Австра́лопіте́ки, австралопітекові чи австралопітецини, (, australis — південний та  — мавпа) — група приматів, за будовою проміжна між мавпами і людьми. Примати з прямоходінням, мавпячою головою, маленьким мозком і невеликими іклами. Існували приблизно 7 (чи 4,2)—1 (чи 1,78) млн років тому здебільшого на території Південно-Східної Африки.

Знахідки Уперше рештки австралопітека були знайдені 1924 року на півдні Африки в Таунзі (ПАР) і описані у 1925 році Раймондом Дартом: скроня маляти, відомого як «Бебі з Таунга», дозволила зробити висновок, що австралопітеки були прямоходячими. Ця знахідка віднесена до виду австралопітеків африканських.

Видатні відкриття в ущелині Олдувай зробили Луїс і Мері Лікі, які відкрили не тільки скроні та інші кістки австралопітеків, а також кам'яні знаряддя. Відкриття сім'ї Лікі у 1959–1961 роках були переломними у визнанні австралопітеків як ланки, що пов'язує приматів і людей, а Африки — як колиски людства.

30 листопада 1974 року Дональд Джогансон знайшов у пустелі Хадар в Ефіопії, найповніші з усіх коли-небудь знайдених, рештки австралопітека, що були названі учасниками експедиції — Люсі: фрагменти скроні, нижня щелепа, ребра, хребці, кістки рук, ніг, тазові. Загалом у Гадарі в 1973—1977 роках було виявлено понад 240 рештків гомінідів, що належали не менш ніж 35 особинам. За цими знахідками був описаний вид австралопітек афарський.

У Летолі знайдено вервечку слідів австралопітека, що пройшов по свіжому попелу з вулкана. Під палючим сонцем сліди закам'яніли, новий попіл їх засипав, а через 3 млн років співробітники Мері Лікі їх розкопали.

Із нещодавніх знахідок помітною є так звана Донька Люсі (Ефіопія, 2000) — скелет молодого австралопітека афарського, який, імовірно, належав трирічній дівчинці, що жила 3,3 млн років тому.

Класифікація Сучасній науці відомі рештки близько 500 особин австралопітеків з Африки, які виділяють у декілька видів.

Назва виду Датуваннямлн р. тому Морфологія Примітки Австралопітек анамськийAustralopithecus anamensis 4,2—3,9 Вага 33—51 кг Найбільш давній австралопітек. Австралопітек афарськийAustralopithecus afarensis 3,9—3,0 Зріст 1—1,5 мВага 30—45 кгОб'єм мозку ~ 380—430 см³ Розглядається як предківський вид для всіх подальших австралопітеків, окрім австралопітека анамського. Австралопітек барельгазаліAustralopithecus bahrelghazali 3,0—3,5 * Знайдений на відміну від інших у Північній Африці, що є свідченням поширеності групи. Австралопітек африканськийAvstratopithecus africanus 3,5—2,4 Зріст 1—1,5 мВага 20—45 кгОб'єм мозку 425—450 см³ Перший описаний австралопітек (Раймонд Дарт, 1924). Австралопітек гаріAustralopithecus garhi 2,5—? Зріст 1,2—1,5 мОб'єм мозку 440 см³ Поруч були знайдені простіші кам'яні знаряддя і кістки антилоп зі слідами надрізів. Австралопітек седібаAustralopithecus sediba 1,78—1,95 Об'єм мозку 420—450 см³ Знайдений в печері Малапі (Malapa) на території об'єкта Сесвітової спадщини ЮНЕСКО, відомого як «Колиска людства», у Південній Африці.

Раніше до роду Австралопітеків відносили ще трьох представників, яких тепер виділять в окремий рід парантропів (2,5-1 млн. р.). Вони були менш розвинені, масивніші за австралопітеків і травоїдні. Парантроп робустус (Paranthropus robustus) Парантроп Бойса (Paranthropus boisei, стара назва Зижантроп) Парантроп ефіопський (Paranthropus aethiopicus)

Близькі до австралопітеків примати були поширені в Передній, Південній та Південно-Східній Азії.

Характеристика Австралопітеки — двоногі наземні примати. З людиною їх споріднює слабкий розвиток щелеп, відсутність великих іклів, хапальна кисть з виступаючим великим пальцем, опорна ступня. Значний об'єм мозкової коробки (400—500 см³), вкорочена лицева частина черепа, будова зубів, вертикальна хода та інші особливості поставили австралопітеків в число можливих безпосередніх предків людини.

Австралопітеки були всеїдні. Для нападу та захисту використовували кістки тварин, палиці, каміння; можливо, найрозвиненіші види вміли їх дещо обробляти. Раймонд Дарт вважав, що австралопітеки були активними мисливцями на павіанів і інших великих тварин. Нові дані показують, що австралопітеки вели зовсім інший спосіб життя і часто самі ставали жертвами хижаків, у тому числі птахів.

Мозок За абсолютною величиною мозкової порожнини (400-500 см³) австралопітеки не набагато відрізняються від шимпанзе, а горилам дещо поступаються, останнє пояснюється невеликими розмірами тіла австралопітеків. Але за відносними розмірами мозку, вони, імовірно, перевершували всіх гомінід, — вимерлих і сучасних.

Див. також Антропогенез

Джерела Залізняк Л.Л. Археологія України: К.: Либідь, 2005 Вишняцкий Л.Б. Введение в преисторию. Проблемы антропогенеза и становления культуры: Курс лекций / Л.Б.Вишняцкий. Изд. 2-е, испр. и доп. — Кишинев: Высшая Антропологическая школа, 2005, — 396 с. ISBN 9975-9607-9-0 Марков А.В. Происхождение и эволюция человека. Обзор достижений палеоантропологии, сравнительной генетики и эволюционной психологии . Доклад, прочтенный в Институте биологии развития РАН 19 марта 2009 г. Д.Л.Бродянский. История первобытного общества. — Владивосток: И-во Дальневосточного ун-та, 2003 г. — 109 с.

Посилання Австралопітеки (Australopithecus) // ВУЕ Заморока М.А. Антропоґенізація — п'яті кути еволюційних чотирикутників // Станіславівський Натураліст "Little Foot" – австралопітек, старший від "Люсі" // Zbruch, 07.04.2015 Encyclopaedia Britannica — Australopithecus (paleontology)