MIM-104 Patriot ( «Пе́тріот») — зенітний ракетний комплекс (ЗРК), основний ЗРК Армії США, який виробляє американський оборонний підрядник RTX Corporation. Серцевиною системи є радар AN/MPQ-53 Patriot, за назвою якого отримав свою назву сам комплекс. Система Patriot замінила систему Nike Hercules як основну систему протиповітряної оборони високого та середнього рівня армії США (HIMAD) і систему MIM-23 Hawk як тактичну систему протиповітряної оборони армії США середнього рівня. На додаток до цього Patriot отримав функцію системи протиракетної оборони (ПРО) армії США, яка нині є основною місією Patriot. Очікується, що система працюватиме щонайменше до 2040 року.
Patriot використовує передові ракети-перехоплювачі з повітря та високоефективні радіолокаційні системи. Розроблений у Редстоун Арсенал у Гантсвіллі, штат Алабама, який раніше розробив систему ПРО Safeguard і її компонент Spartan, а також гіперзвукові швидкісні ракети Sprint. Символом «Петріота» є малюнок мінітмена, колоніальної міліції часів війни за незалежність.
Системи Patriot були продані збройним силам Нідерландів, Польщі, Німеччини, Японії, Ізраїлю, Саудівської Аравії, Кувейту, Тайваню, Греції, Іспанії, Об'єднаних Арабських Еміратів, Катару, Румунії та Швеції. Південна Корея придбала у Німеччини кілька вживаних систем Patriot після того, як Північна Корея випробувала балістичні ракети в Японському морі та продовжила підземні ядерні випробування у 2006 році. Йорданія також закупила в Німеччині кілька вживаних систем Patriot. У Польщі проходять навчальні ротації батареї американських пускових установок Patriot. Навчання розпочалося в місті Моронг у травні 2010 року, але пізніше перенесено далі від російського кордону до Торуня та Устки через протест Росії. У грудні 2012 року НАТО санкціонувала розміщення ракетних установок Patriot у Туреччині для захисту країни від ракет, випущених під час громадянської війни в сусідній Сирії. Patriot була однією з перших тактичних систем у Міністерстві оборони США, яка використовувала летальну автономію в бою.
Система розпочала свій бойовий шлях під час війни в Перській затоці 1991 року, коли, як стверджувалося, було задіяно понад 40 іракських ракет «Скад». Систему успішно використали проти іракських ракет під час війни в Іраку 2003 року, а також використали сили Саудівської Аравії та Еміратів у конфлікті в Ємені проти ракетних атак хуситів. Система Patriot здійснила перші беззаперечні збиття ворожих літаків на озброєнні командування протиповітряної оборони Ізраїлю. Ізраїльські батареї MIM-104D збили два БПЛА ХАМАС під час операції «Непорушна скеля» у серпні 2014 року, а у вересні 2014 року ізраїльська батарея Patriot збила Су-24 ПС Сирії, який проник у повітряний простір Голанських висот.
Історія Командування ракетних військ Армії США вперше розробило концепцію комплексу Patriot у 1961 році під назвою «Армійська система протиповітряної оборони 1970-х років» (AADS-70; Army Air-Defense System – 1970). Спочатку система мала стати мобільним засобом ППО для заміни стаціонарних позицій комплексів HAWK і Nike Hercules. У жовтні 1964 року програму перейменували на Surface-to-Air Missile, Development (SAM-D), а в 1967 році обрали головного підрядника. Перше льотне випробування SAM-D відбулося в листопаді 1969 року.
10 січня 1974 року Міністерство оборони США переорієнтувало програму SAM-D на використання системи наведення Track-Via-Missile (TVM) та спрощену концепцію бойового застосування. 1975 року ракета SAM-D успішно вразила безпілотник на ракетному полігоні White Sands. Переглянутий варіант SAM-D увійшов у етап інженерної розробки в лютому 1976 року, а 21 травня 1976 року програму офіційно перейменували на PATRIOT (Phased Array Tracking Radar to Intercept On Target). Повномасштабне серійне виробництво комплексу розпочалося у вересні 1980 року. Перший батальйон, озброєний Patriot, Армія США сформувала у травні 1982 року.
