Меде́ничі — селище Дрогобицького району, Львівської області, адміністративний центр Меденицької селищної територіальної громади.
Назва Попередні назви: Мединичі, Медениця (Меденичі — 1395 р., Медениця — 1533 р., Меденичі — з 1989 р.). За народними переказами в основу назви селища лягло слово "мед". Кажуть, що бджільництво було надзвичайно розвинене на території поселення. Легенда свідчить, що свого часу бджоли навіть врятували село від татарської навали.
Відома громадська печатка Меденич, датована 1788 роком, на якій міститься зображення трьох вуликів з бджолами.
До 1940 року Меденичі мало статус села, до 2024-го — селище міського типу, зараз — селище.
Історія Перша письмова згадка про Меденичі датується 1395 роком, коли меденицький шляхтич Яхно отримав від польського короля Ягайла грамоту на володіння ще й містечком Заршин, що нині належить Польщі. У Середньовіччі Меденичі входили до Самбірської королівської економії.
Меденичі були відомі вирощуванням хмелю, адже у XIX столітті тут існувала пивоварня. У 1886 році село за 560 000 золотих ринських купили Йозеф і Маурицій Колишери. Оскільки Меденичі здавна славилися своїми джерелами зі смачною водою, брати-юдеї Колишери влаштували тут виробництво пива та содової води, яку експортували до тодішньої Австро-Угорщини. Пиво варили тут і в радянський час. Будівля старої пивоварні збереглася донині.
В окремих статистичних довідниках Галичини кінця XIX—XX ст. Меденичі згадуються як містечко Дрогобицького повіту. Станом на 1890 рік містечко мало 2430 мешканців, римо-католицьку та греко-католицьку парафії, синагогуChwila. Львів, 10 вересня 1927 р., № 3045 , власний окружний суд, пошту й телеграф.
1 серпня 1934 у Дрогобицькому повіті було створено ґміну Меденичі з центром у с. Меденичі. В склад гміни входили сільські громади:
Меденичі; Довге; Коросниця (Йозефсберґ); Рівне (Кенігзау); Летня ; Опарі ; Ріпчиці.
У 1934 р. територія гміни становила 100,80 км². Населення гміни станом на 1931 рік становило 10797 осіб. Налічувалось 2082 житлові будинки..
10 січня 1940 року село увійщло до складу Меденицького району Дрогобицької області і стало його адміністративним центром. В червні 1941 року район припинив своє функціонування, його було відновлено у вересні 1944 року, після чого він проіснував до вересня 1959 року. У вересні 1959 увійшло до складу Дрогобицького району.
У період нацистської окупації під час Другої світової війни, зі серпня 1941 року село увійшло до волості () Меденичі окружного староства Дрогобич () Territoriale Gemeindeverzeichnis Kreishauptmannschaft Drohobycz. дистрикту Галичина Генерал-губернаторства для окупованих польських земель.
Дистрикт Галичина припинив своє існування наприкінці липня 1944 року, коли внаслідок Львівсько-Сандомирської операції, був ліквідований, а німецька окупація змінилася на радянську. 6 серпня 1944 року до адміністративного центру округи вступили радянські війська.
У 1959-2018 рр. - центром Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області
23 грудня 2018 року в селищі міського типу Меденичах відбулися перші вибори об'єднаної територіальної громади і за результатами якого до складу увійшли смт. Меденичі як адміністративний центр та навколишні села: Опарі, Летня, Рівне та Коросниця. У 2020 р. громаду було укрупнено.
З 2020 р., після чергової адміністративно-територіальної реформи, селище стало центром Меденицької громади оновленого Дрогобицького району ЛьвівщиниРозпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 718-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області.
Географія Площа селища у межах забудови становить 1286 га або 12,86 км². З урахуванням приналежних полів, лісів тощо - 2256 га або 22,56 км².
Сусідні населені пункти:
Місцевості Меденич У Меденичах, як і у більшості давніх населених пунктів, є назви окремих закутків поселення. На жаль, ці назви з часом втрачаються, люди більше починають орієнтуватись по назвах вулиць, аніж по давніх назвах частин населеного пунту.
