Зороастри́зм або Маздеї́зм, іноді Заратустріа́нство (самоназва: Вахві Даена Маздаясна — Добра Віра Вшанування мудрості) — стародавнє пророцьке віровчення, в основі якого знаходиться проповідь давньоіранського пророка Заратустри, відома з зороастрійських гімнів — Гат, які дійшли до нас у складі Авести — священного зороастрійського канону.

Пророцтво полягає в тому, що існує два споконвічні вибори: благий і злий, які з'явилися Заратустрі в одному з видінь, як Спента-Майнью («Дух святий») і його супротивник — Анхра-Майнью («Злий дух»), який також був з самого початку, але цілком злий та жорстокий. Ці дві основні протилежності буття побачив Зороастр в їх початковому зіткненні: «Воістину є два першопочаткові духи, які явилися світу як близнюки, відомі своєю протилежністю. В думці, в слові і в дії — вони обидва, добрий і злий… Коли ці два духи вперше зійшлися в боротьбі, то вони створили буття і небуття, і те, що чекає врешті-решт тих, хто йде шляхом неправди, — це найгірше, а тих, хто йде шляхом добра, чекає найкраще». (Ясна, 30, 3–4). Все, що відбувається у світі — відбувається згідно з однією з цих причин. Між ними точиться постійна непримиренна боротьба. Людина самостійно має обрати, на якій стороні вона знаходиться. Від цього вибору залежить її подальша доля.

Назва

Ця релігія має кілька назв: зороастризм — за іменем її легендарного засновника — пророка Зороастри або Заратуштри; маздаїзм — від імені Агура-Мазди — головного божества, що уособлює світ, добро, істину, життя, і божества, що бореться з Анхра-Майнью — володарем пітьми, зла, брехні й смерті; магізм — жерці її є вихідцями з племені магів; релігія Авести — від назви збірника священних книг; вогнепоклонство — у зв'язку з особливим культовим шануванням вогню; митраїзм — від бога-спасителя Мітри; парсизм — сучасна форма зороастризму, послідовники якого нині мешкають у Мумбаї (Індія).

Походження

Зороастризм дуже старовинна релігія. Вона була національною і державною релігією для значної частини перського народу, перш ніж поступово не поступилася місцем ісламу в VII столітті. Політична сила доісламських перських династій надавали зороастризму великого престижу. Деякі з його основних доктрин були запозичені іншими пізнішими релігійними системами. Зороастризм теж запозичав із інших систем вірувань — у древні часи від вавилонян, а в сучасну еру від теософії та езотерики, християнства, ісламу й індуїзму. В наш час у зороастризмі немає принципових теологічних розходжень за винятком схизми, пов'язаної з різницями в календарях. Однак зороастризм не монолітний — місцеві та індивідуальні вірування, обряди, цінності відрізняються через сучасні впливи, що іноді призводять до збагачення традицій, а іноді до цілковитого витіснення. До однієї із течій зороастризму відносять зурванізм. Існує версія, що три царі, які прийшли до новонародженого Ісуса, були саме маги, мобеди (зороастрійські жерці).

Основи віровчення

Створення світу

Згідно з ученням Заратустри, Агура Мазда (Господь мудрості) був верховним божеством, єдиним нествореним творцем всього доброго і благого, премудрим і всезнаючим, праведним, перед яким усі рівні. Агура Мазда (Ахурамазда) вчинив акт творіння за два кроки. Спочатку все створене ним було вільним від тлінної оболонки, а потім Ахурамазда надав усьому сущому матеріальний вид. Цей етап називається «Створенням основи». У своїй мудрості Ахура Мазда, знав про існування супротивника — Ангра Майнью і для того, щоб зробити його безсилим він створив матеріальний світ. Спочатку Ахура-Мазда створив за допомогою Святого Духа (Спента-Майнью) шість Амеша Спента — «Безсмертних Святих», які в тій чи іншій мірі є еманаціями самого Ахура-Мазди. Слово «спента», в самій своїй основі означає «той, що володіє силою», а в відношенні до благих божеств — «допомога, що володіє силою». Саме їх Заратуштра побачив у своєму першому видінні. Вони разом з Ахурою-Маздою створили сім творінь, які утворили світ. Творіння світу вважалося поняттям семи елементів – землі, неба, води, вогню, рослин, тварин і людей – і з них люди перебували під опікою самого Агура Мазди. Вони наділені можливістю обирати сторону у війні між духами, і вони зіткнуться з наслідками цього вибору. Щоб допомогти їм у цьому виборі, Ахура Мазда запросив Заратуштру до своєї небесної обителі, де він дав йому одкровенняDe Jong, A. (2012). Ahura Mazda. The Encyclopedia of Ancient History..

