Е́рік Де́від Га́рріс (; 9 квітня 1981 — 20 квітня 1999) і Ді́лан Бе́ннет Клі́болд (; 11 вересня 1981 — 20 квітня 1999) — американські старшокласники, які 20 квітня 1999 року скоїли масове убивство у в однойменній громаді, штат Колорадо. Гарріс і Кліболд убили 13 учнів та одного вчителя, і поранили ще 23 осіб, після чого покінчили життя самогубством. На той час це була найсмертоносніша стрілянина у старшій школі в історії США. Вона залишається однією з найбільш сумновізних різанин, оскільки пара надихнула багатьох інших масових убивць та шкільних стрільців.

Гарріс і Кліболд народилися 1981 року. Перший у Вічиті, штат Канзас, але в дитинстві часто переїжджав через службу батька у ВПС США, тоді як другий народився та виріс поблизу Колумбайну. Родина Гарріса зрештою оселилася в Колорадо 1992 року. Невдовзі після цього хлопці познайомилися в сьомому класі. З часом вони ставали все ближчими, а зрештою їх описували як нерозлучних. Існують різні повідомлення щодо їхнього статусу в школі: одні стверджують, що Ерік і Ділан були дуже непопулярними учнями, будучи старшокласниками, а також частими об'єктами знущань, тоді як інші кажуть, що вони не були на дні соціальної ієрархії школи, і що кожен мав багато друзів, а також активне соціальне життя.

Згідно з їхніми записами в щоденниках, хлопці почали планувати напад у травні 1998 року. Протягом наступних одинадцяти місяців Гарріс і Кліболд ретельно виготовляли вибухівку та збирали арсенал зброї. Обидва залишили по собі кілька записів у щоденниках та домашніх відео, зроблених як самостійно, так і разом, де передвіщали різанину та пояснювали свої мотиви. Ерік і Ділан сподівалися, що цей контент буде широко переглянуто громадськістю та надихне послідовників, хоча значна частина доказів так і не була оприлюднена владою.

Гарріс і Кліболд часто носили тренчкоти в школі та загалом як частину свого повсякденного одягу, тому після різанини широко вважалося, що вони були частиною шкільної кліки під назвою «Мафія тренчкотів» – групи школярів, які нібито повстали проти популярних учнів. Це виявилося неправдою, оскільки стрільці не мали жодного стосунку до цієї групи. Згадані вище твори та відео пари дали уявлення про причину стрілянини. ФБР дійшло висновку, що Гарріс був психопатом, який демонстрував нарцисичні риси, нестримну агресію та брак емпатії, тоді як Кліболд був визнаний гнівним депресивним типом із мстивим ставленням до людей, які, на його думку, погано з ним поводилися. Однак ні Гаррісу, ні Кліболду офіційно не було поставлено діагноз будь-яких розладів особистості до нападу, тому цей висновок часто обговорюється. У наступні роки різні ЗМІ пояснювали напад численними факторами, зокрема цькуванням, психічними захворюваннями, расизмом, вживанням психіатричних препаратів та . Попри ці висновки, точний мотив нападу залишається нез'ясованим.

Гарріс і Кліболд стали , їх часто зображують, згадують та показують у фільмах, відеоіграх, музиці, книгах та на телебаченні. Багато масових убивць черпали натхнення з цієї пари (що отримало назву «»), називаючи їх героями або висловлюючи їм співчуття. Хлопці також мають фанбазу під назвою «Колумбайнери», які пишуть про них фанфіки та малюють фанарти. Інші також використовували стиль дуету для косплею або Хелловіну.

Життєписи

Ерік Гарріс

Ерік Девід Гарріс народився 9 квітня 1981 року у Вічиті, штат Канзас. Обидва його батьки народилися та виросли в Колорадо. Мати, Кетрін Енн Пул, була домогосподаркою, а батько, Вейн Гарріс, працював у ВПС США пілотом транспортного літака. 1983 року, коли Еріку було два роки, родина переїхала до Дейтона, Огайо. Шість років по тому сім'я перебралася до Оскоди, Мічиган. Пастор із Мічигану Вільям Стоун жив через дорогу від будинку Гаррісів, поки вони жили в Оскоді. Стоун згадував їх як «чудових сусідів» і часто бачив, як Вейн охоче спілкувався зі своїми синами. Потім, 1991 року, родина Гаррісів переїхала до Платтсбурга, штат Нью-Йорк. Навчаючись у середній школі Стаффорда Ерік грав у бейсбольну лігу , регулярно відвідував дні народження та був «частиною натовпу». Кайл Росс, колишній однокласник Гарріса, сказав: «Він був просто типовою дитиною». Наступного року Вейн пішов у відставку з армії і родина нарешті повернулася до Літтлтона, Колорадо.

