Мощинська культура — археологічна культура залізної доби, що асоціюється зі зниклим на кінцевих етапах асиміляції цієї культури останніх племен балтомовного народу Голяді, які в кінці 14 століття були поглинуті Московським князівством, та поступово ще протягом декількох століть славянізувались у його складі, переходячи на слов'янське койне зі збереженням своїх фонетичних особливостей, які відрізняють теперішню російську мову від української. Існувала в IV—VII століттях на території Калузької, Орловської,ТульськоїАрхеологические памятники России та частково Смоленської областей.
Історія На даний час в науці прийнято вважати, що мощинська культура склалася в результаті взаємодії місцевого населення юхнівської культури з прийшлим населенням зарубинецької культури. Споріднена із Дніпро-Двінською культурою Про культурні «мощинців» зв'язки із населенням балтомовного ареалу Мазурських озер, центральної та східної Литви і Білоруського ПоніманняВоронцов. А Этнокультурная ситуация на Окско-Донском водоразделе в позднеримское время. Порівняння археологічних даних свідчить про вплив мощинської культури на специфічні риси характерні для осілого тут згодом слов'янського племені в'ятичів. Для мощинської культури характерним є поселення в укріплених городищах, трупоспалення та поховання в урнах. У коло старожитностей мощинський культури включають ліпний глиняний посуд різноманітні форм та бронзові прикраси.
Походження назви Свою назву культура отримала від виявленого городища коло села Мощини в Мосальскому районі Калузької області.
Використані джерела