Святи́й Дух (, ) — у більшості течій християнства — бог, одна з трьох іпостасей Святої Трійці нарівні з Богом-Отцем і Богом-Сином. Розділ християнського богослов'я, пов'язаний з особою і природою Святого Духа, називається пневматологією.
Також Святого Духа вважають богом і сином Бога-Отця (Елохіма) та Небесної Матері у мормонізмі.
Зважаючи на історичний зв'язок християнства з юдаїзмом, теологи часто ототожнюють Святого Духа з концепцією «Руах га-Кодеш» (, ) у єврейських писаннях.
Святий Дух, також відомий як Утішитель або Параклет, є третьою особою Святої Трійці в християнській теології. У християнстві вважається, що Святий Дух представляє божественну сутність, яка допомагає та підтримує віруючих, ведучи їх до істини та переконуючи їх у праведності.
Святий Дух покликаний втішати та наставляти християн у їхній вірі, а також допомагати їм розуміти Біблію та виконувати волю Божу. У християнстві Святий Дух часто асоціюється з даром мов (глосолалії), зціленням, провидінням та даром пророцтва.
Християни вірять, що Святий Дух — це божественна сила, яка наділяє душу силою, і він присутній у світі, щоб допомагати віруючим у їхньому духовному розвитку та життєвому шляху.
Імена
Старий Завіт
Дух Єгови (, rūaḥ Yehōwāh; ) Дух Божий (, rūaḥ Elohīm; ) Дух Господній (, rūaḥ Adonāy; ) Його Дух (, we-rūaḥ qodeshu; ) Твій Дух (, we-rūaḥ qadsheka; ) Дух мудрости й розуму (, rūaḥ ḥakmah ubeynah; ) Дух поради й лицарства (, rūaḥ esah ugeburah; ) Дух пізнання та страху Господнього (, rūaḥ dath we-jirath Yehōwāh; ) Слава Господня (, kawod Yehōwāh; ; ; )
Новий Завіт
Святий Дух (, Āgio pneūma; ) Дух Божий (, Pneûmati Theoû; ) Параклет (радник) (, ho Paraclētos; ) Дух Христа (, Pneûma Christoû; ) Дух правди (, Pneûma tēs alētheias; )
Залежно від контексту: Дух (, Pneûma або , Pneûmatos; )
Граматичний рід
У біблійних текстах поняття «дух», залежно від мови написання певного розділу, окреслено трьома словами, що вважаються еквівалентними:
Слово Граматичний рід Значення Біблійні тексти (rūaḥ) жіночий вітер, привид, дихання, дух Згадки в Старому Завіті, написаному староєврейською мовою за винятком уривків з Книги Даниїла. (rūḥa) жіночий дух, душа, особа, особистість Фрагменти Книги Даниїла, написані староарамейською мовою. (pneûma) середній дихання, подих, дух Згадки в Новому Завіті, що його написано грецькою мовою елліністично-римського періоду.
Як видно з таблиці вище граматичний рід слова «дух» жіночий у староєврейській та староарамейській мові і середній у грецькій. Окрім того в латинській мові слово spiritus чоловічого роду. Септуагінта використовує для перекладу .
Останнім часом у сучасному християнському богослов'ї статева належність Святого Духа стала приводом для дебатів і реформ у деяких протестантських церквах, наприклад у лютеранській Церкві Швеції.
називає Святого Духа Шехіною (, sheḥīnah — присутність; од , shaḥan — відвідувати, перебувати). Власне, у Біблії це слово не трапляється, проте в єврейських перекладах Нового Завіту його разом з похідними вживають як на позначення , так і скинії (пор. , mishkan — оселя). Як і згадана 6 разів у Корані (, sakinah), слово «Шехіна» має жіночий граматичний рід.
Святого Духа згадують у жіночому образі Премудрості Божої (, Hagia Sophia) два Отці Церкви II ст., Теофіл Антіохійський та Іриней Ліонський. Св. Іриней у провідній праці «Проти єресей» () пише: Слово, тобто, Син <…> і Премудрість, себто, Дух були в Нього [Отця] раніш за всяке створіння.«Проти єресей» III.17.4
Проте більшість богословів порівнювали Премудрість із Логосом-Христом. Григорій Богослов у IV ст. писав, що терміни «Отець» і «Син» не слід розуміти як такі, що виражають сутність чи енергію Бога, а як метафоричні імена. Така сама позиція міститься в Катехизмі Католицької церкви 1992 р.
Навіть в одній мові може виникнути плутанина з родом слова, вибраного для опису Святого Духа. Грецьк. pneûma середнього роду, тому в цій мові займенник, що стосується Святого Духа, граматично теж середній. Однак коли Святий Дух іменується в чоловічому роді Параклетом (, ho Paraclētos — заступник, порадник, втішитель), пов'язаний з ним вказівний займенник «той» (, ekeînos) так само чоловічого роду (адже він відноситься до paraklētos, а не до pneûma) . заперечує думку, що ekeînos пов'язане з pneûma в , наводячи докази стосунку цього займенника до paraklētos. Воллес підсумовує, що важко знайти який-небудь текст, у якому pneûma граматично належить до чоловічого родуDaniel B. Wallace, Greek Grammar Beyond the Basics: An Exegetical Syntax of New Testament Greek (Grand Rapids: Zondervan, 1996), 332..