1997 року під час завдання з англійської мови Ерік писав про те, наскільки складним для нього був переїзд із Нью-Йорка до Колорадо: «Переїзд із Платтсбурга був найважчим. У мене звідти найбільше спогадів». Він продовжив: «Коли я покинув (своїх друзів), я почувався самотнім, втраченим і навіть схвильованим, що провів з ними так багато часу, а тепер мушу їхати через щось, чого не можу зупинити». Загалом, зміни місця проживання та втрата друзів давалися хлопцю важко, і він називав їх найгіршими періодами свого життя. Ерік мав деформацію, відому як , при якій грудна кістка западає в грудну клітку. Через це він неохоче знімав сорочку на уроці фізкультури, оскільки інші учні насміхалися з нього. Гарріс переніс дві косметичні операції у віці 12 та 13 років, щоб виправити деформацію. Під час розтину запалі груди все ще були ледь помітні.

Перші три роки свого проживання в районі Літлтона родина Гаррісів проживала в орендованому житлі. Коли Ерік навчався в сьомому класі, він познайомився з Діланом. 1996 року сім'я придбала будинок на південь від старшої школи Колумбайн і оселилася в ньому. Старший брат Еріка Кевін навчався в коледжі Університету Колорадо. Батько Гарріса влаштувався на роботу в Корпорацію з безпеки польотів, а мати стала постачальником послуг громадського харчування.

1995 року Гарріс вступив до старшої школи «Колумбайн», яка щойно пройшла капітальний ремонт та розширення. За всіма даними, у нього було багато друзів, а також протягом перших двох років навчання він грав на позиції нападника та півзахисника у футбольній команді школи. Джош Свансон, один з його товаришів по команді, сказав, що Гарріс був «солідним» футболістом, який дуже любив цей вид спорту. У дев'ятому класі Гарріс познайомився з Тіффані Тайфер, разом із якою вони відвідували уроки німецької мови. За словами дівчини Гарріс швидко залицявся до неї. Хлопець запросив її на випускний вечір, і вона погодилася. Після заходу виявилося, що Тіффані більше не хотіла бачити Еріка з так і не розкритих причин. Коли Тайфер відмовилася спілкуватися з Гаррісом, він інсценував самогубство, розпластавшись на землі, забризканий фальшивою кров’ю. Побачивши його, вона почала кричати про допомогу, після чого хлопець та його друзі почали сміятися — дівчина втекла та прокричала Гаррісу, щоб той звернувся за психологічною допомогою.

Гарріс хотів вступити до лав Корпусу морської піхоти США, але його заяву було відхилено незадовго до стрілянини, оскільки він приймав препарат флувоксамін, антидепресант групи СІЗЗС, у рамках терапії з управління гнівом за рішенням суду (див. нижче). У своїй заяві Гарріс не вказав, що приймає якісь ліки. За словами офіцера з вербування, Ерік не знав про цю відмову. Хоча деякі його друзі припустили, що він припинив приймати препарат заздалегідь, звіти про розтин показали низький терапевтичний або нормальний рівень флувоксаміну в крові.

Ділан Кліболд

Ділан Беннет Кліболд народився 11 вересня 1981 року в Лейквуді, штат Колорадо, в родині Томаса та (уроджена — Яссенофф). Невдовзі хлопчику поставили діагноз пілоростеноз, при якому отвір між шлунком і тонким кишечником потовщується, що викликає сильну блювоту протягом перших кількох місяців життя. Батьки Ділана познайомилися, вивчаючи мистецтво в Університеті штату Огайо. 1971 року вони одружилися, а їхній перший син, Байрон, народився 1978 року. Томас спочатку працював скульптором, але потім перейшов на інженерну справу і став геофізиком задля більшої фінансової стабільності. Сью працювала в службах допомоги дітям-інвалідам. Крім того, подружжя були пацифістами та відвідували зі своїми дітьми лютеранську церкву. Їхні діти відвідували регулярне миропомазання відповідно до лютеранської традиції. У сімейному будинку Кліболди також дотримувалися деяких ритуалів, що відповідали єврейській спадщині прадіда Ділана по материнській лінії. Як і старшого брата, молодшого назвали на честь поета, Ділана ТомасаA Mother's Reckoning: Living in the Aftermath of the Columbine Tragedy p. 84.

