«Арсена́л-Київ» — український футбольний клуб, що представляв місто Київ. Заснований 14 червня 1925 року та розформований у 1964 році. Відновлений 18 грудня 2001 року, припиняв існування в 2013—2014 роках, розформований в 2019 році.
Найвище досягнення в чемпіонаті України — 5 місце в Прем'єр-лізі в сезонах 2002/03 та 2011/12.
Історія
Історія назв 1925—1951 — «Арсенал» 1951—1954 — «Машинобудівник» 1955—1957 — «Зеніт» 1958—1959 — «Машинобудівник» 1959—1964 — «Арсенал» 1964—1964 — «Темп» 1964— — «Завод Арсенал» 2001—2013 — «Арсенал» 2014—2019 — «Арсенал-Київ»
Радянські часи Історія київського «Арсеналу» почалась 14 червня 1925 року. У цей день на заводі «Арсенал» відбулося урочисте відкриття спортивного майданчика з футбольним полем, на якому «зброярі» провели свій перший матч в історії. За грою спостерігали 1500 уболівальників. У 1936 році в СРСР відбувся перший в історії розіграш Кубка. Київський «Арсенал» був учасником цих змагань. Перший похід за кубком для заводчан завершився в першому раунді (1/64 фіналу). Кияни були зупинені командою «Червоний прапор» (Єгорьєвськ) — основний матч завершився нічиєю 3:3, повторну гру «Арсенал» програв 0:3.
У 1951-59 роках в чемпіонаті і Кубку України серед колективів фізкультури спортивне товариство «Арсенал» представляла футбольна команда «Машинобудівник». У 1954 і 1958 роках ця команда ставала чемпіоном УРСР. У 1954 і 1955 роках заводські футболісти ставали володарями Кубка УРСР. Цей успіх дозволив «Машинобудівник» двічі поспіль виступити в розіграші Кубка СРСР. У 1959 році, в зв'язку з розширенням «Класу Б», «Арсенал» отримує місце в головній першості країни. До дебюту в турнірі «заводчани» підійшли серйозно. Команду підсилили Віктор Фомін, Петро Заєць і Віталій Соболєв з київського «Динамо», Володимир Богданович з одеського «Чорноморця» і Олександр Матюхін з київського СКВО.
У дебютному сезоні «Арсенал» зміг піднятися на п'яте місце 2 зони класу «Б». Наступного сезону «каноніри» ще вище — третє місце в зоні. У розіграші кубка СРСР «Арсенал» став переможцем зонального турніру, а в основному турнірі піднявся в 1/16 фіналу. Цей сезон 1960 року став найуспішнішим в історії заводської команди. Серед усіх українських команд чемпіонату СРСР «Арсенал» поділив з луганським «Трудові Резерви» восьме-дев'яте місця.
Протягом сезону 1964 року «Арсенал» був перейменований в ФК «Темп» Київ. По завершенні сезону керівництво УРСР ухвалило рішення всіх зусиль, фінанси і талановитих гравців направити на розвиток київського «Динамо». Фінансування футбольного клубу «Арсенал» було визнано нераціональним і в підсумку припинено. По закінченню сезону клуб був розформований. Аматорський клуб міського підприємства «Завод Арсенал» продовжив виступи в чемпіонатах Києва.
Перше відродження
+ Перша домашня форма команди. Характерна для 2002 та 2006 років.+
Чутки про створення муніципального футбольного клубу почали ширитися влітку 2001 року. Київський міський голова навіть відвідав декілька домашніх матчів ЦСКА. Оскільки створення абсолютно нової команди вимагало чимало коштів та часу (мінімум два роки для потрапляння до вищої ліги), єдиним виходом була реорганізація державного підприємства Міністерства оборони України ФК «ЦСКА-Київ». По закінченні першого кола чемпіонату України з футболу 2001-02, яке ЦСКА закінчив на 9-й сходинці, Київська міська рада за пропозицією міського голови Олександра Омельченка ухвалила рішення від 18 грудня 2001 року про заснування ТОВ «ФК „Арсенал“ Київ». У статутному фонді внесок територіальної громади міста Києва склав 80 %. Решта 20 % належали дрібним власникам, часткою яких опікувалась компанія Kiev Donbass. Проте як юридична особа саме ЦСКА залишався учасником вищої ліги. Лише після особистої зустрічі Омельченка та президента ЦСКА Олександра Данильчука у лютому 2002 року, була досягнута домовленість про виступ «Арсеналу» у вищій лізі на правах правонаступника армійської командиИстория — Football Fan Club Arsenal Kiev .
