Петро́ Юхи́мович Тодоро́вський (*26 серпня 1925, Бобринець, Зинов'євська округа, УРСР, СРСР — 24 травня 2013, Москва, РосіяУ Москві помер кінорежисер Петро ТодоровськийПомер режисер Петро Тодоровський) — радянський український і російський кінооператор, кінорежисер, сценарист, композитор, актор. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1967). Народний артист РРФСР (1985). Лауреат Державної премії Росії (1995). Лауреат кінопремії «Ніка» в номінації «Честь і гідність» (2003). Номінант на премію Оскар за фільм «Військово-польовий роман» в категорії «Найкращий іноземний фільм». Учасник німецько-радянської війни. Батько Валерія Тодоровського.

Біографічні відомості Народився 26 серпня 1925 в місті Бобринець Кіровоградської області в єврейські родині. Батько — Юхим Гілєвич Тодоровський та мати — Розалія Цалівна Островська. Закінчив 9 класів середньої школи.

Після початку наступу німців на СРСР разом з батьками переїхав до Сталінграду. В листопаді 1941 родині Петра Тодоровського знову повелось тікати. Навчався в Саратовському військово-піхотному училищі, учасник Німецько-радянської війни, був командиром мінометного загону в 2-го стрілецькому батальйоні 93-го стрілецького полку в складі Першого Білоруського фронту. Брав участь в Битві за Берліна, в березні 1945 був поранений, відзначився в боях. Нагороджений орденами Вітчизняної війни І та ІІ ступеня, медалями.

У 1954 р. закінчив операторський факультет ВДІКу (майстерня Б. І. Волчека).

1955–1972 рр. працює на Одеській кіностудії (оператор, а з 1962 р. — кінорежисер).

За операторську роботу над картиною «Спрага» удостоєний Другої премії на Всесоюзному кінофестивалі у 1960 р.

У 1970 р. дебютував як актор у ролі старшого лейтенанта Володимира Яковенка в телефільмі «Був місяць травень» (реж. М. Хуциєв, сценарій Г. Бакланова). Пізніше зіграв кілька епізодичних ролей.

Грав на семиструнної гітарі, імпровізував. З 60-х також виступав як самобутній композитор — автор музики і пісень до фільмів (зокрема, до українських — «Сильніший за ураган» (1960) та «Над нами Південний Хрест» на вірші поета Г. Поженяна).

З 1975 р. — кінорежисер на «Мосфільмі».

У 1984 році картина режисера «Військово-польовий роман» (1983) була висунута на премію «Оскар» в номінації «Найкращий фільм іноземною мовою».

Велику популярність здобув фільм «Інтердівчинка» (1989).

У 1998-му поставив мелодраму «Ретро втрьох» — римейк картини А. Роома «Третя Міщанська».

Сценарні та режисерські роботи П. Тодоровського удостоєні безлічі різноманітних призів і премій на міжнародних та вітчизняних кінофестивалях (КФ «Вікно в Європу» у Виборзі, МФ фільмів про права людини «Сталкер» в Москві, КФ російських фільмів у Онфлері, ОРКФ «Кінотавр» в Сочі, МКФ в Женеві, ОКФ «Кіношок» в Анапі, Премія «Золотий Овен», МКФ авторського фільму в Сан-Ремо, КФ «Сузір'я», Міжнародний кінофестиваль у Токіо, Премія «Ніка», МКФ в Анкарі, МКФ у Празі, Всесоюзний кінофестиваль, МКФ у Вальядоліді, МКФ у Венеції тощо) .

Нагороджений орденами і медалями.

Пішов з життя 24 травня 2013. Похований на Новодівичому кладовищі в Москві.

Сім'я: Батько — Юхим Гілєвич Тодоровський Мати — Розалія Цалівна Островська Старший брат — Ілля Тодоровський (1924—1942), учасник німецько-радянської війни, загинув під Ленінградом. Перша дружина: акторка Надія Іларіонівна Чередніченко, в шлюбі народилася дочка. Друга дружина (з 1962): Міра Григорівна Тодоровська (до шлюбу Герман, нар. 30 липня 1933) — кінопродюсерка. Син: Валерій Тодоровський (нар. 8 травня 1962 р.) — російський сценарист, кінорежисер, продюсер, актор. Внук: Петро Тодоровський (народ. 1986) — сценарист, кінорежисер, продюсер.

Фільмографія

Кінооператор: «Весна на Зарічній вулиці» (1956, у співавт.) «Моя дочка» (1956) «Два Федори» (1958) «Спрага» (1959) «Ніколи» (1962) та ін.

Кінорежисер: «Ніколи» (1962, у співавт.) «Вірність» (1965, також співавт. сценарію) «Фокусник» (1967) «Міський романс» (1970, також співавт. сценарію) «Своя земля» (1973) «Остання жертва» (1975, також співавт. сценарію) «У день свята» (1978, також співавт. сценарію) «Кохана жінка механіка Гаврилова» (1981) «Військово-польовий роман» (1983, також автор сценарію) «По головній вулиці з оркестром» (1986, також співавт. сценарію) «Інтердівчинка» (1989, також співавт. сценарію) «Анкор, ще анкор!» (1992, також автор сценарію) «Яка чудова гра» (1995, також автор сценарію) «Ретро втрьох» (1998, також співавт. сценарію у співавт.) «Життя забавами повне» (2001, також автор сценарію) «У сузір'ї бика» (2003, також співавт. сценарію) «Ріоріта» (2008, також автор сценарію) та ін.

Примітки

Посилання

Фільмографія на kino-teatr.ru