Орден Золотого руна (, , , , ) інша назва «Знак Гідеона» () — лицарський орден, започаткований Філіпом III Добрим, герцогом Бургундським 1430 року, у день свого одруження з принцесою Ізабеллою Португальською. Династичний орден, одна з найдавніших та найпочесніших нагород Європи. Статут ордену існує донині у двох гілках (іспанській та австрійській) і нагороджувати іспанською гілкою має право король Іспанії Філіп VI, а австрійською — Карл фон Габсбург, старший син Отто фон Габсбурга.
Опис і символіка
Знаком Ордену є зображення викраденого аргонавтами в Колхіді золотого руна, що висить на ланцюгу з 28 ланок.
Орден має такі девізи латиною: «Pretium Laborum Non Vile» — «Нагорода не поступається заслузі (подвигу)» «Ante ferit quam flamma micet» — «Удар завдається перш, ніж спалахне полум'я» «Non Aliud» — «Іншого не бажаю» (Я маю й іншого не бажаю) — девіз герцога ФіліпаВін використовував не латинську версію, а французьку — Autre n'auray. на звороті центральної ланки (залишився в австрійському варіанті) За іншими джерелами, також вишивався на орденській мантії.
Чому Філіп обрав міфологічне руно як символ ордена, невідомо. Відповідно до деяких версій, як знак багатства, яке принесла торгівля вовною у ФландріїАвстро-Угорська імперія. Орден Золотого руна, чи подорож аргонавтів на схід сприймалась як паралель до хрестового походу проти турків (тобто новий похід аргонавтів), у який мріяв вирушити Філіп тощо. Відповідно до іншої версії, орден було названо за мотивами родинної легенди: один з пращурів Філіпа колись повторив шлях аргонавта Ясона, потрапив у полон в Колхіді (Мінгрелії), а потім втік. Також розповідають, як герцог, що любив античні міфи, порівняв золотоволосу даму, яка впала на повному ходу з коня, з Геллою, що впала зі спини золоторунного барана (щось споріднене з історією започаткування англійського Ордену Підв'язки). У Жана Лафонтена зустрічається інша версія: «Домігшись прихильності однієї дами, герцог Філіп Добрий так уподобав її золоті коси, що заснував на їхню честь Орден Золотого руна»Жан де Лафонтен. За деякими джерелами, цю даму звали Марія КрумбруггеІ.Тен. Філософія мистецтва.
Окрім того, слід враховувати трактування образу золотого руна з точки зору символіки: «вівця є втіленням невинності, а золото трактується як образ вищої духовності, похід аргонавтів за золотим руном розуміється як надбання величі духу через очищення душі»Золоте руно // Енциклопедія знаків і символів.
Краще задокументовано біблейські образи, які були придані до ордену пізніше: канцлер ордену Жан Жермен, єпископ Шалонський, звернув увагу герцога Філіпа на епізод зі Старого Заповіту — вовна, яку розстелив Гедеон і на яку випала небесна роса на знак того, що він переможе мадіанітян (Суд. 6:36-40). Це дозволило провести й біблейські аналогії, коли знавці міфології згадали, що Ясон, по суті, був злодієм. Таким чином, Ясонівське руно еволюціонувало у символ таємниці зачаття Діви Марії, а сам орден отримав своє друге ім'я «Знак Гедеона». Наступний канцлер Гійом Філастр віднайшов додаткові біблейські аналогії: Яків, Іов, Давид і цар МоавітянськийХейзінга пише: «… Але невдовзі Жан Жермен, вчений єпископ Шалонський і канцлер цього ордена, звернув увагу Філіпа Бургундського на вовну, яку розстелив Гедеон і на яку випала роса небесна… Це було дуже щасливою знахідкою, бо ж у руні Гедеона вбачали один з яскравих символів таємниці зачаття Діви Марії. Й ось біблейський герой, як патрон ордена Золотого руна, почав притискати поганців, і Жан дю Клерк навіть стверджує, що Філіп навмисне не обрав Ясона, оскільки той порушив обітницю збереження відданості… Gedeonis signa [Знаками Гедеона] називає орден один панегірист Карла Сміливого.., натомість інші, як, наприклад, хроніст Теодорік Паулі, все ще продовжують говорити про Vellus Jasonis [Руно Ясона]. Єпископ Гійом Філятр, наступник Жана Жермена як канцлер ордена, перевершив свого попередника та віднайшов у Святому письмі ще чотири руна, окрім вже згаданих. У зв'язку з цим він називає Якова, Месу, царя Моавітського, Іова й царя Давида… На його думку, руно у всіх цих випадках втілювало чесноти — кожному з шести хотів би він присвятити окрему книгу. Без сумніву, це було overdoing it [вже занадто]; у Філятра картаті вівці Якова фігурують як символ justitia [справедливості]…, а взагалі він просто узяв всі ті місця з Вульгати, де зустрічається слово vellus [руно, вовна]… Неможна сказати, однак, що ця ідея мала якийсь міцний успіх»..