Період мерії Свій перший виїзний матч «Арсенал-Київ» провів 16 березня 2002 року у Запоріжжі проти місцевого «Металурга». Перша домашня гра відбулася на НСК «Олімпійський» 25 березня 2002 року проти сімферопольської «Таврії». У першому своєму сезоні — 2001/2002, який «Арсенал-Київ» розпочав лише з другого кола, — каноніри демонстрували посередні результати. Команда, сформована переважно з гравців ЦСКА, протягом всієї другої половини сезону боролася за виживання, і лише в останньому турі піднялася з зони вильоту, посівши за підсумками чемпіонату дванадцяте місце. Попри невисокі результати, команда збирала чимало вболівальників — до 18 000 глядачів.
У липні 2002 року команду очолив В'ячеслав Грозний, і під його керівництвом вона показала несподівано високі результати. Перемігши кількох суперників з великим рахунком та зігравши внічию з «Шахтарем», «Арсенал» завершив перше коло на третьому місці. Проте в другому колі команда стала грати менш злагоджено, і після поразок в останніх двох турах від «Динамо» та «Шахтаря» каноніри не змогли вибороти право виступати у Кубку УЄФА, посівши п'яте місце.
Наступні два сезони команда вже не була реальним претендентом на путівку до єврокубків. «Арсенал» залишався незручним суперником для лідерів чемпіонату, постійно відбираючи в них очки. Зокрема у сезоні 2004/2005 під керівництвом Олександра Баранова клуб двічі зіграв унічию з «Динамо», що призвело до появи справжнього «київського дербі». Команда була міцним середняком чемпіонату, обидва рази завершивши сезон на дев'ятій позиції. «Арсенал» мав гарне фінансування, річний бюджет був на рівні 55 мільйонів гривень (клуб був четвертим за цим показником в Україні) . У сезоні 2005/2006 клуб балансував на межі зони вильоту. Олександра Баранова було відправлено у відставку, його змінив Ігор Бабінчук, замість якого взимку 2006 команду очолив Олександр Заваров. Часта зміна тренерів лише погіршила моральний стан команди , і лише в кінці сезону завдяки серії з трьох перемог поспіль команда закріпила за собою місце в еліті, а Еммануель Окодува завдяки результативності в останніх турах наздогнав Олександра Гладкого у суперечці найкращих бомбардирів чемпіонату.
Період Леоніда Черновецького
26 березня 2006 року замість Олександра Омельченка Київським міським головою був обраний Леонід Черновецький. Одним з перших кроків нового мера та нової міської ради було скорочення фінансування муніципальних спортивних клубів. 80 % акцій «Арсеналу» було виставлено на продаж. Попри невизначений статус команда показувала високі результати, здобувши, зокрема, в Донецьку перемогу над «Шахтарем». На зимову перерву команда завершила на четвертому місці та знову претендувала на вихід до єврокубків.
З нового року «Арсенал» практично не фінансувався. Каноніри не мали змоги повноцінно тренуватися, вкрай обмежені фінансові можливості не давали змоги проводити продуману трансферну політику, гравці та тренери працювали переважно на ентузіазмі. Клуб вже не мав змоги сплачувати за проведення матчів на НСК «Олімпійський», тому матчі проходили на меншому стадіоні «Динамо» імені Валерія Лобановського, а одного разу довелося грати навіть у Борисполі на стадіоні «Колос». Протягом усієї весни тривали пошуки охочих придбати «Арсенал», проте відсутність розвинутої клубної інфраструктури (клуб не мав ані власного стадіону, ані тренувальної бази) та висока ціна відлякували потенційних інвесторів. Всі ці обставини стало причиною того, що у весняній частині чемпіонату команда відчайдушно боролася за виживання, здобувши лише дві перемоги та опустившись з четвертого місця на чотирнадцяте. Йшлося навіть про можливе припинення існування клубу.
