Раджазавр (Rajasaurus — букв. «король-ящір») — рід хижих абелізаврових тероподів з пізньої крейди Індії, що складається з одного виду: Rajasaurus narmadensis. Його кістки були відкопані з в штаті Гуджарат на заході Індії, ймовірно, він мешкав на території сучасної долини річки Нармада. Палеонтолог та його колеги офіційно описали його у 2003 році на основі часткового скелета, що складався з черепної коробки, хребта, стегнової кістки, ніг і хвоста — уперше знайдених серед індійських тероподів. Динозавр, ймовірно, сягав 6,6 метра і мав ріг на чолі, який, ймовірно, використовувався для загрожуючої демонстрації та ударів головою. Як і інші абелізаври, раджазавр, скоріше за все, був засідковим хижаком.

Індія у часи раджазавра була островом внаслідок розколу суперконтиненту Гондвани, хоча, можливо, тварини все ще мали змогу мігрувати між сусідніми континентами. Виникнення підродини Majungasaurinae і включення до неї абелізаврів з Індії, Мадагаскару та Європи, в тому числі раджазавра, підтверджує це припущення. Ламетська формація відкрила кілька інших видів динозаврів, включаючи абелізаврів і завроподових титанозаврів, подібних до їхніх гондванських побратимів. Ця територія протягом крейди, ймовірно, була вкрита лісами та слугувала місцем гніздування для багатьох видів.

Історія відкриття та назва Раджазавр був офіційно описаний у 2003 році геологом Джеффрі А. Вілсоном та його колегами. Голотипний зразок складається з часткового скелета, GSI № 21141/1-33, що включає верхні щелепи, передщелепні кістки, черепну коробку та квадратну кістку черепа, а також хребет, стегнову кістку, ноги та хвіст. Це перший індійський теропод, який зберіг ці посткраніальні кістки. Можливо, раджазавр, ламетазавр та індозавр є синонімами, хоча це неможливо підтвердити через фрагментарність решток, і втрату зразка ламетазавра.

Родова назва Rajasaurus походить від , rāja, що означає «цар, володар, вождь або найкращий у своєму роді», і давньогрецького sauros, що означає «ящір». Видова назва narmadensis походить від назви річки Нармада в центральній Індії, неподалік від місця знахідки динозавра.

Палеоекологія

Рештки раджазавра були знайдені у відкладах формації Ламета — геологічного тіла, радіометрично датованого маастрихтським віком пізнього крейдяного періоду. Ця формація представляла собою посушливий або напівпосушливий ландшафт із протікаючою через нього річкою, яка, ймовірно, забезпечувала чагарниковий покрив поблизу води. Самі ж відклади формувалися у проміжках між епізодами вулканічної активності Деканських трапів. Раджазавр, найімовірніше, мешкав на території сучасної долини річки Нармада.

Формація Ламета відома як місце гніздування зауроподів, де було знайдено безліч яєць динозаврів; стада зауроподів, скоріш за все, обирали для гніздування піщані ґрунти. Хоча тут також виявили яйця, що належали великим тераподам, наразі невідомо, чи належать вони саме раджазавру. Дослідження копролітів зауроподів вказують на те, що вони жили в лісистому ландшафті та харчувалися такими хвойними рослинами, як подокарп (Podocarpus), араукарія (Araucaria) та представники родини Cheirolepidiaceae; а також саговниками, пальмами, ранніми травами та квітковими рослинами з родин Гвоздичні (Caryophyllaceae), Сапіндові (Sapindaceae) та Акантові (Acanthaceae). В тогочасній Індії також були поширені папороті, зокрема представники порядків Озмундові (Osmundaceae), Схізейні (Schizaeales), Dicksoniaceae, Gleicheniaceae та Сальвінієві (Salviniales). Прадавня змія (Sanajeh) переважно здійснювала набіги на гнізда зауроподів заради яєць, хоча не виключено, що її цілком могли цікавити й менші за розміром яйця тераподів.

До пізнього крейдяного періоду Індія вже відокремилася від Мадагаскару та Південної Америки під час розпаду суперконтиненту Гондвана, тож раджазавр жив на ізольованому острові. Це мало б сприяти розвитку ендемізму та появі унікальних характеристик, не властивих іншим абелізавридам. Проте, попри острівний статус, немає переконливих доказів існування в пізньокрейдовій Індії ендемічних тварин із винятково унікальними рисами. Це може свідчити про збереження зв’язку з іншими частинами світу — найімовірніше, з Африкою через її близьке розташування. Подібність між таксонами яєць європейських та індійських зауроподів вказує на міжконтинентальну міграцію тварин між Індією, Європою та Південною Америкою протягом крейдяного періоду, попри наявність водних бар'єрів.

У формації Ламета було описано кілька видів динозаврів, серед яких ноазаврид Laevisuchus; абелізавриди Indosaurus, Indosuchus, Lametasaurus та Rahiolisaurus; а також титанозаврові зауроподи Jainosaurus, Titanosaurus та Isisaurus. Різноманітність абелізавроїдних та титанозаврових динозаврів у крейдяній Індії вказує на їхню близьку спорідненість із динофауною інших континентів Гондвани, які мали схожий склад мешканців.

Ймовірно, всі динозаври в Індії вимерли внаслідок вулканічної активності приблизно за 350 000 років до крейда-палеогенової межі. Динозаври, судячи з усього, уникали територій із вулканічними тріщинними підняттями та активними лавовими потоками.

Примітки

Посилання Rajasaurusnarmadensis