На даний час у Меденичах у межах забудови (назви навколишніх полів та лісів не враховані) збереглись такі мікротопоніми:
Бурова (або Бурині) Вулиця Загумінки (або Біля/Коло Ферми, Біля/Коло Зоопарку) Заріка Кінець Обучі Сад Скітня (Верхня та Нижня) Ставище Хмиті
А також назви нечастого вжитку:
Біля Польського Цвинтаря Біля Ярилич Бригада Долина Кут Польмін Попідріки Хмільник (або Маліші)
Та зовсім дрібні локальні назви:
Децова Гора Мілірація Панська Кирниця Прало
Вулиці Меденич Станом на липень 2022 року у Меденичах є 40 урбанонімів
У списку вулиці подані за алфавітом. Назви вулиць на честь людей відсортовані за прізвищем і подаються у форматі Прізвище Ім'я. Якщо у назві відображено професію, посаду, звання, чин, - у форматі Посада Прізвище. Якщо вулиця названа за цілісним псевдонімом або прізвиськом, то сортування відбувається за першою літерою псевдоніма або прізвиська (бо псевдоніми не можна скорочувати), тобто Данила Галицького — на літеру Д, Лесі Українки — на літеру Л.
N ТипСкорочення: вул. — вулиця, пров. — провулок, пл. — площа, м-н. — майдан, пр-т. — проспект, наб. — набережна, узв. — узвіз, в-д. — в'їзд, пр-д. — проїзд, туп. — тупик Назва Колишні назви Місцевість ДовжинаПриблизна довжина вулиці у метрах К-ть домогосподарствКількість домогосподарств станом на 1. липень 2021 1 вул.Богуна Івана Полєтаєва Фьодора Загумінки 10 2 вул.Винниченка Володимира Польмін 3 3 вул.Виноградна Тєрєшковой Валєнтіни Загумінки 22 4 вул.Героїв України* корумпованих чиновників* Біля Ярилич 1 5 вул.Гетьмана Вишневецького Ґорькоґо Максіма Заріка 9 6 вул.Гетьмана Дорошенка Гоголя Біля Ярилич 12 7 вул.Гетьмана Мазепи Котовського Китайський Квартал 10 8 вул.Гетьмана Калнишевського Біля Ярилич 9 9 вул.Гетьмана Полуботка Сад 19 10 вул.Гетьмана Сагайдачного Кузнєцова Ніколая Загумінки 10 11 вул.Грушевського Михайла 1-го Травня Хмиті, Китайський Квартал, Обучі, Мілірація 87 12 вул.Данила Галицького Заріка 25 13 вул.Довбуша Олекси Суворова Алєксандра Заріка 27 14 вул.Дрогобицька Дрогобицька Центр, Бурині 27 15 вул.Зелена Зелена Ставище 34 16 вул.Івасюка Володимира Жовтнева Біля Ярилич 29 17 вул.Кривоноса Максима Комарова Біля Ярилич 13 18 вул.Лепкого Богдана Лазо Сєрґєя Кінець, Маліші 29 19 вул.Лесі Українки Лесі Українки Біля Польського Цвинтаря 15 20 вул.Лисенка Миколи Вулиця 52 21 вул.Львівська Львівська Скітня, Біля Ферми 24 22 вул.Медова нова вулиця Біля Ярилич 1 23 вул.Миколаївська Миколаївський провулок Нижня Скітня, Загумінки 25 24 вул.Молодіжна Біля Ярилич 28 25 вул.Незалежності Леніна Центр, Хмиті 43 26 вул.Нова Сад 17 27 вул.Паркова Польова Сад 17 28 вул.Садова Сад 13 29 вул.Симоненка Василя Біля Ярилич 14 30 вул.Січових Стрільців вул. Артема Бригада 15 31 вул.Соборна Миру Сад 5 32 вул.Сонячна нова вулиця На Воєнних 20 33 вул.Степова Степова Обучі 22 34 вул.Стуса Василя Пуґачьова Арсєнія Попідріки 6 35 вул.Тичини Павла Тичини Павла Обучі 7 36 вул.Франка Івана Тиха Заріка 66 37 вул.Хмельницького Богдана Хмельницького Богдана Хмельницького, Кінець 129 38 вул.Шевченка Тараса Шевченка Тараса Долина 36 39 вул.о. Шевчука Василя Ґаґаріна Юрія Верхня Скітня, Нижня Скітня 84 40 вул.Шкільна 40-річчя Перемоги Верхня Скітня, Сад, На Воєнних 41 41 вул.Яворницького Дмитра нова вулиця На Воєнних 30
У 2023 р. на пропозицію громадян найменувати вулицю Героїв України у кварталі нової забудови, що поруч із вулицями Молодіжною та Медовою, чиновники селищної ради відповіли, що у них немає коштів на найменування нової вулиці.
Населення Станом на 01.01.2022 рік у Меденичах мешкало 3292 особи.
