особливо в пізніших гомінінів — вони могли набувати індивідуального вигляду завдяки наскельному живопису (як у Ласко) чи іншим формам естетичних конструкцій (як у випадку серед неандертальців)Jaubert, Jacques, Sophie Verheyden, Dominique Genty, Michel Soulier, Hai Cheng, Dominique Blamart, Christian Burlet et al. «Early Neanderthal constructions deep in Bruniquel Cave in southwestern France.» Nature 534, no. 7605 (2016): 111—114.. У випадках сну на відкритому ґрунті нідерландський етолог свого часу припустив, що гомініни могли будувати тимчасові огорожі з колючих кущів для відлякування хижаків, що він підтвердив експериментами, які показали, що леви уникають їжі, якщо поблизу знаходяться колючі гілкиKortlandt, Adriaan. «How might early hominids have defended themselves against large predators and food competitors?.» Journal of Human Evolution 9, no. 2 (1980): 79-112..
У 2000 році археологи з Університету Мейдзі в Токіо заявили, що знайшли дві п'ятикутні лінії ям від стовпів на схилі пагорба біля села Чічібу, інтерпретувавши їх як дві хатини, побудовані близько 500 000 років тому Homo erectus«World's Oldest Building Discovered.» BBC News, March 1, 2000.. Наразі найдавніші підтверджені спеціально збудовані споруди розташовані у Франції на місці пам'ятки , де також знайдено найдавніші сліди штучного вогню — приблизно 400 000 років тому. Через недовговічний характер житла того часу важко знайти докази існування осель окрім вогнищ та каменів, що могли складати фундамент житла. Біля Ваді-Хальфа, Судан, на ділянці Аркін 8 знайдено кам'яні кола з пісковику віком близько 100 000 років, які, ймовірно, були кріпленнями для наметівChmielewski, Waldemar. «Early and Middle Paleolithic sites near Arkin, Sudan.» The prehistory of Nubia;[final report] papers assembled and (1968): 110—147.. На сході Йорданії сліди ям від стовпів у ґрунті свідчать про будівлі з жердин і солом'яного хмизу, зведені близько 20 000 років томуMaher, Lisa A., Tobias Richter, Danielle Macdonald, Matthew D. Jones, Louise Martin, and Jay T. Stock. «Twenty thousand-year-old huts at a hunter-gatherer settlement in eastern Jordan.» PloS one 7, no. 2 (2012): e31447.. В місцевостях, де кістки, особливо мамутові, були придатним будівельним матеріалом, сліди споруд збереглися набагато краще, як-от житла з мамутових кісток культури (24–15 тис. років тому) та в Межирічі (15 тис. років тому). Пізній палеоліт загалом характеризується розширенням ареалу та культурним розвитком (а також культурним розвитком неандертальців, попри їхнє поступове вимирання у цей період), і хоча наразі бракує даних про оселі побудовані до цього часу, житла цієї доби частіше починають мати ознаки естетичної обробки, як-от у Межирічі, де різьблені бивні мамута, ймовірно, формували «фасад» житлаBaitenov, Eskander. «New Interpretation of the Engraving Discovered at Mezhirich Upper Paleolithic Site.» In 3rd International Conference on Architecture: Heritage, Traditions and Innovations (AHTI 2021), pp. 85-93. Atlantis Press, 2021..
10 000—2000 рр. до н. е
Архітектурні досягнення є важливою складовою неолітичного періоду (10 000–2000 до н. е.), протягом якого відбулися одні з найважливіших інновацій в історії людства. Наприклад, одомашнення рослин і тварин призвело як до появи нових економічних моделей, так і до зміни взаємозв'язку між людьми та світом, збільшення розмірів і сталої форми громад, стрімкого розвитку матеріальної культури, а також до виникнення нових соціальних і ритуальних рішень, які дали змогу людям жити разом у цих громадах. Нові типи окремих споруд і їхнє поєднання в поселення забезпечували умови для нового способу життя та господарювання, а також були важливою складовою цих змін.
Хоча було виявлено багато житлових споруд, що належать до всіх доісторичних періодів, а також деякі глиняні моделі осель, які дозволили створити точні реконструкції, вони рідко містили елементи, які можна безпосередньо пов'язати з мистецтвом. Деякі винятки становлять настінні прикраси, а також знахідки, що однаково стосуються неолітичних і енеолітичних обрядів та мистецтва.