Комплекс Patriot спочатку використовувався як протиповітряна система, але протягом 1988 року вона була осучаснена, щоби забезпечити обмежені можливості проти тактичних балістичних ракет (ТБР) — як PAC-1 (Patriot Advanced Capability-1).
Після розгортання PAC-1 Армія США розпочала другу програму модернізації — PAC-2, яка передбачала зміни в детонаторі, бойовій частині та системі наведення ракети для ефективного перехоплення більш досконалих балістичних ракет, таких як радянська ОТР-23.
У 1993 році Армія США модернізувала комплекс Patriot, додавши можливість віддаленого пуску (remote launch capability). Це дозволило розміщувати пускові установки на відстані до 10 км від радара. За деякими оцінками, таке рішення збільшило захищену площу в п'ять разів — з 10–20 км² до приблизно 50–100 км². Подальші вдосконалення ракет Patriot Advanced Capability-2 (PAC-2) та радара забезпечили додаткове підвищення бойових характеристик комплексу.
Останнє удосконалення цього ЗРК під назвою PAC-3 — майже повна переробка системи, яка від самого початку вже призначена для ураження та знищення тактичних балістичних ракет за допомогою технології hit-to-kill («пряме влучання»).
Армія США планує модернізувати систему Patriot у межах Інтегрованої системи протиповітряної та протиракетної оборони (IAMD; ), яка має інтегруватися в ширшу архітектуру протиповітряної оборони за допомогою Інтегрованої системи бойового управління.
Основні відомості
Назва системи «Patriot» може бути розтлумачена як акронім від фрази (РЛС супроводу з фазованими антенними ґратками для перехоплення цілей).
ЗРК «Петріот» складається з ракети повітряного перехоплення та високопродуктивної радарної системи. «Петріот» був розроблений в «Редстоунському арсеналі», розташованому в Хантсвіллі, Алабама, відомому розробкою в минулому системи перехоплення балістичних ракет «Сейфгард» () та її складових, ракет «Спартан» і «Спринт». У наш час (2020-і) використовується і постачається в інші країни удосконалена версія системи — «Patriot» PAC-3.
Вартість постачання 9 батарей (по 4 ПУ на батарею) систем «Петріот» може доходити до $ 9 млрд (містить: 36 ПУ ЗКР «Петріот» PAC-3 (9 батарей по 4 ПУ), 288 ЗКР «Петріот» PAC-3, 216 ЗКР з удосконаленим наведенням GEM-T, 10 комплектів РЛС з фазованими решітками, 10 контрольних станцій захоплення цілі).
Склад системи
Універсальна РЛС AN/MPQ-53/65 Використана в комплексі універсальна РЛС AN/MPQ-53 або AN/MPQ-65 створена за технологією пасивної фазованої антенної решітки (ПФАР) та відповідає за роботу системи розпізнавання «свій-чужий», протидію заходам радіоелектронної боротьби, та наведення ракети на ціль за алгоритмом «наведення через ракету» (, TVM).
РЛС AN/MPQ-53 призначена для використання в комплексах PAC-2, а AN/MPQ-65 для PAC-2 та PAC-3. Основна відмінність між цими РЛС полягає у використанні другої лампи біжної хвилі в моделі -65, завдяки чому були поліпшені тактико-технічні характеристики цього радара.
РЛС працює в діапазонах G та H за стандартами НАТО, тобто в діапазоні C цивільної системи IEEE.
Робота в цьому діапазоні приводить до того, що між випромінюванням радарів комплексу «Петріот» та радаром з синтезованою апертурою європейських супутників цивільного призначення Sentinel-1 виникає інтерференція, яка помітна у вигляді великих хрестів на вільно доступних зображеннях європейського аерокосмічного агентства. РЛС комплексів «Петріот» водночас знаходяться в середині цих хрестів.
Пускові установки M901/902/903
Пускові установки М90х автономні, самодостатні, з дистанційним управлінням зі станції керування (, ECS), з якою з'єднані через термінал передачі даних (, DLT) через оптичний кабель або радіозв'язок (SINCGARS).
