Русь (однина руси́нКотляр М. Ф. Русь // Русин // ) — етнонім, який зазвичай вживають для позначення населення Русі. У ранні часи (до кінця XII — початку XIII ст.) ним позначали лише мешканців Києва та близьких до нього земель: Київського й Переяславського князівствСмолій В. А. (відп. ред.) Історія українського козацтва: У 2 томах: Том 2 — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. — 760 с. (7 с.) ISBN 966-518-398-2 Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Збірник наукових праць — Випуск 20 — Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України, 2011. В. Г. Балушок Давньоруська народність: що насправді ховається за цим терміном? (ст. 77) Середньої НаддніпрянщиниМоця О. П. «Внутрішня» Русь у контексті уточнення меж // Археологія 2015 випуск I (51—60 ст.), а згодом — усе населення держави. Руси — наддніпрянське слов'янське плем'я, нащадки антівРусанівський В. М. Історія української мови // . Спершу слово «русин» вживалося тільки в однині як похідне від форми множини русь. Як самоназва слово «русин» виникло в Україні на Наддніпрянщині, а потім поширилося і на Білорусь, на відміну від Московії, де самоназвою стала прикметникова форма «русский»Ісаєвич Я. Д. Русини // .
Гіпотези походження
Походження назви «Русь», а також її етимологія не з'ясовані і лишаються предметом тривалої дискусії. Труднощі локалізації початкової Русі обумовлені характером джерел, вітчизняних та іноземних. У своїй більшості вони містять відомості недостатньо конкретні, а часто й суперечливі.
На історичній арені «русь» з'являється у 1-й половині IX ст. — майже одночасно в арабо-перських, візантійських та латинських джерелах найрізноманітнішого характеру.
Прийнято вважати, що найдавніша згадка про русів в арабській літературі належить географу та історику Ібн Хордадбеху (друга половина IX ст.). Проте Псевдо-Захарій Ритор ще в середині VI століття говорить про назву Русь (hros/hrus) — про народ Північного Причорномор'я і Наддніпрянщини саме як про народ «рос/рус», що мешкав на Середньому ДніпріРусь: Південна Русь // Походження Русі / Брайчевський М. Ю.; відп. ред. О. С. Компан; АН УРСР. Інститут історії. — : Наукова думка, 1968. — С. 160—161.Палій Олександр. Історія однієї містифікації // Українська правда. — 14.09.2010..
У грецькій мові щодо Русі (людей, країни, держави) вживалися терміни «роси» і «Росія», у східних джерелах — «руси» й «Рус», у західних — «роси», «рутени», «Рус(с)ія».
У візантійських джерелах хронологічно найраніші згадки про росів належать до 842 та 860 років — саме тоді роси атакували малоазійське місто Амастрида (нині місто Амасра, Туреччина) та столицю Східної Римської імперії Константинополь. Саме з нападу на Константинополь, як стверджує давньоруський літописець, «Нача ся прозывати Руская земля».
Стан наявних джерел не дає можливості достовірно та послідовно відтворити перебіг політичних подій у Східній Європі IX ст. Відомості «Повісті временних літ», викладені на початку XII ст., надають їх опис, але мають помітно легендарний та, ймовірно, політично ангажований характер, через що часто потребують підтвердження зовнішніми джереламиГалушко К. Ю. Становлення Русі та держави Рюриковичів // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 2 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2019. — С. 66. — 842 с. — ISBN 978-966-00-1740-5..
Найдавніші джерела, щоправда, називають «руссю» не стільки певний народ з чітко окресленим ареалом проживання, скільки рухливу групу людей, яка більше нагадує ватаги мандрівних торгівців і вояків. Одні автори ототожнюють її зі слов'янами, інші — різко відрізняють від них. Але, враховуючи, що згодом цей термін перетворився саме на етнонім, дослідники традиційно намагаються визначити саме етнічне походження «русі». Зазвичай при цьому розглядають три гіпотези — скандинавсько-балтійськуБаран В. Д., Баран Я. В. Історичні витоки українського народу. — К.:Генеза, 2005—208 с. (192 с.) ISBN 966-504-437-0, слов'янську і, умовно кажучи, «південну» (роксоланську). Окремі дослідники виводили походження назви від русявого кольору волоссяМакарчук С. А. Етнічна історія України. К., 2008. Як згадував Ліутпранд Кремонський:
Норманська гіпотеза Норманська теорія обґрунтовує, що назва русь прийшла зі Скандинавії. В її основі лежать свідчення давньоруського літопису «Повісті врем'яних літ», особливо наступні уривки:
Проте відомості «Повісті временних літ», викладені на початку XII століття, надають опис русів, але мають помітно легендарний та, ймовірно, політично ангажований характер, через що часто потребують підтвердження зовнішніми джереламиГалушко К. Ю. Становлення Русі та держави Рюриковичів // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 2 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2019. — С. 66. — 842 с. — ISBN 978-966-00-1740-5..