Шість Безсмертних святих постають, як атрибути самого Ахура-Мазди. Зі своєї сторони, Він може наділити людей цими вагомими духовними та етичними якостями. Для кожної людини, в тому числі і для самого пророка, тим Безсмертним святим, що вказує шлях до інших, є Воху-Мана («Благий помисел, Розуміння»). Найближчий його Союзник — це Аша-Вахішта («Найкраща праведність, Істина»), божество, що відображає могутній закон істини-аша. Потім ідуть Спента-Армаіті («Святе благочесття») і Хшатра-Ваірйа («Бажана влада, Милосердя»), що уособлює собою силу, яку кожна людина проявити, прагнучи до праведного життя. Заключна пара — це Хаурватат («Цілісність, Здоров'я») і Амеретат («Безсмертя, Радість»). Вони дарують вічне життя і процвітання.

Поява у світі супротивника

Ангра Майню позбавлений будь-яких творчих здібностей. Все що він може зробити, це змарнувати, і перевернути за допомогою брехні — Друдж. Після його вторгнення у світ, створений Ахурою Маздою, стало відомо, що світ існуватиме доти, доки Ангра Майню назавжди не стане безсилим якось впливати на творіння. Тоді у світі відбудеться Відтворення — Фрашо Керетті, і настане ідеальна доба.

Завдання людини у світі

Зороастрійська віра вчить тому, що людина отримує своє земне існування задля втілення своїх особливих завдань щодо зміцнення правди і винищення зла. Тому кожна людина має слідувати етичній тріаді — Добрих думок, добрих слів і добрих справ.

За допомогою Даени — одночасно і душі, і совісті, людина може спілкуватися з Творцем. На допомогу людині у боротьбі з силами зла приходять Язати — «гідні вшанування», такі як Мітра — договір, Айріман — дружба, Сраоша — послух, Хварно — щастя, та інші.

За життя людина має зробити якомога більше добрих вчинків, завдяки чому вирішиться її подальша доля.

Богом договору і захисником порядку «Авеста» називає Мітру, який карає людей за брехню і злочини. Суворого покарання заслуговували люди, які завдали кому-небудь побоїв чи каліцтва, а за вбивство людини злочинець мав каратися смертною карою. Жорстко переслідувалися такі злочини, як крадіжка майна та худоби, неповернення боргів, що прирівнювалося до крадіжки. За діяння, спрямовані проти особи і злочини економічного характеру наказувалося побиття батогами. Особливо регулювалися громадські та сімейні відносини. Порушення договору між членами сім'ї вважалося клятвопорушенням. Як свідчить «Авеста», «п'ятдесятикратний договір між чоловіком і дружиною; восьмидесятикратний між зятем і тестем; дев'яностократний між двома братами, стократний договір між батьком і сином». Непослух старшим заслуговував осуду, а іноді і покарання. Наприклад, якщо син піднімав руку на батька, це вважалося досить серйозним злочином, який карався тілесними покараннями.

Поховання

Зороастризм має дуже специфічний обряд поховання: труп померлих вміщують на спеціальних вежах мовчання на розтерзання хижим птахам, бо вважається що кремація і похорон у землю або воду споганює вогонь, землю і води.

Доля людини після смерті

Послідовникам Ахурамазди Заратуштра обіцяв посмертне блаженство, а посібникам зла погрожував муками і засудженням на страшному суді, який буде вершити Ахурамазда в кінці світу. Згідно з переказами зороастрійців, настане час, коли бог вогню Атар розплавить в горах залізо і направить палаючу лаву на землю. І кожна людина повинна буде перейти через цю вогненну річку. Для праведників лава здасться парним молоком, а грішники згорять у вогні. Вогненний потік провалиться крізь землю, знищить пекло, Ахрімана і всі злі сили. На землі настане рай, восторжествує добро і справедливість, людина не буде знати хвороб, вона стане безсмертною.

