Попелі

Попелі́ () — село Бориславської міської громади Дрогобицького району Львівської області.

Назва та походження Згідно з народними переказами, первинне поселення на цій території виникло в XII столітті й мало назву Котовець — від однойменної річки, що протікає через село.

Назва Попелі пов'язана з топонімічною легендою про монголо-татарську навалу. За переказом, під час нападу завойовників село було повністю спалене. Частина мешканців переховувалася в навколишніх лісах, а інші — у дерев'янiй церкві. Після відступу нападників жителі, що повернулися на згарище, побачили лише попіл, що й дало поштовх для нової назви населеного пункту.

Географія Село Попелі розташоване біля підніжжя Карпат. Площа населеного пункту становить 420 га, населення — близько 3 тисяч осіб.

Землі села межують з містом Борислав, селищем Східниця, а також селами Опака, Ясениця-Сільна та Дережичі. З півдня воно оточене лісовим масивом. Через Попелі проходить автошлях Т 1415 обласного значення Мостиська — Самбір — Борислав.

Історично населений пункт складався з двох частин — Долішніх і Горішніх Попелів, а вздовж річки Раточини розташовувався присілок Попелі-Хатки (нині ця територія увійшла до складу Борислава). Згодом Долішні та Горішні Попелі об'єдналися в єдине село. Забудова населеного пункту формувалася вздовж річки Котовець.

У селі налічується 13 назв вулиць.

У радянський період, під час реалізації проєкту з будівництва водосховища в Карпатах, до Попелів було переселено мешканців гірського села Довге.

Завдяки вигідному розташуванню через село проходили важливі шляхи з гірських населених пунктів до Борислава (по продукти нафтопереробки) та Дрогобича (по сіль).

У горішній частині села розташована гора Скала. У XIX–XX століттях тут видобували будівельний камінь, який вузькоколійною залізницею транспортували до Дрогобича для подальшого подрібнення та використання у будівництві залізничних колій і автомобільних доріг.

Населення Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська262799.66%російська70.26%польська10.04%румунська10.04%Усього2636100%

Економіка та соціальна інфраструктура У радянський період Попелі переважно слугували джерелом трудових ресурсів для промислового Борислава, власних промислових підприємств у селі не було. Сільськогосподарські землі належали колгоспу з центральною садибою в селі Нагуєвичі. На полях вирощували переважно багаторічні трави, злакові культури на сінаж, а також картоплю.

На базі колишнього приватного маєтку діяло овочівницьке господарство, яке постачало продукцію для мережі громадського харчування Борислава. Згодом воно функціонувало як навчально-дослідне господарство Стрийського технікуму механізації сільського господарства (спеціалізувалося на розведенні великої рогатої худоби та коней), а пізніше було передане Дережицькій птахофабриці для вирощування гусей. Крім того, у селі діяли пташники Дрогобицької інкубаторної станції з утримання курей-несучок. На початку XXI століття ці виробничі приміщення припинили функціонування.

Природні ресурси та мінеральні води У 1970-х роках на території села проводилося буріння свердловин для розвідки запасів мінеральних вод. Під час досліджень виявлено мінеральні води, близькі за складом до «Моршинської», однак через високу концентрацію солей їх промисловий видобуток не розпочали. В околицях села також виявлено родовища кухонної солі. Соляну ропу зі свердловин поблизу дороги на Дережичі тривалий час транспортували трубопроводом на Дрогобицький солевиварювальний завод.

На південній околиці села розташоване джерело мінеральної води типу «Нафтуся», яке має місцеве значення.

Пам'ятки архітектури

Найстаріша будівля села — горішня дерев'яна церква, пам'ятка архітектури XIV століття Церква Покрова Пресвятої Богородиці добре збереглася до нашого часу. Збудована на громадські кошти. У церкві збереглась цінна ікона — Попелівська Богоматір. Під час візиту в Україну Папи Римського Івана Павла II і відвідання міста Львова в червні 2001 р. подарована йому від українських віруючих. Перед тим ікона була передана Львівському мистецькому об'єднанню «Дзиґа» для реставрації. Копія цієї ікони зберігається у Львові, а друга копія в цьому храмі села.

Друга важлива споруда села — долішня церква Введення у Храм Пресвятої Богородиці була збудована греко-католицькою громадою у 1883 р. Після Львівського собору 1946 р. обидві сільські церкви були підпорядковані Московському православному патріархату.

У червні 1962 р. долішня церква була закрита. Така доля спіткала і горішню церкву. У 1989 році почали відновлювати і ремонтувати церкву. 25 червня 1989 р. була відкрита долішня церква, у той час вона була православною і в ній правив почергово з горішньою церквою от. Володимир Ільницький.

Після от. В. Ільницького на парафію надали от. Бориса Борецького. 24 грудня 1989 р. з участю от. Бориса Борецького і громади села відбулося переосвячення церкви з православної на греко-католицьку. З 3 вересня 1994 р. у село Попелі на парафію прибув молодий отець Андрій Якубів, який служить громаді досі.

14 жовтня 1996 року зусиллями громади було закладено фундамент під новий храм. Прекрасне місце в центрі села доповнюватиме нова архітектурна споруда. Уже сьогодні далеко навкруги виблискує центральний купол церкви, але робіт потрібно виконати ще дуже багато.

Читальню в селі заснував священик Микола Ясеницький 1910 р. Нову хату-читальню збудував у 1930 р. кооператив «Рідна школа» на свої власні кошти і на пожертви від колядування. Також у селі є нові гарні будівлі школи, медпункту та адміністративного будинку, у якому розміщені АТС, пошта та сільська рада. У цій будівлі викінчуються приміщення під бібліотеку та актовий зал. Найновішим надбанням села є пам'ятник: «Борцям за волю та незалежність України», який споруджений за кошти місцевої громади. Пам'ятник спорудили у 2004 році, а освятили за тиждень до президентських виборів 24.10.04 р. Цей пам'ятник є справжньою окрасою нашого села. Перше ніж споруджувати пам'ятник оргкомітет по будівництву проводив конкурс на найкращий пам'ятник героям. Проєкт цього пам'ятника схвалили всі члени оргкомітету. Виготовлений пам'ятник із чорного шліфованого граніту. Основа у вигляді сходинок залитих із бетону, де вставлені підставки для прапорів. На тумбу закріплено гранітну плиту яка у верхній частині завужена. На верху плити встановлений хрест, у центральній частині якого написано «Слова героям УПА». На плиті написані слова, які прославляють героїв:

Спіть герої сном спокійним: Україна встала, Слава вільній Україні: і героям Слава!

Також зображено розкриту книгу, плід калини та автомат. Розкрита книга символізує, що в рядах повстанців були освічені бійці, які постійно підвищували свою фаховість та освіту. Зброя на пам'ятнику підкреслює, що бійці-повстанці не розлучались із нею ніколи. Тільки так вони могли здобути для України незалежність, так як воювали проти двох окупантів більшовицького та нацистського. Дерево калини, або його плоди є національною символікою, тому ми бачимо їх на сторінках книжок, пам'ятниках та в різних описах подій, що пов'язані з визвольним рухом на території нашої славної України.

Примітки

Посилання Село Попелі Офіційний сайт дрогобицького району Дрогобич — офіційний міський портал Дрогобицький район

https://boryslavrada.gov.ua/

https://decentralization.gov.ua/newgromada/4187/composition