Рясне́ — місцевість Львова, яка поділяється на два житлових мікрорайони (масиви) — Рясне-1 і Рясне-2 та розташована у Шевченківському районі міста Львова, а саме на його північно-західній околиці. В межах мікрорайону функціюють: залізничні станції — Клепарів і Рясна та зупинний пункт Батарівка.
Населення За даними 1880 року, в селі (при селищній громаді — гміні) налічувався 201 будинок з загальною кількістю населення 1114 осіб, а на околиці села (хуторі), відповідно, 1 будинок і 11 осіб. Склад населення Рясної Польської за національною ознакою, за загальної кількості населення 1125 осіб, розподілявся так: поляків — 1114 осіб, русинів — 11 осіб. Склад населення Рясної Польської за релігійним віросповіданням розподілявся так: римо-католики — 1081 особа, греко-католики — 23 особи, юдеї — 21 особа.
Географія Територія Рясного розташована в межах Опільського горбогір'я Західного лісостепу.
Місцевість розташована на північно-західній околиці Львова та межує на півночі з Брюховичами, на південному сході — Рудним, на заході — з Рясною-Руською, на північному заході — з Бірками Янівськими.
Через південну частину села протікає один з рукавів Білогорського потоку, долина якого є болотистою, а сам потік належить до басейну Дністра.
Сільська забудова розташована на південному сході села, а на північ від неї — ліси (Нивиці та Родленже). На північ від забудови розташований пагорб — найвища точка в селі, висота якої сягає 343 м над рівнем моря, на південно-східному боці — пагорб «Рясна», висота якого 325 м. Через село проходить шлях Львів—Яворів.
Історія Мікрорайон Рясне розташований у межах колишнього села Рясна Польська ().
За Польщі та Австро-Угорщини Близько 1400 року при костелі Святих апостолів Петра і Павла у Рясній Польській була заснована римо-католицька парафія.
У 1430 році польський король Владислав Ягайло перевів володіння львівського римо-католицького архієпископа на німецьке (магдебурзьке) право, а 1433 року львівський римо-католицький архієпископ заснував на цих землях Рясну Польську. Новозасноване село було приєднане до парафії костелу Марії Сніжної у Львові.
З часом, міський магістрат Львова підтримав те, що до села незаконно були приєднані землі, що до приєднання належали Львову та Білогорщі і з цієї причини розпочато судовий процес з архієпископом. Процес відновлено у 1460 році та вже мав певний результат. У наступному столітті знов було порушено цю справу, і лише у 1548 році була підписана добровільна згода, за якою були чітко вказані границі розмежування між Білогорщею та Рясною-Польською.
У 1484 році львівський латинський архиєпископ Ян Стшелецький за згодою голови римо-католицької курії надав вічне війтівство в Рясній-Польській Якубові Козловському.
У 1595 році точилася суперечка між львівським розпорядником Димітром Соліковським і дідичем Зимної Води і Рудна Якубом Семп-Шажинським, щодо розмежування сіл Рясна-Польська, Зимна Вода та Рудне.
У 1614 році до римо-католицької парафії в Рясній-Польській увійшли Брюховичі, Рокитне та Рясна-Руська. У 1641 році при костелі діяла парафіяльна школа. Дерев'яний парафіяльний костел Святих апостолів Петра і Павла був зруйнований під час турецько-татарських навал, але 1672 року наново відбудований. Це був дерев'яний невеличкий костел із трьома вівтарями — на головному престолі був образ Пресвятої Трійці, а на бічних престолах — образи Святої Малґожати та Матері Божої. Простоявши майже двісті років дерев'яний костел під дією природних факторів почав руйнуватися, тому існувала загроза його завалення. Спираючись на цей факт парох місцевого храму часто звертався до керівництва Архиєпархії, щодо дозволу на будівництво нового мурованого храму та фінансування цієї будови. І лише у 1891 році, за проєктом Юзефа Каєтана Яновського, на північній околиці села розпочалося будівництво нового мурованого храму, завершене 1895 року.