Святом ордену вважається день святого Андрія, оскільки орден започатковано у його день — 10 січня. Апостол Андрій здавна був покровителем бургундських правителів, і саме він вручив їм андріївський хрест, який також називався «бургундським» (варіант — був хрестителем Бургундії).
Наполовину відома символіка ланцюга. Руно висить на ланцюгу, зробленому зі стилізованих кременів () та кресал (); кресало — це геральдичний символ Бургундії та власне Філіпа Доброго. Кремінь виконано у вигляді ініціалу «B» — Burgundia.
Інсигнії
Хоча за час існування ордену він зазнавав численних змін зовнішнього вигляду у бік ускладнення, основні мотиви залишаються незмінними:
Нашийний орденський знак — являє собою Золоте руно (тобто зображення шкури вівці), перехоплене «поясом», до якого кріпиться ланцюг. Підвішується головою праворуч до центральної ланки ланцюга. В австрійському варіанті ця ланка — овал чорної емалі з білими краплеподібними точками — кремінь, з нього виходять великі іскри, зроблені червоною емаллю. Ця ланка, у свою чергу, підвішена до наступної золотої ланки у формі кресала, у нижній частині якого розміщено горельєфне зображення битви Ясона з драконом. На дугах синьої емалі розміщено девіз ордену «PRAETIUM LABORUM NON VILE». На реверсі зображено битву Гедеона з мадіанітянами й напис «NON ALIUD»). Між дугами розміщено золоту мушлю, до якої кріпиться вушко. В Іспанії девіз ніколи не писався на кресалі, а баран зображувався у повному профілі, демонструючи тільки один ріг й око. Обриси деталей, особливо кресала, стали дуже декоративними й стилізованими, перетворившись на суміш мавританських і барочних арабесок. (В Австрії девіз використовувався завжди, руно зображувалось з головою, повернутою вперед так, щоб показати обидва роги й ока)Інсигнії ордену Золотого руна. Орденський ланцюг — складається з почергових золотих ланок у вигляді кременів і кресал (кремені — овали чорної емалі з нанесеними краплеподібними точками білої емалі, оточені золотими язиками полум'я), й ажурні ланки (кресала — у формі ініціалів «В», що переплітаються), пов'язаних одна з одною. Використовується в особливо урочистих випадках. Існують дитячі ланцюги, призначені для неповнолітніх. Шийна стрічка — шовкова муарова стрічка червоного кольору у два пальці завширшки (для повсякденного носіння). На початку XVI століття дозволялось носити орден на стрічці, а не на ланцюгу.
Члени ордену зобов'язані не носити інших нагород, окрім ордену Золотого Руна (це положення не поширюється на монархів та австрійців). Під час урочистостей кавалери ордена надягають ланцюг, оксамитовий талар (рясу) яскраво-червоного кольору, пурпурну мантію й таку саму шляпу, червоні панчохи й чоботи. Портрети, що зображують членів ордену в парадних одежах, аж до XIX століття показують людей, одягнених за модою XV століття:
Усі ордени Золотого руна, що збереглись, мають власну історію та є коштовними (від 1,5 тисяч до 0,5 мільйонів доларів). Деякі ордени експонуються у відомих виставкових залах і галереях: Алмазний фонд Кремля (Москва). Палац Хофбург (Відень), Державна й Духовна скарбниці (Шатцкаммер), де зберігаються скарби ордену. Цвінгер (Дрезден), скарбниця. Замок Грюєйр (Швейцарія) — у Бургундській залі три траурних одежі лицарського ордену Золотого Руна, які служили духовникам Карла Сміливого, покликаним провести урочисту месу за упокій лицарів, що загинули у поході 1476 року.