Георгій Вернадський у своїй багатотомній праці «Історія Росії» наводить декілька прикладів на користь норманістів і з інших документів IX-Х столітьВернадський Г. В. Історія Росії. Стародавня Русь. Т., М., 2004, ст. 284:
Згідно з «Бертинськими анналами» Пруденція, якась делегація разом з візантійськими посланцями прибула до імператора Людовика Благочестивого в 839 році, і за їхніми власними твердженнями, вони були послами хакана русі. З'ясування імператором того, що посланці роського хакана були «свеонами», тривалий час вважалося аргументом на користь «норманської теорії». У договір між князем Олегом і Візантийською імперією 912 року внесені імена посланців «русі». «Ми від роду роського — Карлі, Інегелд, Фарлаф, Веремуд, Рулав, Гуді, Руалд, Карн, Фрелав, Руар, Актеву, Труан, Лідул, Фост, Стемід — послані від Олега, великого князя роського». Костянтин VII Багрянородний вносить до своєї книги «Управління імперією» (De Administrando Imperii), написаної 945 року, назви дніпровських порогів як слов'янською мовою, так і мовою «русі». У більшості цих «руських» назв, обґрунтоване скандинавське походження.
Також опосередковано на користь нормандської теорії вказує назва Швеції фінською мовою — Ruotsi.
Слов'янська гіпотеза
На користь слов'янської гіпотези говорить повідомлення арабського географа Ібн Хордадбеха, який вважав, що русь — різновид слов'ян (хоча більшість арабських географів розділяли русь і слов'ян). Існує декілька версій слов'янської гіпотези. За однією з них, русь — одне з племен полян. За іншою — панівний клас слов'ян, який настільки протиставив себе їм, що іноземці стали вважати слов'ян і русь різними народами. За третьою версією, русь — слов'янське плем'я, що прийшло до Східної Європи із заходу набагато раніше (або пізніше) за основну масу слов'ян, чим і пояснюються їхні відмінності.
В СРСР панувала теорія академіка Рибакова, про те що назва русь походить від гідроніму Рось, місцевості де проживало плем'я полян.Русь — назва одного з найдавніших слов'янських племен? Автор Євген Синиця1953 р. «Древние русы (К вопросу об образовании ядра древнерусской народности в свете трудов И. В. Сталина)»
Деякі інші історики не заперечують походження назви русь від варягів, але самих варягів ототожнюють зі західнослов'янським племенем вагрів, що мало тісні сусідські контакти з норманами.Балто-слов'янська теорія походження Русі: історіографія проблеми // С. О. Кириленко кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя
Іранська гіпотеза За свідченням новітніх наукових досліджень, етнонім «русь» має південне (сарматське) походження. Від VII ст. він перейшов на східнодніпровську группу слов'янських племен і став їх самоназвоюУкраїнці // Мала енциклопедія етнодержавознавства / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Упоряд. Ю. І. Римаренко та ін. — Київ: Генеза, : Довіра, 1996. — С. 636. — 942 с. — ISBN 966-507-016-9. — ISBN 966-504-001-4..