Після смерті людина стає на Міст Чінват (Міст Розлучитель), який зв'язує місце попереднього існування з Гарозманом (Місцем Пісень). На зустріч людині йде його даена. І той хто у житті був праведним, бачить у ній чарівну дівчину, яка допомагає людині дістатися неба. А той хто за своє життя більше грішив побачить свою даену, як страшну відьму, яка потягне його до самого Ангра Майню у пекло, і той скаже грішному: «Як же ти був незадоволений своїм Творцем, що вирішив зустрітися зі мною!» І завдасть йому пекельних мук.

Заратустра

Заратуштра, (Заратустра, Зороастр), (перською ) () — пророк і реформатор давньоіранської віри. Жив у східному Ірані приблизно між ХІІ і першою половиною VI ст до н. е. Засновник зороастризму. Склав найдавнішу частину Авести — Гати. Згідно з вченням зороастрійців, він єдиний пророк Ахура Мазди, що приніс людям благу віру і заклав основи морального розвитку. За переказами, коли Заратуштрі виповнилося 30 років, він був осінений істинною вірою. Його одкровення і склали «Авесту». У джерелах описується як ідеальний священик, воїн і скотар, зразковий глава і покровитель людей усього світу.

Авеста

Авеста (від awastāg — основа) — священна книга зороастризму та його представників, послідовників Заратуштри. В Авесті зібрані різночасові тексти, що складалися в зороастрійській громаді в архаїчний період давньоіранською мовою, що тепер зветься «авестійською». Навіть після появи в Ірані писемності, тексти книги передавались в основному в усній формі. Хранителями тексту виступали зороастрійські священики. Відома традиція запису з'явилася лише при пізніх Сасанідах, коли в V–VI ст. для запису книги був винайдений спеціальний фонетичний авестійський алфавіт.

Структура «Авести» нагадує структуру будь-якої священної книги. В основі її лежать написані нібито самим Заратуштрою гати (від gatta — пісня), молитви, які очевидно, виголошувалися речитативом й мають силабічну структуру. Це була комбінація віршів і прози, що обґрунтовували релігійну проповідь (прозові фрагменти втрачено). Подібні структури властиві архаїчній поезії взагалі (пор. біблійну Книгу Йова). Гати утворюють основу Ясни, книги молитов, яка разом з книгою Вендидад («Кодекс проти левів») та Вісперед («Книга про всі вищі істоти) лягла в основу першої редакції „Авести“. Ця кодифікація є власне „требник“, зібрання молитов для культової мети, причому центром культу було споживання молящими п'янкої хаоми, загалом засуджене Заратуштрою (пор. санскритське „сома“, українське „хміль“). Дві ж останні книги є викладом дидактично-правових норм. Цей комплекс написано 'авестійською» (давньо-іранською) мовою. Він належить до доби Аршакідів (І–ІІІ ст. н. е.). Невідомо точно, коли жив Заратуштра (з IX по VI ст. до н. е.), але тут відбито реалії Давнього Ірану 1-ї половини І тисячоліття до н. е.

Символіка Головним натільним символом прихильника вчення Заратуштри була нижня біла сорочка Седр, зшита з одного шматка бавовняної тканини, що завжди мала рівно 9 швів, і кошти — тонкий пояс, сплетений з 72 ниток білої овечої вовни. Кошти носиться на талії обгорнутий тричі та зав'язаний на 4 вузли. Починаючи молитву, перед будь-якою важливою справою чи прийняттям рішення зороастрієць здійснює обмивання і перев'язує свій пояс (обряд Пад'яб-Кошти). Седр символізує захист душі від зла і спокус, її кишенька — скарбничку благодіянь. Кошти уособлює зв'язок з Ахура Маздою і всім його творінням. Вважається, що людина, регулярно пов'язуючи пояс, має зв'язок з усіма зороастрійцями світу та отримує свою частку від їхніх благодіянь.

Носіння священного одягу є обов'язком заратуштрійця. Релігія наказує перебувати без Седр і кошти якомога менше часу. Седр і кошти необхідно постійно підтримувати в стані чистоти. Допускається наявність змінного комплекту, на випадок, якщо перший випраний. При постійному носінні Седр і кошти їх прийнято міняти двічі на рік — на Новруз та свято Мехрган.