У перших двох класах Кліболд навчався в початковій школі «Норманді», а потім перевівся до школи «Ґовернорз-Ранч», де брав участь у програмі для обдарованих дітей «Високоінтелектуальні учні з високим потенціалом». За повідомленнями, Ділан був надзвичайно здібною дитиною, хоча в початковій школі виглядав дещо замкнутим. Перехід до середньої школи «Кен Керіл» був важким для нього періодом. Однокласники згадували, що Ділан був болісно сором'язливим і тихим, часто до дискомфорту. Батьки хлопця не турбувалися тим фактом, що йому було незручно змінювати школу, оскільки вважали це звичайною поведінкою серед підлітків. У ранні шкільні роки Кліболд грав у бейсбол, футбол та , а також членував у скаутському загоні разом зі своїм другом Бруксом Брауном, з яким він дружив з першого класу. Своєю чергою Браун та Гарріс були сусідами та їздили одним автобусом до школи. Невдовзі після цього Ділан познайомився з Еріком, і вони швидко стали друзями. Пізніше Гарріс познайомив Кліболда зі своїм приятелем із їхньої школи Натаном Дайкменом, і вони всі стали згуртованою групою друзів.

25 березня 1999 року на чотири дні Кліболди поїхали до Аризони, щоб вибрати кімнату в гуртожитку для сина — він мріяв стати спеціалістом з інформатики та був прийнятий до Університету Аризони. Батьки не помічали нічого незвичайного в його поведінці чи манерах.

Особистості

Одні описували Гарріса як харизматичного, інші — як милого і симпатичного. Ерік часто хвалився своєю здатністю обманювати інших, одного разу заявивши на відеозаписі, що може змусити кого завгодно повірити в що завгодно. У молодших класах він також був відомий тим, що швидко виходив із себе і погрожував людям бомбами. Однокласники розповідали, що Гарріс захоплювався війною і писав жорстокі фантазії про вбивство людей, які йому не подобалися.

Однолітки та дорослі описували Кліболда як дуже сором'язливого. Ділан часто смикався, коли до нього звертався хтось новий, рідко відкривався людям. Він також надзвичайно нервував перед протилежною статтю, іноді взагалі уникав контакту з дівчатами. В останній рік життя багато хто відзначав зміну в поведінці Кліболда. На відміну від минулого, він став запальним, часто схильним до раптових спалахів гніву.

Дружба

Про дружбу, розмови та взаємодію Гарріса та Кліболда мало що відомо. Окрім «Підвальник плівок», які записували самі хлопці, з яких були опубліковані лише стенограми, і окрім короткого аудіозапису, таємно записаного батьком однієї з жертв, інформація відсутня. Вони стверджували, що збиралися зробити копії плівок, щоб надіслати їх до новинних станцій, але так і не зробили цього.

Ерік і Ділан познайомилися в середній школі «Кен Керіл», у сьомому класі. З часом вони ставали дедалі ближчими, часто ходили на боулінг та грали у відеогру Doom на приватному сервері, підключеному до їхніх персональних комп'ютерів. У молодшому класі старшої школи хлопців називали нерозлучними. Чед Лафлін, близький друг Гарріса і Кліболда, розповідав, що вони завжди сиділи наодинці за обідом і часто трималися самі по собі. Згодом з'явилися чутки, що хлопці були геями і мали романтичні стосунки, через кількість часу, який пара проводила разом. Невідомо, чи знали вони про ці чутки. Джуді Браун, мати Брукса Брауна, вважала, що Гарріс був більш емоційно залежним від Кліболда. Однак у своїх щоденниках останній писав, що відчував, що його ніхто не приймає і не любить. Через ці почуття Кліболд, можливо, шукав підтримки у Гарріса. Мати Ділана вважає, що лють Еріка, змішана із саморуйнівною особистістю її сина, змусила хлопців живити один одного і згодом призвело до нездорової дружби.