У 1910 році в селі функціонувала початкова однокласна школа з польською мовою навчання та позичкова каса з капіталом 1618 злотих римських.
Під час першої світової війни, а саме 21 червня 1915 року, поблизу Рясного розігралася велика битва, яка закінчилася оточенням російських військ. Наступного дня російські війська вимушені були залишити Львів.
У 1917 році у Рясній-Польській заснований фанерний завод, який входив до складу АТ «Ойкос».
У першій половині 1920-х років українські громади Галичини почали створювати свої культурно-просвітницькі та педагогічні товариства. Так на теренах Рясної засновується осередок освітньо-виховного товариства «Рідна школа», який піклувався та утримував українську народну школу, захоронку (дитячий садок), що знаходилися на Баторівці
У 1930-х роках у Баторівці, за сприянням голови «Союзу українок» Софії Ракової, було організовано перший літній дитячий садок «Оселя». Першою вихователькою була Леся Швак (Головацька). Згодом «Оселя» почала працювати цілорічно. Фінансувалася «Оселя» товариством «Рідна школа» та «Союзом українок».
У 1931 році заснований спортивний клуб «LOT», меценатами (спонсорами) якого були завод «Ойкос» та власник хлібопекарні п. Горчак. Від часу свого заснування клуб «LOT» належав до Львівської окружної спілки футболу () та брав участь у змаганнях за чемпіонство шостого класу. Найвідомішим гравцем команди був Юрій Марущак на прізвисько «Кобзар».
У 1938 році в Баторівці відбулося урочисте посвячення дубового хреста на честь відзначення 950-ліття хрещення України-Руси.
25 вересня 1938 року було посвячено пам'ятний камінь під будову величного парафіяльного костелу Найсвятішого Серця Ісусового і вже 3 вересня 1939 року планувалося урочисте відкриття новозбудованого храму архієпископом, митрополитом львівським Болеславом Твардовським, але цьому перешкодив початок другої світової війни.
Далекого 1939 року в Рясній-Польській був заснований перший осередок «Просвіти», на жаль, після подій «золотого вересня» та проголошення радянської влади в Галичині, того ж року його діяльність, як самого товариства, так і його осередків була заборонена.
17—20 вересня 1939 року поблизу Рясного проходили важкі бої військових підрозділів польського війська під командуванням генерала Казімєжа Соснковського з переважаючими силами Вермахту.
Радянський період Із закінченням другої світової війни стан справ в селі значно змінився. Більшість місцевих поляків виїхала на свої історичні землі, а до Рясної-Польської прибули родини етнічних українців, які були виселені із Закерзоння — Підляшшя, Надсяння, Холмщини, Лемківщини, а колишній костел Святих Верховних Апостолів Петра і Павла переходить до греко-католицької громади (парафії) села.
Першим парохом греко-католицької парафії Рясної став, у майбутньому, Блаженний священномученик отець Олексій Зарицький. З другим приходом совітів почалися масові арешти представників львівської інтелігенції, якого не уникнув й о. Олексій Зарицький. Після його арешту парафію очолив о. Яків Мостюк. Після ліквідації греко-католицької церкви у 1946 році і переходу священників під юрисдикцію Московської патріархії РПЦ у храмі Святих апостолів Петра і Павла Богослужіння відбувалися за православним обрядом.
Згодом саме село Рясне Польське було перейменоване на Рясне.
У 1949 році в селі утворено колгосп імені Тараса Шевченка, який згодом об'єднали з колгоспом імені Маленкова та укрупнений колгосп назвали на честь 40-ліття Великого Жовтня.
У 1957 році село Рясне було приєднано до Івано-Франківського району Львівської області, а 17 вересня 1959 року на спільній сесії сільських рад сіл Рясне та Рясна-Руська було вирішено об'єднати громади сіл у Рясненську сільську раду.
У відповідності з генеральним планом, розробленим у 1965 році Українським інститутом «Діпромісто» і затвердженим Радою Міністрів УРСР, здійснювався подальший розвиток Львова як великого промислового та обласного адміністративного центру Української РСР. Основні обсяги житлового будівництва проведеного за роки восьмої, дев'ятої та десятої п'ятирічок у південному та південно-західному (селище Жовтневе, Рясне) районах, де, станом на 21 червня 1980 року, було збудовано понад два млн м² житла та наближалася до завершення забудова цих районів, зокрема й Рясного.