Період Вадима Рабіновича Лише у травні 2007 року вдалося знайти покупця. Новим президентом «Арсеналу» став відомий український бізнесмен, президент Всеукраїнського єврейського конгресу Вадим Рабінович .
Новий президент почав масштабну програму реформування клубу. Своєю основною метою він вважав підняття глядацького інтересу та підвищення популярності клубу. І вже в зимову перерву чемпіонату 2007/08 Рабінович почав виконувати свою обіцянку зробити «Арсенал» популярнішим. Президент поставив перед клубом задачу вийти в кубок Інтертото (хоча ще в одинадцятому турі команда була передостанньою в чемпіонаті). Було проведено низку піар-акцій, серед яких найбільший ажіотаж викликала фотосесія гравців команди разом з моделями журналу Playboy . На другу половину сезону «Арсенал» повернувся зі стадіону «Динамо» імені Валерія Лобановського на НСК «Олімпійський» попри необхідність реконструкції до Євро-2012 останнього. На перший же матч весняної частини чемпіонату (29 лютого вдома проти луганської «Зорі») Вадим Зиновійович зробив вхід на стадіон вільним, організував безкоштовну лотерею та провів у перерві матчу караоке-шоу . Завдяки цьому матч відвідало 40 500 глядачів (за даними ПФЛ), що стало другим показником відвідуваності матчу Чемпіонату України за всю історію змагань. Вхід на стадіон залишався вільним протягом усього другого кола, відвідуваність матчів значно зросла, а сам «Арсенал» піднявся на шосте місце, фінішувавши за 5 очок від зони Інтертото.
Головною проблемою команди стала відсутність власного стадіону. Після закриття на реконструкцію НСК «Олімпійський» у червні 2008 року команда залишилася без стадіону для домашніх матчів, через що «Арсенал» міг бути не допущений до Прем'єр-ліги. Команда проводила матчі на трьох різних стадіонах, часто визначаючи місце проведення наступної гри за кілька днів до матчу, постійно наражаючись на критику суперників, а плани будівництва нової арени реалізувати не вдається через відсутність земельної ділянки. Водночас знизився рівень гри команди, і після першого кола «Арсенал» посідає дванадцяте місце.
У січні 2009 року мер Києва Леонід Черновецький придбав у Вадима Рабіновича футбольний клуб «Арсенал». Новим президентом клубу формально був син мера Києва Степан Черновецький. Однак у липні того ж 2009 року Рабінович повернув клуб у свою власність.
У червні 2011 головним тренером клубу став Леонід Кучук. У сезоні 2011/2012 вперше в історії клуб завоював право участі в єврокубках, де в першому раунді за сумою двох матчів обіграли з рахунком 5-0 словенську «Муру», проте через вихід на поле дискваліфікованого Еріка Матуку «канонірам» була зарахована технічна поразка і київський клуб припинив виступи у єврокубках.
До кінця 2012 року «Арсенал» втратив двох спонсорів клубу, і було ухвалено рішення про скорочення бюджету клубу. «Арсенал» висловив намір розірвати контракти з п'ятьма гравцями клубу з найбільшою заробітною платою, якщо гравці погодяться, а 1 січня 2013 року «Арсенал» і Кучук розірвали контракт «за обопільною згодою». У січні-лютому 2013 року «Арсенал» розпродавав гравців. Команду покинули 14 футболістів основного складу. Гравцям, що залишилися, довелося погодитися на трикратне скорочення зарплати.
Друге відродження + Домашня форма командиу першій половині 2010-х.+ В кінці лютого 2013 року «Арсенал» придбав український бізнесмен Олександр Онищенко, відновив збори команди і підписав низку нових гравців для участі в весняних матчах чемпіонату.
24 жовтня 2013 року Олександр Онищенко заявив, що йому невідома подальша доля київського «Арсеналу» .
29 жовтня 2013 року генеральний директор ФК «Арсенал» (Київ) Віктор Головко оголосив, що у зв'язку з відсутністю фінансування, клуб знімається із змагань і починає процедуру банкрутства .