Історія
Хронологія XV—XXI століть 1430, 10 січня: Філіп III Добрий започатковує орден з нагоди свого третього одруження — з інфантою Португалії Ізабеллою, на честь пресвятої діви Марії та апостола АндріяThe chronicles of Enguerrand de Monstrelet. 1433: папа римський Євгеній IV затвердив орденЛицарські ордени Середньовіччя // The Catholic Encyclopedia 1477: шлюб останньої представниці Бургундської династії Марії Бургундської з Максиміліаном Габсбургом. Гросмейстерство ордену перейшло до австрійського ерцгерцога, оскільки сюзеренітет над орденом за відсутності спадкоємця чоловічої статі переходив до чоловіка спадкоємиці герцогства до повноліття її старшого сина. 1496: шлюб сина Марії Бургундської Філіпа Красивого зі спадкоємицею іспанської корони Хуаною Божевільною. Їхній син Карл V Габсбург після смерті батька у 1506 році успадкував управління орденом, яке з 1516 року залишається за іспанською гілкою Габсбургів. 1516: збільшення кількості членів ордену, затверджене папою римським Львом Х у буллі Praeclarae devotionis sinceritas. 1519: Перша іспанська інвеститура, під час якої Карл V після смерті свого діда Максиміліана успадкував гроссмейстерство ордену (до цього успадкувавши від матері трон Іспанії). У 1521 році він віддасть австрійські землі своєму брату майбутньому імператору Фердинанду I, що в майбутньому буде покладено в основу претензій австрійцівЗустрічаються вказання, що першою інвеститурою була передача сину Карла Філіпу II, але це скоріше всього помилка, оскільки той народився лише у 1527 році..
1700: смерть останнього іспанського Габсбурга Карлоса II. Суверенітет ордену за його заповітом (разом з усією країною) успадкував французький принц Філіп Анжуйський, що став наступним іспанським королем під ім'ям Філіп V. Як відзначають історики, «законні суверени ордену, Філіп V та його син Фердинанд VI (будучи французькими принцами), об'єднали орден Золотого Руна, поєднавши іспанську гілку й гілку герцогства Бургундії, що існувало лише в теорії, будучи поглиненим Францією за правління Людовіка XI». 1712: на тлі війни за іспанську спадщину між французами та австрійцями, австрійська гілка Габсбургів, залишившись єдиною, (й отримала за Утрехтською угодою Нідерланди — землі засновника ордена) зажадала собі гросмейстерство ордена, започаткувала казначейство ордену й проголосила суверенітет над орденом. У ході війни імператор Карл VI захопив Мадрид. Відступаючи, він вивіз із собою архіви ордена, які одночасно були символом володіння Нідерландами. (Казначейство було згодом перенесено до Відня з Брюгге за часів Французької революції, де й залишається донині). Таким чином, з цього року орден виявився розділеним на дві гілки — Іспанську та Австрійську. Спочатку іспанська гілка визнавалась тільки Іспанією та Францією. 1713: Карл VI у Відні «святкував відновлення ордену»Орден Золотого руна // Брокгауз та Ефрон 1724: спеціальний Конгрес у Камбре розглядав суперечку обох династій за головування, проте жодного рішення прийнято не було: «і два королівських дома за мовчазної згоди почали дарувати знаки ордена Золотого Руна незалежно один від одного». 1725: Віденський мир, на якому було визнано, що і правителі Австрії, і королі Іспанії мають право нагороджувати орденом Золотого руна. 1794: програвши Наполеону та підписавши угоду в Кампоформіо Австрія втрачає бургундські володіння (Нідерланди), що дістались Франції, але тим не менше, продовжує вручати орден. У 1809 році Наполеон мав намір створити свій найвищий військовий орден — орден Трьох золотих рун, як символ володарювання над Іспанією та Нідерландами й союзу з Австрією (зокрема, шлюбу з принцесою). (Намір не здійснено). 1847 та 1851: укази іспанських королів, відповідно до яких Орден Золотого руна став цивільним королівським орденомІспанія. Орден Золотого руна.