Сцієнтизм або саєнтизм (від  — знання, наука) — глибоке переконання в можливості універсального застосування наукового методу та підходу, точка зору, що емпірична наука є найбільш авторитетним світоглядом або найціннішою частиною людських знань, аж до виключення інших точок зору.. Термін часто застосовується з негативним навантаженням.. Гносеологічне джерело сцієнтизму — різке зростання ролі в суспільстві природознавства в XIX—XX століттях.

Термін був визначений як «погляд, що характерні індуктивні методи природничих наук є єдиним джерелом справжніх фактичних знань і, зокрема, що лише вони можуть бути джерелом справжніх знань про людину та суспільство.»Allan Bullock & Stephen Trombley (Eds), The New Fontana Dictionary of Modern Thought, London: Harper Collins, 1999, p.775 Людина, яка притримується сцієнтизму, називається сцієнтизміст або сцієнтист. Термін сцієнтизм часто натякає на критику більш екстремальних проявів логічного позитивізму. та часто вживається суспільнознавцями, як от Фрідріх Гаєк,. філософами науки як Карл Поппер, та філософами як Гіларі Патнем та Цвєтан Тодоров«Сцієнтизм не позбувається волі, але вирішує, що, оскільки результати науки є дійсними для усіх, ця воля має бути якимось спільним, а не індивідуальним явищем. На практиці, індивід мусить підкоритися колективу, який „знає“ краще, ніж він один.» Цвєтан Тодоров. Недосконалий сад: Спадщина гуманізму. Princeton University Press. 2001. Ст. 20, щоб описати догматичне схвалення наукової методології та редукції всього знання лише до того, що можна виміряти..

Сцієнтизм може також застосовуватися до самої науки, коли її «надто багато». Термін сцієнтизм може застосовуватися у двох однаково негативних значеннях:

Щоб вказати неправильне використання науки або наукових тверджень. Це значення вживається також у контекстах, де наука може не мати застосування, . наприклад коли тема вважається поза межами досяжності наукового методу, або у контекстах, де немає достатньої кількості еміпіричних доказів, щоб виправдати наукові висновки. Це включає надавання надмірної ваги твердженням науковців або некритичну готовність прийняти будь-які результати, які називаються «науковими». У цьому випадку, такий термін є контраргументом у відповідь на заклики до авторитету науки. Щоб вказати на "переконання, що методи природничих наук, або категорії та речі, які ці науки використовують, формують єдиноправильні елементи будь-якого дослідження, філософського та усілякого іншого, " чи що «наука, і лише наука, описує світ таким, яким він є у самому собі, незалежно від перспективи» з послідовним «вилученням психологічних вимірів людського досвіду.» ..

Цей термін також використовується, щоб привернути увагу до можливої загрози надмірного редукціонізму у всіх сферах людських знань....

Для соціологів у традиції Макса Вебера, наприклад Юрґена Габермаса, поняття сцієнтизму відноситься важливим чином до філософії позитивізму, але також до культурної раціоналізації сучасного Заходу.

Критика в соціальних науках: методологічний дуалізм

Одну з найбільш систематичних критик сциєнтизму в межах соціальних та економічних наук розробила Австрійська школа. Провідні представники цієї школи, зокрема Людвіг фон Мізес та Фрідріх Гаєк, стверджували, що спроби некритичного перенесення методів природничих наук у сферу вивчення суспільства є епістемологічною помилкою, яку вони називали «сциєнтистським упередженням».

Фрідріх Гаєк у «Контрреволюції науки» (1952) називає ідеї Конта, Сен-Симона та Бентама сцієнтизмом: методи природничих наук (особливо фізики) не можуть бути перенесені на соціальні науки. Гаєк також присвятив свою Нобелівську лекцію «Претензія на знання» (1974) проблемі сцієнтизму в економічній науці.

Для подолання сциєнтизму було запропоновано концепцію методологічного дуалізму, що ґрунтується на таких аргументах: Об'єкт дослідження: На відміну від неживої матерії, людина володіє свідомістю, волею та телеологічною здатністю ставити цілі. Сциєнтизм ігнорує суб'єктивний зміст дій, намагаючись звести людську поведінку до механічних реакцій на зовнішні подразники. «Заздрість до фізики» (Physics envy): Мізес критикував прагнення соціальних інженерів знайти «сталі константи» у людській діяльності (подібні до фізичних чи хімічних). Він доводив, що в економіці констант не існує, оскільки знання та уподобання людей постійно змінюються. Застосування математичного моделювання без урахування цього факту створює ілюзію точності, яка є шкідливою для реального аналізу. Соціальна інженерія: Гаєк пов'язував сциєнтизм із загрозою тоталітаризму. У своїй праці «Контрреволюція науки» () він зазначав, що віра у можливість управління суспільством за допомогою методів інженерії веде до централізованого планування та обмеження особистої свободи.

Сучасні теоретики Австрійської школи, зокрема Йорґ Гвідо Гюльсманн, продовжують критикувати сциєнтизм у монетарній політиці та економетриці. Гюльсманн наголошує, що намагання центральних банків «управляти» економікою на основі формальних моделей ігнорує якісну природу вибору, що призводить до системних економічних криз.

Погляди

Окремі елементи сцієнтизму є ще у філософії класичного періоду (впевненість філософів-просвітників XVI—XVIII століть у тому, що розвиток науки і техніки забезпечить процвітання суспільства), проте найяскравіше сцієнтизм виявився у спробах представників вульгарного матеріалізму і бігевіоризму звести зміст філософських категорій — матерії, свідомості, причинності тощо — до їх природничого аспекту.

Неопозитивізм Найтиповішим виразом сцієнтизму на сучасному етапі є міркування представників неопозитивізму, які позбавляють філософію її предмета (фізикалізм), тлумачать філософію лише як «аналіз мови науки». Керуючись позитивістськими принципами зведення соціологічного знання до аналізу «строго наукових» природничих (біологічних, географічних) фактів, соціологи можуть схилятись до антигуманістичних расових «теорій», геополітики.

Антисцієнтизм

В межах метафізично орієнтованої філософії, що є однобічною абсолютизацією науково-логічних структурних елементів філософського знання, сцієнтизм зустрічає опозицію так званого антисцієнтизму («філософія життя», екзистенціалізм, персоналізм), який так само однобічно абсолютизує цілісно-світоглядну функцію філософії.

Словникові визначення Стандартний словник визначень включає наступні застосування терміна «саєнтизм»: Використання стилю, припущень, техніки та інших атрибутів, які зазвичай притаманні науковцям.. Методи та погляди, які притаманні природничим науковцям.. Перебільшена віра у ефективність методів природничих наук у застосуванні до всіх сфер дослідження, наприклад філософії, суспільнознавства та гуманістики. Використання наукового або псевдонаукового мовлення. Твердження, що суспільствознавство, наприклад економіка та соціологія, є справжніми науками лише тоді, коли вони дотримуються дещо строгіших інтерпретацій наукового методу, які вживають природничі науки, а інакше вони не є справжніми науками. «Термін, який застосовується (часто у негативному значенні) щодо віри у всесильність наукових знань та техніки; також щодо точки зору, що методи дослідження, які є відповідні для фізичних наук, можуть замінити методи, які використовуються у інших сферах — філософії і, особливо, людської поведінки та суспільнознавства.». «1. Сукупність поглядів та практик, які вважаються характерними науковцям. 2. Віра у те, що методи дослідження фізичних наук відповідають та є цілком виправданими для усіх сфер дослідження.».

Див. також

Виноски

Джерела та література Сцієнтизм і антисцієнтизм //

. . .

Посилання

. . .