Ід аль-а́дха, ід аль-кабі́р, ід аль курба́н (), курбан-байра́м () — свято жертвопринесення, одне з двох головних свят мусульман (друге — ід аль-фітр).
Свято починається після 70 днів закінчення посту урази (10-го числа місяця Зуль-хіджжа, що є 12-м місяцем мусульманського місячного календаря), в день закінчення Хаджу (паломництва до Мекки) та триває три-чотири дні.
У ці дні в долині Міна біля Мекки паломники приносять в жертву тварин (курбан) у пам'ять про те, як за біблійним переказом пророк Авраам (у мусульман Ібрагім), хотів принести в жертву Богу свого сина Ісаака (у мусульман Ісмаїла). Але Бог послав архангела Гавриїла (Джабраїла) з баранцем і врятував Авраамові сина. Те саме роблять віряни всього мусульманського світу.
До ритуалу свята входить особлива молитва, під час якої кожен мусульманин зобов'язаний зарізати вівцю, корову чи верблюда, до того кров тварини обов'язково повинна збризнути землю, а не камінь чи асфальт, що є також даниною родючості землі.
На підтвердження цього обов'язку мусульманам наводять аяти Корану (3, 92):
Під час Курбан-Байраму узвичаєно відвідувати могили предків, робити візити до друзів, подарунки. Організовують святкову трапезу.
Походження Згідно з Кораном, архангел Джабраїл з'явився до пророка Ібрагіма уві сні і передав йому веління Аллаха принести в жертву сина. У Корані ім'я сина не назване, проте в переказі майже завжди називається старший син Ісмаїл. На противагу ісламським переказам, в юдейському переказі фігурує інший син пророка Ібрагіма (Авраама), Ісхак (юдейський Ісаак) . Ібрагім вирушив у долину Міна до того місця, де нині стоїть Мекка, і почав приготування. Його син, який знав про свою роль жертви, не пручався, бо був слухняний батькові та Аллаху. Однак це виявилося випробуванням від Аллаха, і, коли жертва була майже принесена, Аллах зробив так, щоб ніж не зміг різати, а Джабраїл (архангел Гавриїл) дав пророку Ібрагіму барана для жертвоприношення.
Назва Арабська назва свята Ід аль-Адха ( Īd 'al-'Aḍḥā), перекладається як «свято жертви». Також зустрічається назва курбан-байрам (перша згадка у Афанасія Нікітіна — курбанть-багрям). Перша частина цього слова від qurbān «жертва», друга частина — загальнотюркське слово байрам «свято». Так воно називається у різних мовах, насамперед у тюркських: , крим. К'урбан Байрами, Qurban Bayramı, , , , , також . Часто замість слова байрам вживається по-різному спотворене ‘Īd «свято»: , , , , , уйг. Қурван Ҳайт
Контекст Свято жертвопринесення є кульмінацією хаджу до Мекки. Напередодні паломники сходять на гору Арафат, а в день Жертвопринесення здійснюють символічне кидання камінням та таваф (семиразовий обхід навколо Кааби).
Про обряди
У Корані
У Сунні Пророк Мухаммед сказав: «Коли настане місяць Зуль-хіджжа, нехай той, хто бажає вчинити Жертвоприношення, в жодному разі не підстригає ні волосся, ні нігтів до тих пір, поки не принесе жертву!» (Муслім 1977) «Воістину, Аллах наказав все робити добре, і якщо доведеться вбивати, то вбивайте хорошим способом, і коли будете різати тварину, то робіть це найкращим чином. І нехай кожний з вас, як слід наточить свій ніж, і нехай позбавить тварину від муки». (Муслім 3/1955) «Корова приноситься в жертву за сімох та верблюд за сімох». (Абу Дауд 2808, ан-Насаї 4121) «помолитися подібно нам і здійснив жертвопринесення подібно до нас здійснить його правильно, а той, хто принесе жертву до святкової молитви, то це буде до молитви, і він не скоїв Жертвопринесення». (аль-Бухарі 955) «Не дозволено приносити як Жертвопринесення чотири типи тварин: одноока тварина, вада якої очевидна; хвору тварину, хвороба якої очевидна; кульгаву тварина, кульгавість якої очевидна; виснажену тварину, слабкість якої очевидна». (Ахмад ібн Ханбаль 4/284, Абу Дауд 2802, ат-Тірмізі 1/283) «Не приносьте в жертву тварину, яка не досягла свого віку. Якщо ж це стане для вас скрутним, то можете принести в жертву овець у віці від шести місяців». (Муслім 1963) «А що стосується твого Жертвопринесення, то велика нагорода