Вбудоване обладнання для вирівнювання за горизонтом дає можливість встановлення на схили до 10°. Кожна пускова установка розгортається за заданим азимутом та підводиться на визначений кут пуску. Кожна пускова установка має систему самодіагностики та повідомлення на станцію керування через канал передачі даних.
Магазин пускової установки M901 може містити: 4 ракети PAC-2 (GEM).
Магазин пускової установки M902 може містити: 16 ракет PAC-3 CRI, або 4 ракети PAC-2 (GEM).
Магазин пускової установки M903 може містити: 12 ракет PAC-3 MSE, або 16 ракет PAC-3 CRI, або 4 ракети PAC-2 (GEM). Або комбінацію: 6 ракет PAC-3 MSE та 8 ракет PAC-3 CRI, або 4 ракети PAC-2 (GEM).
Номенклатура ракет
РАС-2 Ракети PAC-2 () було прийнято на озброєння наприкінці 1980-х для боротьби з літальними апаратами на віддалях 70—160 км. Ракети PAC-2 мають уламково-фугасну бойову частину та .
PAC-3
Роботи над першими ракетами PAC-3 було розпочате в 1990-ті в рамках програми (ERINT). Ракети цього сімейства відрізняються від попередників тим, що принцип знищення цілі — кінетичний, завдяки чому їхні габарити значно зменшились та поліпшилась ефективність проти балістичних ракет.
Всі ракети сімейства PAC-3 мають комбіновану систему наведення. Спершу ракета отримує команди наведення від наземної РЛС та покладається на бортову інерційну систему. Досягши заданої точки в просторі ракета вмикає активну головку самонаведення з бортовою РЛС, яка захоплює ціль та виконує остаточне наведення.
Окрім аеродинамічних рулів ракети мають двигуни з керованим вектором тяги та поясом з імпульсними двигунами () в носовій частині для точної корекції траєкторії польоту, особливо при перехопленні балістичних ракет на великій висоті.
PAC-3 має дальність ураження до 80 км по повітряній цілі та до 40 км по балістичній.
PAC-3 MSE
PAC-3 MSE () — подальша модернізація ракет серії PAC-3 CRI. Має поліпшений — модуль підвищення ефективності з порівняно невеликим вибуховим зарядом масою 330 грамів та 24 готовими уламками зі сплаву титану масою 95 грамів кожен. Попри наявність цього модуля принцип ураження цілі залишився кінетичним (, H2K) а цей модуль покликаний дещо збільшити імовірність удару по цілі та підвищити ефективність ураження аеродинамічних цілей, швидкості яких може бути недостатньо для знищення завдяки кінетичній енергії удару з ракетою. Серійне виробництво розпочате в 2018 році. Максимальна ефективна дальність ураження не розголошується.
Застосування
Війна у Перській затоці Після бомбардування іракського ядерного реактора ізраїльською авіацією 1981 року, в Іраку був розроблений план «неминучого удару у відповідь» у разі будь-якого ізраїльського вторгнення. План передбачав завдання удару балістичними ракетами «Ель-Хусейн» (удосконалені Р-17/SCUD) із західної частини Іраку.
Під час війни в Перській затоці в 1991 році іракці обстрілювали осучасненими Р-17 території Ізраїлю (43 пуски, 40 успішних), Саудівської Аравії (48 пусків, 44 успішних), Катару (1 пуск) і Бахрейну (1 пуск). Всього запустили 93 ракети, 5 ракет зійшли з траєкторії під час початку запуску і 2 під час польоту.
Обстріл ракетами «Скад» призвів до великих руйнувань в Ізраїлі і Саудівській Аравії (збиток обчислювався сотнями мільйонів доларів). Через своєчасне попередження про ракетний напад, значних жертв вдалося уникнути. Але також під час обстрілу заявлялося нібито ракети споряджені хімічною зброєю, що сіяло паніку в містах, багато людей задихнулися в протигазах, оскільки не вміли ними користуватися. Причому, як виявилося, жодна випущена ракета не була споряджена хімічною зброєю.