Хоча існував затверджений генеральний план забудови Рясної, але будівництво проходило окремими фрагментами — силами промислових підприємств — «Електрон», «Конвеєр», «Автонавантажувач», «Львівсільмаш» тощо. Більшість із них встигли поставити декілька житлових будинків, але так і не довершили розбудову інфраструктури Рясного.
У 1970 році перший п'ятиповерховий житловий будинок споруджений на вул. Шевченка 366а, а наступного року споруджено сусідню п'ятиповерхівку на вул. Шевченка 366б. Одночасно серед полів почалася забудова майбутньої промзони, а саме почали споруджувати цехи заводів: «Конвеєр», «Автонавантажувач», «Львівхімсільмаш», «Електрон» та торфобрикетний завод. Для регулярної роботи промислової зони було збудовано енергокомплекс та невеличку пожежну частину.
Більшість багатоповерхівок Рясного-1 та Рясного-2 були споруджені як відомче житло вищезгаданих підприємств, а серед місцевого населення вони мають назви, наприклад, будинок на вул. Шевченка, 358б — «будинок від конвеєрного» і так далі.
Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про розширення меж міста Львова» від 9 березня 1988 року село Рясне Рясненської сільради Яворівського району загальною площею 477 га було включене в межі міста Львова.
У незалежній Україні 18 листопада 2016 року, виконавчий комітет ЛМР погодив встановлення між будинками № 402 та № 406 на вул. Шевченка пам'ятного знаку з нагоди 70-ліття операції «Вісла» — примусового переселення українців з їхніх етнічних земель. Функції замовника на проєктування, виготовлення та встановлення знака покладено на громадську організацію «Ініціативна група „Рясне“».
Історичні пам'ятки Сакральні споруди Храми Церква Святих апостолів Петра і Павла (вул. Лукасевича, 15). Мурований костел святих апостолів Петра і Павла, збудовано на північній околиці села, на місці старого дерев'яного храму, у 1895 році за проєктом Юзефа Каєтана Яновського. Перед храмом збудовано вівтар, прикрашений скульптурами Святих Петра і Павла, а поруч розташований ряснянський цвинтар. У 1924 році художник Іоан Доманський зробив настінний розпис храму, а 1927 року було придбано головний вівтар. Нині храм Святих апостолів Петра і Павла належить греко-католицькій громаді Рясного. Церква Найсвятішого Серця Христового (вул. Фещенка-Чопівського, 2а). Величний парафіяльний костел Найсвятішого Серця Ісусового, за проєктом Вавжинця Дайчака, було збудовано на ділянці, придбаній у торгівця вином Ричарда Штадтмюллера. Спорудження майбутньої окраси Баторівки проходило рекордними темпами, а саме, 25 вересня 1938 року було посвячено пам'ятний камінь під будову, а вже 3 вересня 1939 року планувалося урочисте відкриття новозбудованого костелу архієпископом львівським Болеславом Твардовським. Посвячення храму було скромним, оскільки почалася друга світова війна. Римо-католицька громада села використовувала костел до 1946 року, а потім майже півстоліття радянська влада використовувала храм, як склад хімреактивів і лише наприкінці 1990-х років у храмі проведено реставраційні роботи та відновлено богослужіння. Нині церква Пресвятого Серця Христового належить греко-католицькій громаді Кам'янки. Церква Різдва Пресвятої Богородиці (вул. Шевченка, 205). До другої світової війни на місці церкви стояла невелика капличка. Після війни її закрили і у 1950-х років перебудували під житловий будинок. Пізніше приміщення займав штаб, так званої, добровільної народної дружини, потім аптека. У 1990-х роках будівлю передали православній громаді Рясного, яка відбудувала на цьому місці церкву. Церква Різдва Пресвятої Богородиці належить громаді Православної церкви України.