за це припасена для тебе у твого Господа!» (аль-Баззар 2/182, Ібн Хіббан 963, ' Абдур-Раззак' 8830) «Ні для Аллаха найкращого витрачання після підтримки родинних зв'язків, ніж пролиття крові жертовного тварини!»" (Хафіз Ібн Абдуль-Барр «Фатх аль-Малік» 7/18) " О люди! Для однієї родини раз на рік необхідно здійснити жертвопринесення УдхіяУдхія — принесення жертви вранці після сходу сонця (ад-Духа). та АтіріАтира — принесення жертви арабами-язичниками в пору невігластва (джахілії) в останні десять днів раджабу (мусульманського місяця). Воно було дозволено в перші роки ісламу, але потім заборонилось. ". (Абу Дауд 2788, ат-Тірмізі 1518, ан-Насаї 4235, Ібн Маджі 3125) «Той, хто володів статком і не вчинив Жертвопринесення, хай не наближається до наших мечетей!» (Ахмад ібн Ханбаль 1/321, Ібн Маджа 3123, ад-Даракутні 2/545) Джабір розповідав: "Я звершив святкову молитву з посланцем Аллаха ﷺ в день Жертвопринесення, і після її завершення він привів барана та приніс його в жертву, сказавши: «З ім'ям Аллаха, Аллах великий! О Аллах, це від мене і від тих, з числа моєї громади, хто не вчинив Жертвопринесення». (Абу Дауд 2810, ат-Тирмізі 1521, Ахмад ібн Ханбаль 3/356) Ібн Аббас розповідав: "Одного разу посланник Аллаха ﷺ проходив повз людини, який точив свій ніж, поставивши ногу на морду вівці, тоді як вона дивилася на нього. Пророк ﷺ запитав цієї людини: "Чому ти не наточив свій ніж до того, як повалити її на землю?! Невже ти хочеш умертвити її двічі ?! "" (ат-Табарані) Джундуба розповідав: " Я був з посланником Аллаха ﷺ в день свята жертвопринесення. І коли він завершив молитву, він глянув на зарізаних овець та сказав: «Хто зробив жертвопринесення до намазу, нехай заріже ще одного барана замість того, що він вже зарізав. А хто ще не здійснив Жертвоприношення, нехай зробить це з ім'ям Аллаха!» (аль-Бухарі 10/20, Муслім 1960) Аїша розповідала: "Коли посланник Аллаха ﷺ зробив жертвопринесення, він сказав: " З ім'ям Аллаха. О Аллах, прийми від Мухаммада та членів родини Мухаммада, і від громади Мухаммада «, після чого зробив жертвопринесення». (Муслім 1967) Від Джабіра передається, що під час жертвопринесення пророк Мухаммед ﷺ вимовляв наступну благання: «Воістину, я звернув свій лик до Того, Хто створив небеса та землю, відповідно до шляхом Ібрахіма Ханіфа, і я не є з числа многобожників! Воістину, моя молитва і моє жертвоприношення, моє життя і моя смерть — заради Аллаха, Господа світів, у Якого немає товариша! Це мені велено, і я з числа мусульман! О Аллах, це від Тебе і заради Тебе!» (Абу Дауд 2795) Алі ібн Абу Таліб, розповідав: «Посланник Аллаха ﷺ велів мені стежити за жертовними тваринами та роздати як милостиню їх м'ясо, шкури та попони, і нічого не давати м'ясникам за забій худоби. Він сказав: „Ми їм дамо небудь з того, що у нас є“». (Муслім 1317) Ібн Аббас розповідав: «Одного разу ми перебували в дорозі з посланником Аллаха ﷺ коли нас застало Жертвопринесення. І ми приносили в жертву одну корову всемером, а верблюда вдесятьох». (ат-Тірмізі 1501, ан-Насаї 7/222) Від Джабіра повідомляється, що «коли посланник Аллаха ﷺ здійснював жертвоприношення, він повернув тварина у бік Кааби». (Абу Дауд 2795) Анас ібн Малик розповідав: «Посланник Аллаха ﷺ здійснював святкове жертвоприношення власноруч». (Ахмад ібн Ханбаль 3/188) Абу Рафіа сказав: «Посланник Аллаха ﷺ в день свята (Ід аль-Адха) купив двох білих, товстих, рогатих баранів та приніс їх у жертву від себе і членів своєї громади». (Ахмад ібн Ханбаль 6/391, ат-Табарані 2/127) Абу Саріха розповідав: «Я бачив Абу Бакра та Умара, які не скоювали святкового Жертвопринесення, побоюючись, що за ними будуть в цьому слідувати». (аль-Байхакі9/295) Алі ібн Абу Таліб говорив: «Посланник Аллаха ﷺ нам велів звертати увагу на очі і вуха». (Ібн Маджі 3143, Ібн Хузайма 2915) Ханаша, розповідав: "Одного разу я побачив, як Алі ібн Абу Таліб приносить як жертву двох баранів, і запитав: "Що це ? " Він відповів: " Посланник Аллаха ﷺ заповідав мені приносити жертву за нього, і