Існує думка, що етнонім «рос» має інше ніж «рус» походження, будучи значно більш древнім. Прихильники цієї точки зоруГригорій Півторак. «Русь», «Росія», «Великоросія», «Малоросія»? / «Походження українців, росіян, булорусів та їхніх мов / Міфи і правда про трьох братів слов'янських зі „спільної колиски“ . — К.: Видавничий центр „Академія“, — 2001. ISBN 966-580-082-5, що також беруть початок від М. В. Ломоносова, відзначають, що народ „рос“ вперше згаданий ще в VI столітті в „Церковній Історії“ Захарієм Ритором, де він поміщається по сусідству з народами „людей-псів“ і амазонок, що багато авторів трактують як Північне Причорномор'я. З цієї точки зору його зводять до іраномовних (сарматських) племен роксоланів, або пізніше росомонів, що згадуються античними авторами. Найбільш повно іранська етимологія імені Русь обґрунтована академіком О. М. ТрубачовимТрубачов О. М. К витокам Русі: Народ і мова. — М.: Видавництво Алгоритм, 2013. — 303 с.(* ruksi „білий, світлий“> * rutsi > * russi > русь, порівн. з рухс (іронск.) / рохс (дігорск.) „світлий“).
Георгій Вернадський так само розвивав теорію про походження назви Русі від азовських племен асів і рухс-асів (світлих асів), які, на його думку, були частиною антів,проте вважав, що русь є змішанням скандинавських переселенців з місцевими племенами.
У 1960-ті роки радянський археолог Д. Т. Березовець запропонував ототожнити русь з аланським населенням Подоння, відомим по пам'ятках Салтівської культури. В даний час ця гіпотеза розробляється Е. С. Галкіною, яка ототожнює Подоння з центральною частиною Руського каганату, згадуваного в мусульманських, візантійських і західних джерелах в IX столітті. Вона вважає, що після розгрому цього об'єднання кочовими племенами угрів в кінці IX століття ім'я „Русь“ від іраномовних русь-аланів (роксоланів) перейшло до слов'янського населення Середнього Подніпров'я (поляни, сіверяни)Галкина О. С. Таємниці Руського каганата. — „Вече“, 2002..Як один з аргументів, Галкін приводить етимологію М. Ю. Брайчевського, який запропонував для всіх „руських“ назв Дніпровських порогів з твору Костянтина Багрянородного аланську інтерпретацію (на основі осетинської мови) Брайчевський М. Ю. „Руські“ назви порогів у Костянтина Багрянородного // Землі Південної Руси IX—XIV вв.: сбірник статей. — Київ, 1985. — С. 19-29..
Інші гіпотези Оповідь про Рюрика трактують як генеалогічний міф із поширеним індоєвропейським мотивом „третього сина“, де ім'я молодшого брата-засновника стає назвою народу. Тож „русь“ могла походити від імені Рюрика (Hrøríkʀ, де hróð» перекладається як «славить» та -ríkʀ, яка означає «правитель»). Кельтського племені рутенів, запропонована Сергієм Шелухіним.Скляренко В. Г. Походження назви Русь. 6 // Мовознавство. — 2011. — № 3. — С. 16–25.Шелухін С. Звідкіля походить Русь. Теорія кельтського походження Київської Русі з Франції. З орієнтовною картою. — Прага, 1929.. Племені ругів.Скляренко В. Г. Походження етноніма «русини» // Життя у слові: Зб. наук. праць на пошану акад. В. М. Русанівського. — К.: Видавн. дім Д. Бураго, 2011. — С. 99.Кузьмин А. Г. Облик современного норманизма // Сб. Рус. ист. о-ва. — М., 2003. — Т. 8 (156). Антинорманизм. — С. 226—227.. Від біблійного князя Роса Від русявого волосся у більшості людей цього народу. Згідно з легендою про братів Леха, Чеха і Руса
Історичні джерела
Про русь збереглися немало свідоцтв вітчизняних, східних і західних авторів. Ось деякі:
У західноєвропейських джерелах найдавніша згадка русі (839 рік) міститься в «Бертинських анналах»Плахонін А. Бертинські аннали // Бертинські аннали // Україна і українці очима світу: бібліогр. покажч. / НПБУ; упоряд.: О. І. Білик, К. М. Науменко; літ. ред. О. І. Бохан; наук. ред. В. О. Кононенко; — Київ: НБУ ім. Ярослава Мудрого, 2018. — С. 26–28. — 248 с..
Арабський географ Ібн Хордадбех, книга «Книга шляхів і держав» (844—848 роки). Прийнято вважати, що Ібн Хордадбеху належить найдавніша згадка про русів в арабській літературі: