Джек Пеланс (також Паланс або Пеленс, , при народженні — Володимир Палагню́к, 18 лютого 1919 або 1920, Латімер-Майнз, Пенсільванія, США — 10 листопада 2006, Монтесіто, Каліфорнія, США) — американський кіноактор українського походження, лауреат премії «Оскар» («найкращий актор другого плану», фільм «Міські піжони», 1991; номінація «найкращий актор другого плану», фільми «Раптовий страх», 1952 і «Шейн», 1953).https://www.youtube.com/watch?v=BnGP709R-oE Володимир Палагнюк. Оскароносний актор зі щирим українським серцем

Здобув визнання як актор жанру вестернів, проте нагороду Академії Кіномистецтва США «Оскар» отримав 1992 року за комічну роль в фільмі «Міські Піжони» (). Був також лауреатом кінопремій «Золотий глобус» і «Еммі».

Життєпис

Джек Пеланс народився в родині українських емігрантів Івана Палагнюка та Ганни Грам'як. Батько його був родом із села Іване-Золоте на Тернопільщині, мати зі Львова. Батько працював шахтарем і помер через рак легенів.

Як і батько, Володимир працював на вугільній шахті — і тонкого за душевним складом та поетичного юнака очікував той же фатум, що й батька. Вирватись з обіймів долі допоміг спорт: Володимир виграв внутрішній футбольний чемпіонат університету Північної Кароліни — і успіх закинув талановитого юнака у професійний спорт. Згодом він спробував себе і в боксі: в кінці 30-х років Володимир розпочав кар'єру професійного боксера під псевдонімом Джек Браццо — і досяг неабияких успіхів у важкій ваговій категорії. Збереглися відомості, що він побив рекорди того часу з 15 безперервними перемогами, 12 із яких були здобуті нокаутом до кінця 4-го раунду. Під час одного з поєдинків Джек отримав удар в горло, що спричинило вже довічну хрипоту голосу.

З початком Другої світової війни він завершив боксерську кар'єру і вступив до Військово-повітряних сил США, де під час навчального польоту на бомбардувальнику «B-24» його літак загорівся. Врятувавшись на парашуті, Володимир отримав опіки обличчя: пошкодження обличчя та хрипкий голос опісля стали йому в пригоді в акторській кар'єрі та надали його героям специфічного суворого вигляду. Після лікування та кількох пластичних операцій Володимир Палагнюк повторно брав участь у воєнних діях, отримував нагороди, демобілізувався 1944 року.

Скориставшись пільгами для ветеранів війни, Володимир вступив до Стенфордського університету на факультет акторського мистецтва. Під час навчання Джек заробляв на життя на різних дрібних роботах у ресторанах, працював також охоронцем, фотомоделлю.

По закінченні університету 1947 року працював якийсь час репортером у газеті «The San Francisco Chronicle» та на радіо. Перша акторська робота Джека — на Бродвеї поруч із відомим американським актором Марлоном Брандо у виставі за п'єсою Т. Вільямса «Трамвай „Бажання“»(). Згодом Джек грав одну з відомих ролей — Стенлі Ковальського. Уже ставши актором, Володимир (названий так на честь свого батька) змінив своє ім'я на Волтер Джек Пеланс ().

Дебютом на екрані була роль злочинця у стрічці «Паніка на Вулиці» (, 1950). Більшість його ролей — суворі та жорстокі злочинці, дарма що в приватному житті Джек був м'якою, доброю людиною, захоплювався мистецтвом і поезією. Джек Пеланс певний час працював також у Європі, де скористався нагодою виконувати приємніші та людяні ролі, до яких не звикла американська авдиторія. Роль, яку він найкраще зіграв у європейському кіно, була у кінофільмі «Презирство» ().