я це роблю! "" (Абу Дауд 2790, ат-Тірмізі 1495) Укба ібн Амір розповідав: «Одного разу ми здійснювали з посланником Аллаха ﷺ святкове жертвоприношення та приносили в жертву піврічних овець». (ан-Насаї 7/219, аль-Байхакі 9/270) Абу Рафіа розповідав: «Посланник Аллаха ﷺ приніс як жертвопринесення двох чорно-білих кастрованих баранів». (Ахмад ібн Ханбаль 6/8) Абу Айуб говорив: «У часи Посланника Аллаха ﷺ людина приносила в жертву вівцю за себе і членів своєї родини, і вони їли її м'ясо та роздавали деяке його кількість іншим, поки не стали люди тим самим хвалитися, і не сталося те, що ви бачите». (Ібн Маджі 3147, ат-Тірмізі 1541) Анас ібн Малик говорив: «Посланник Аллаха ﷺ заколював двох баранів, і я заколюють двох баранів!» (аль-Бухарі 2/119, Муслім 3/103) Ібн Аббас говорив: «Не повинен приносити в жертву твоє жертовну тварину ніхто, крім мусульманина!» (аль-Байхакі 9/284) Абу Масуд аль-Ансарі говорив: «Воістину, іноді я залишаю вчинення жертвопринесення, маючи можливість це зробити, побоюючись того, що мої сусіди подумають, що це є обов'язковою!» (Абдур-Раззак 8149)
У висловлюваннях ісламських правознавців «Жертвопринесення — це сунна! І мені не подобається її залишення!» (Імам аш-Шафії «аль-Умм» 2/221) «Посланник Аллаха ﷺ здійснював жертвоприношення протягом усього свого життя, і невідомо, щоб він залишав його хоч раз. І він спонукав до вчинення жертвопринесення, і не слід мусульманину, що має достаток залишати його вчинення!» (Хафіз Ібн Абдуль-Барр «аль-Ізтіскар» 15/163) «воістину, заколювання жертовної тварини на день Жертвопринесення, є найкращим з діянь, оскільки кожне поклоніння має свою перевагу у встановлений час!» (Ібн аль-Арабі «Арідатуль-ахуазі» 4/13) «Не досяг року баран може бути принесений в жертву, якщо є великим». (Ібрахім ан-нахаба «аль-Асар» 63) «Умма одноголосна в тому, що верблюд, корова і коза не можуть приносити в жертву, якщо лише не досягнуть необхідного віку». (Імам ан-Нававі «аль-Маджму» 8/394) «Умма одноголосна в тому, що верблюда та корову не можна приносити в жертву більше, ніж від семи людина!» (Імам ат-Табарі «аль-Істізкар» 15/190) «У цих хадісах вказівку на те, що кастровані тварини ганене для святкового жертвопринесення. Але деякі вчені вважали це засуджувана через відсутність частини тіла у тварини. Однак це не є недоліком у тварини, оскільки кастрація робить м'ясо тварини хорошим та видаляє від нього поганий запах». (Імам аль-Хаттаб «Мааліму-Ссунан» 2/197) «одноголосно все в тому, що жертвопринесення не дозволено здійснювати перед сходом сонця в день жертвопринесення (10 Зуль-хіджа)!» (Імам Ібн аль-Мунзір «аль-Іджма» 78) «Той, хто зробив жертвопринесення після заходу сонця останнього дня ат-Ташрік, у того немає Жертвопринесення!» (Імам аш-Шафії «аль-Умм» 2/223) «Верблюда можуть спільно принести в жертву десять осіб, якщо йдеться про жертвоприношення Удхія. Якщо ж йдеться про жертвоприношення Хадья, скоєне паломниками, то це можуть зробити лише семеро людей». (Імам аш-Шаукані «Найлюль-аутар» 5/137) «Що стосується вівці, то вона може бути принесена в жертву лише від однієї людини!» (Імам ан-Нававі «аль-Маджму» 8/399) «Семеро можуть принести в жертву одного верблюда або корову як жертвопринесення Удхія. І немає різниці всі ці семеро з однієї родини або ж з різних сімей; бажає хтось із них просто м'яса або ж ріже тварина як жертвопринесення Удхія. Немає в цьому різниці, і це думка нашого (шафіїтського) мазхаба, також думка, Імама Ахмада та більшості вчених». (Імам ан-Нававі «аль-Маджму» 8/372) «Найкращим жертовною твариною є верблюд, оскільки він дорожче і в ньому більше м'яса!» (Імам Ібн Кудама «аль-Мугнії» 9/439) «Рогатий баран є найкращим жертовним тваринам, і це думка Малік ібн Анаса та багатьох вчених». (Хафіз Ібн Абдуль-Барр «аль-Істізкар» 15/136) «маликіти взяли в довід це, оскільки Пророк Мухаммед ﷺ здійснював Жертвопринесення баранами, а також, оскільки Аллах вибрав барана, замінивши їм сина пророка Ібрахіма». (Імам Ібн Дакікі аль-Ід «Іхкамуль-ахкам» 2/291)