У Південній та Південно-Західній Азії неолітичні культури з'являються невдовзі після 10 000 року до н. е., спершу в Леванті (докерамічний неоліт A та докерамічний неоліт В), звідки поширюються на схід і захід. Ранні неолітичні культури з'являються в Південно-Східній Анатолії, Сирії та Іраку до 8000 р. до н. е., а близько 7000 року до н. е. перші суспільства, що займаються виробництвом їжі, з'являються на південному сході Європи, і близько 5500 року до н. е. — у Центральній Європі (до найдавніших культурних комплексів належать Старчево-Криш (Кереш), лінійно-стрічкова кераміка та Вінча).
Неолітичні включають: Гебеклі-Тепе в Туреччині, 9000 р. до н. е. Єрихон у Палестині, неоліт 8350 року до н. е., що виник з ранньої епіпалеолітичної натуфійської культури Невали-Чорі в Туреччині, 8000 р. до н. е. Чатал-Гьоюк в Туреччині, 7500 р. до н. е. Мергарх в Пакистані, 7000 р. до н. е. в Німеччині, 5300 р. до н. е. Неп-оф-Гауар та Скара-Брей, Оркнейські острови, , з 3500 р. до н. е. понад 3000 поселень Трипільської культури, деякі з яких мали населення до 15 000 осіб, процвітали на території сучасної Румунії, Молдови та України з 5400 до 2800 р. до н. е.
Античність
Месопотамія
Ассирійські палаци мали великий громадський двір із анфіладою апартаментів зі східного боку та низкою великих бенкетних залів із південного боку. Такий план став традиційним для ассирійських палаців, які будувалися й оздоблювалися задля прославлення царя. У деяких палацах було знайдено велику кількість меблів, .
Месопотамія найбільш відома своїм будівництвом глинобитних споруд і зведенням зикуратів, штучних пагорбів, які займали чільне місце в кожному місті й зазвичай складалися з масивних ступенів, увінчаних храмом. Пагорб, безсумнівно, був створений, щоб підняти храм над рівнинною місцевістю долини річки і надати йому панівного вигляду. Велике місто Урук мало кілька релігійних районів, де містилися численні храми, які були більшими та амбітнішими за будь-які раніше відомі споруди.
Слово зикурат є англізованою формою аккадського слова ziqqurratum, яким позначали масивні ступінчасті вежі з глиняної цегли. Воно походить від дієслова zaqaru, («бути високим»). Такі споруди описуються як гори, що з'єднують Землю і небо. Зикурат в Урі, розкопаний Леонардом Вуллі, має основу розміром 64 на 46 метрів і був побудований з трьома рівнями терас. Його було збудовано за правління Ур-Намму ( 2100 р. до н. е.) і перебудовано за Набоніда (555—539 рр. до н. е.), коли, ймовірно, його добудували до семи ярусів.
Стародавній Єгипет
Сучасні уявлення про Стародавній Єгипет значною мірою сформовані під впливом збережених зразків монументальної архітектури. Багато формальних стилів і мотивів були закладені ще на зорі держави фараонів, близько 3100 року до н. е. Найвідомішими спорудами Стародавнього Єгипту є піраміди, зведені у період Стародавнього та Середнього царств ( 2600—1800 рр. до н. е.) як гробниці для фараонів. Водночас існують і вражаючі храми, як-от храмовий комплекс у Карнаку.
Стародавні єгиптяни вірили в потойбічне життя. Вони також вірили, що для того, аби їхня душа (відома як ка) могла жити вічно в потойбіччі, тіло повинне залишатися цілісним навіки. Отже, виникла потреба створити спосіб захисту померлого від пошкоджень та грабіжників могил. Так з'явилася мастаба — глинобитна споруда з пласким дахом, що мала підземні приміщення для саркофага на глибині близько 30 метрів. Імхотеп, жрець і архітектор Стародавнього Єгипту, мав спроєктувати гробницю для фараона Джосера. Для цього він розмістив п'ять мастаб одну над одною, створивши таким чином першу єгипетську піраміду — східчасту піраміду Джосера в Саккарі ( 2667—2648 рр. до н. е.). Першу піраміду з гладкими боками збудував фараон Снофру, який правив приблизно з 2613 по 2589 рр. до н. е. Найвеличнішою серед пірамід є Велика піраміда в Гізі, зведена для сина Снофру: Хеопса ( 2589—2566 рр. до н. е.), яка є єдиним вцілілим чудом античного світу і найбільшою пірамідою в Єгипті. Кам'яні блоки, з яких зводили піраміди, скріплювали розчином, а всю споруду вкривали добре відшліфованим білим вапняком, вершини ж інколи оздоблювали золотом. Те, що ми бачимо сьогодні, насправді є внутрішнім ядром піраміди. Усередині вузькі проходи вели до царських поховальних камер. Попри тісний зв'язок із Стародавнім Єгиптом, піраміди будували й інші цивілізації, зокрема майя.