Ля́хи () — назва слов'янського племені, згадувана в Повісті врем'яних літДиба Ю. Словенська та Лехітська групи слов'ян у переліках народів ПВЛ.. Згідно з тлумаченням автора, предки ляхів спершу жили на Дунаї (ймовірно території Паннонії), але через нашестя волохів змушені були переселитись на Північ та осісти в басейні Вісли. Там плем'я ляхів розділилось на чотири племені: полян ляських (поляків), лютичів, мазовшан та поморян.
Козаки та українські міщани XVI—XVII століть вживали це слово як зневажливе позначення шляхти Речі Посполитої.
Походження слова Як оповідає легенда, Ляхом був один із братів засновників трьох слов'янських держав (див. Рус, Лях і Чех). «Колись жили три брати: Лях, Чех і Рус. Одного дня вони вирушили в дорогу, щоб віднайти землі своїх майбутніх держав. Одне місце сподобалося Ляху. Він і поселився на тому місці, на якому пізніше з'явиться місто Краків. Чех же поїхав далі на південь, і заснував Прагу, а Рус — на схід, де пізніше з'явився Київ»".
Середньовічний чеський хроніст вже ототожнює ляхів лише з поляками та пояснює це слово певними рисами характеру: «Lechi autem dicti fuerunt Polonii eo, quod magis deceptionibus et calliditate in bellis utebantur, quam ciribus (Поляки називаються ляхами через те, що воюють підступом та обманом, а не силою)»Karol Szajnocha. Dzieła. s. 131 op. cit. Chronica principum Poloniae. Hrsg. von Gustav Adolf Stenzel. - Wrocław, 1935. I. 2, 39).
За Гільфердінгом це була не самоназва, а етнонім на означення поляк від їхніх східних сусідівИстория балтийских славян. . За Фасмером слово ляхи походить від давньоруського ляси (ліси, пущі) (знахідн. відм. ляхы), що часто трапляєтся в Повісті временних літ. Йому відповідають польське lach, давньопольське *lęch «поляк», представлене у литовському lénkas «поляк»; *lęch є зменшувальною формою на -ch, на зразок brach, swach, Stach (від Stanisɫaw). Повна форма етноніма була *lęděninъ від lędo (ляда́) «мешканці пущи», що підтверджує давньоруська форма лядьскыи «польський»: лядьская земля «Польща», українським дієсловом лядува́ти «дотримуватися польського мислення». Від історичного етноніма ляхи виникли назви Польщі в деяких мовах: перською — Ляхестан, турецькою — Лехістан, вірменською — Лехастан, угорською — Lengyelország, литовською — Lenkija.
В польській історіографії з 1920-х років набула поширення гіпотеза про походження етноніму «ляхи» від згаданого візантійським імператором Костянтином Багрянородним племені лендзян.
Вжиток слова Внаслідок складних польсько-українських відносин протягом довгого періоду історії назва набула негативного забарвлення і нині її не вживано в офіційній українській лексиці. Проте, в деяких народів слово ляхи не має емоційного забарвлення і є назвою для поляків чи Польщі.
Див. також Західні слов'яни Поляни (західні)
Примітки
Джерела
Конча С. Лензаноні Констянтина Багрянородного у контексті проблеми ляхів-лендзян // Вісник Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. — 2007. — Вип. 11. — С. 4-7. Літопис Руський. — К. : Дніпро, 1989. — 591 с. — ISBN 5-308-00052-2. Gloger Z. Geografia historyczna ziem dawnej Polski . — Kraków, 1903. Małecki A. Lechici w świetle historycznej krytyki. — Lwów, 1897. Parczewski M. Początki kształtowania się polsko-ruskiej rubieży etnicznej w Karpatach. — Kraków, 1991. Witczak K. T. Z problematyki Słowiańszczyzny plemiennej. — Cz. 2: Lędzanie i Wierzbianie (Βερβίανοι) — dwa plemiona prapolskie na wschodnim pograniczu // Slavia Occidentalis. — T. 48/49, 1991/1992. — S. 249—260. Witczak K. T. O dwóch plemionach prapolskich, zasiedlających Ziemię Przemyską i Chełmską — Lędzanach i Wierzbianach // Acta Archaeologica Carpatica. — 2003. — R. 38. — S. 157—172. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона.
Посилання Ляхва, ляхи // Іпатиевская летопись В. Л. Янин. Л. М. Попова, Н. И. Щавелева. Великая польская хроника (предисловие)