Антропоніміка У селі поширені такі прізвища: Раде(и)ли(е)цький(-а), Рафальонд(т), Малі(и)ш, Ли(е)снянський(-а), Лисунів, Шула(я)к, Сьорак, Зварич, Гарбі(и)ч, Кісера, Климак, Микитин, Січ, Раньо(е)вський(-а), Янісьо. Також зафіксовані унікальні для України (близько десятка носіїв) прізвища Кісірік, Брайтвізер та Пісьо.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська331199.55%російська100.30%польська50.15%Усього3326100%
Господарство Станом на липень 2025 року у власності селян наявно 25 корів.
Релігія та церкви
Православна церква України Головною родзинкою місцевої архітектури є дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці (Св. Параскеви) та дзвіниця поруч з нею. Розташована адресою вулиця Тараса Шевченка, 10.
У 1939 р. поруч із старою церквою було розпочато будівництво нового мурованого храму за проектом Є. Нагірного. Зі зрозумілих причин будівництво застигло на десятиліття. Будівництво нової церкви закінчено на початку 90-х за довоєнними кресленнями. Знаходиться за адресою вулиця Незалежності, 35.
Українська греко-католицька церква Також в Меденичах розташована церква Успіння Пресвятої Богородиці Української греко-католицької церкви, настоятелем якої є отець Анатолій Чунис. Знаходиться за адресою вулиця Миколи Лисенка, 1.
Римо-католицька церква У селищі діє костел Пресвятої Трійці. Знаходиться за адресою вулиця Миколи Лисенка, 3.
Пам'ятки
Церква Успіння Пресвятої Богородиці ПЦУ Головною родзинкою місцевої архітектури є дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці (Св. Параскеви) та дзвіниця поруч з нею, які внесені до Державного реєстру національного культурного надбання України. Дата її побудови — 1644 р., як свідчить напис вирізьблений на одвірку південних дверей. Хоча вперше церква Успіння Пресвятої Богородиці (Св. Параскеви) згадується у документах 1589 р. Належить до тризрубних безверхих церков, одна з найцінніших і найцікавіших на Прикарпатті. Подейкують, що святиню в часи татарської навали не брали ні вогонь, ні якась зброя. Головна родзинка храму — ґонтовий дах. Побудова дерев'яної дзвіниці, що розташована при ній датується XVII ст.
Пивоварня Із «Люстрації Самбірської економії» від 1689 року дізнаємося, що на території селища у фільварку з'явився новий млин, бровар та прилегла до нього корчма". На міжвоєнних етикетках зазначено, що датою заснування пивного заводу є 1701 рік. Швидше за все на місці старої споруди побудували нову.
Меденичі у минулому були дуже багаті на хміль та джерела содової води, тому цю особливість вирішили використати для виробництва. Упродовж трьохсот років будівля пивного заводу приносила стабільний дохід спершу поміщикам, а потім і у державну скарбницю Австро-Угорської імперії.
У 1886 році село викупили за 560 тисяч злотих, підприємці Юзеф та Мауріцій Колішери, після чого завод перейшов повністю в їхні руки. Брати швидко налагодили бізнес з експортуванням свого товару (содова вода та пиво) по всій Австро-Угорській імперії.
Найбільшого піднесення завод зазнав, коли його керівником був відомий посол до крайового галицького сейму Генрик Колішер. Броварня виготовляла 2 тисячі гектолітрів пива у рік. У міжвоєнний період пивзавод мав свої представництва у Ходорові, Дрогобичі, Бориславі, Рудках, Самборі. Такі види пива, як «Pelne Prazdroj» і міцне «Bocka» знали у всій Східній Галичині.
У 1939 році пивоварня була націоналізована радянською владою. Тут виготовляли славнозвісне «Жигулівське пиво». Вже у 1975 році через незадовільний технічний стан обладнання та фінансові труднощі, завод припинив виробництво пінного напою. Споруда стоїть і зараз, однак все більше занепадає і служить місцевою визначною пам'яткою краю.
Пам'ятники Пам'ятник Борцям за волю України 22 травня 2016 року у Меденичах відбулося урочисте відкриття пам'ятника Борцям за волю України.
Освятили монумент архієпископ Дрогобицько-Самбірської єпархії Української православної церкви Київського патріархату владика Яків і єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії Української греко-католицької церкви владика Григорій.
Алея Героїв України З метою увіковічнення пам'яті сучасних захисників, було облаштовано Алею Героїв. Вона містить світлини теперішніх Героїв з Меденицької громади та встановлено пам'ятний хрест.
Сучасність