Джек Пеланс шкодував, що більшість ролей, зіграних ним, — це негативні персонажі: він висловлювався досить критично про свою роботу в Голлівуді, називаючи більшість своїх фільмів «сміттям», а режисерів — бездарними. Джекові завжди подобалася комедія, і саме за комедійну роль у фільмі «Міські Піжони» () він отримав «Оскар» у 1992 р. Скориставшись в останньому кінофільмі комедійною славою та бравурною і неординарною поведінкою під час церемонії нагородження, Джек Пеланс знявся ще в кількох телекомедіях.

Відомий голівудський актор українського походження Володимир Палагнюк помер на 88-му році життя 10 листопада 2006 року у своєму будинку в Монтесіто, Каліфорнія.Джек Пеланс, 87, актор кіно та телебачення, помер // New York Times, 11.11.2006

Палагнюк і Україна

Син емігрантів, Палагнюк брав участь в українському еміграційному житті США. На фестивалі російських фільмів у Голлівуді Джек Пеланс відмовився від звання «народний артист Росії»: «Я — українець, а не росіянин», — заявив він, протестуючи в такий спосіб проти українофобського російського кінофільму «72 метри» (знятого теж українцем за походженням В. Хотиненком).

Мрією його життя була роль Тараса Бульби (її зіграв Юл Бріннер).

Нагороди Дві номінації на «Оскар» у категорії «актор другого плану» Джек отримав за ролі в фільмах «Раптовий страх» (1952) і «Шейн» (1953). 30 березня 1992 року, через 40 років після першої номінації, Джек Пеланс за роль ковбоя в комедії Рона Андервуда «Міські Піжони» отримав премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану. Під час процедури нагородження 72-річний актор приголомшив авдиторію своїми атлетичним здібностями — відтисканням на одній руці, чим викликав бурхливі оплески всіх присутніх. Це стало одним з найпам'ятніших моментів у історії Американської Академії Кіномистецтва.

У квітні 2004 під час тижня «Російських ночей» у Лос-Анджелесі Джек Пеланс відмовився від звання народного артиста Росії, наголосивши, що він — українець і не має нічого спільного з російським кінематографом. (Програма кінематографічного, театрального й музичного візуального мистецтва була частково профінансована міністерством культури Росії і пройшла під патронатом президента Росії Володимира Путіна.) Під час церемонії, Джек дещо ніяково сказав, що у нього створилось враження, що ніби-то перебуває на фестивалі за якоюсь помилкою, — втім додавши, що вважає російське кіно цікавим. Незабаром актор покинув залу на знак протесту, заявивши: «Я — українець, а не росіянин, тож даруйте, я просто трохи не у своїй тарілці. Буде краще, якщо я і мої друзі просто звідси підемо» .

Поезія та малярство Крім акторської, інша творчість Джека Пеланса була мало відома широкій громадськості аж до часу виходу в світ його збірки віршів «Ліс любові» () 1996 року. Збірку поезії доповнювали виконані автором малюнки. Джек Пеланс почав малювати ще під час перебування в Римі в кінці 1950-х років і зібрав у своєму маєтку велику колекцію своїх та інших картин (близько 200 експонатів).

Сімейне життя Був одружений двічі.

Перша дружина (1949–1966) — Вірджинія Бейкер, з якою мав трьох дітей: Голі (1950), Брук (1952) та Коді (1955–1998). Син Коді знімався разом з батьком, але помер від раку шкіри в 43-річному віці.

Друга дружина Елейн Роджерз одружилися в травні 1987 року.

Фільмографія

Див. також Українські Американські Ветерани

Примітки

Посилання

Портал Зірок Голлівуду Біографія Джека Пеланса // BBC News. — 2006. — 11 листтоп. «Я — українець, а не росіянин» // BBC Ukrainian. — 2004. — 11 черв. Остання роль американського «піжона» з українською душею // Українська правда. — 2006. — 14 листоп.

Джерела І. І. Винниченко. Палагнюк Володимир //

Література Віталій Абліцов. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.