У сирійській мові, яка походить зі староарамейської — мови Ісуса Христа і апостолів, жіночий рід сирійськ. rūḥa вплинув на ортодоксальних та гностичних письменників таким чином, що вони стали використовувати для опису Святого Духа материнські образи. Ці образи можна знайти в богословів IV ст. Афраата і Єфрема Сирійського. Вони трапляються в та гностичних , написаних у III ст.Susan Ashbrook Harvey, "Feminine Imagery for the Divine: The Holy Spirit, the Odes of Solomon, and Early Syriac Tradition," St. Vladimir's Theological Quarterly 37, nos. 2-3 (1993): 111-120.Acts of Thomas 5:50, quoted in More Than Just a Controversy: All About The Holy Spirit Історик релігії вважає, що граматичний рід важливий для розуміння раннього сирійського християнства: Видається очевидним, що твердження про вплив жіночого граматичного значення rūaḥ на сирійців не є безпідставним. Називання Святого Духа «Вона» справді має сенсHarvey, "Feminine Imagery," 136..
У римо-католицькій месі Святого Духа згадують як «Його», однак Святий Престол зазначає, що усталений граматичний рід в кожній відповідній мові має бути збереженимLiturgiam Authenticam , 31 (a).
Жіночий образ Духа в церквах
Існують християнські спільноти, які навчають, що Святий Дух — це жіночий образ Божества, спираючись на факт використання в оригінальному тексті Писання граматично жіночих форм і, як вони вважають, жіночих аналогій для опису Духа Божого (див. , , , , , та ). Ця точка зору ґрунтується на граматичному роді іменників і дієслів у самих авторів текстів, а також на аналогіях з материнством, які використовували пророки та Ісус.
Церква Швеції
23 листопада 2018 р. асамблея Церкви Швеції (протестанти) ухвалила рішення погодити богослужбовий посібник зі шведським перекладом Біблії 2000 р. За взірцем мови іврит, цей переклад застосовує до Святого Духа жіночий рід ( на відміну від den Helige Ande). Архієпископ Антьє Якелен з цього приводу заявила, що перехід Церкви Швеції на більш ґендерно-нейтральну мову обговорювали ще в 1986 році: З погляду теології, ми знаємо, що Бог вищий за наші статеві означення. Бог — не людина.
Моравська церква
У літургії, молитві та доктрині моравських (чеських) братів міцно усталений жіночий образ Святого Духа. Наприклад, реформатор Моравської церкви, один з найвідоміших богословів XVIII ст. — граф , називав Святого Духа «наша Мати».
Месіанські євреї
Всесвітня синагога «Бнай Яшуа», месіанська група на чолі з рабином Моше Конючовським, додержується жіночого погляду на Святого Духа. Більшість християн і юдеїв розглядають месіанський юдаїзм як одну з форм християнства.
Є й інші незалежні месіанські групи зі схожими поглядами, як-от «Радість у світі», «Тора і об'явлення» та «Союз синагог назарейських євреїв» , що вважає канонічним апокрифічне , яке має унікальну особливість — звертання Ісуса до Святого Духа як до Матері Фрагменти Євангелія від євреїв .
Святий Дух у Біблії
Старий Завіт
Вперше цей термін трапляється у книзі Буття, на початку створення світу. Дух Божий ширяв над поверхнею води () Пророк Ісая характеризує Духа Господнього, як Духа мудрости й розуму, поради й лицарства, пізнання та страху Божого () Дух Господній говорить вустами пророків (, ).
Новий Завіт
Від Святого Духа Діва Марія зачала Ісуса Христа (; ) Святий Дух зійшов з небес у вигляді голуба під час хрещення Ісуса на Йордані () У день П'ятдесятниці Святим Духом «сповнилися» апостоли (; ) Святий Дух говорить вустами пророків () У посланнях апостолів Святий Дух називається Духом правди (), Духом віри (), Духом сили, любові та здорового розуму (), Духом вічности () та Духом благодаті ()
Богослови підкреслюють, що Святий Дух — Особа, яка володіє розумом, почуттями й волею, зокрема: вчить і нагадує () перебуває зі своїм народом () перебуває у християнах () свідчить про Ісуса () відкриває людям очі та винуватить світ за гріх, правду і суд () чує, говорить, сповіщає, веде до правди () говорить через Святе Письмо, промовляє до Филипа () закликає служити () обдаровує людей зі своєї волі () є наш Помічник і Заступник () усе досліджує, навіть глибини Божі ().
Вчення Церкви Католицька, православна, а також більшість протестантських церков, що визнають вчення про Триєдиного Бога, вважають Святого Духа особою, рівною Богові-Отцю й Богові-Сину. У ключовому для традиційного християнства Нікейсько-Царгородському символі віри Святого Духа названо Господом Животворчим, — тобто тим, хто дає життя: І в Духа Святого, Господа Животворчого, що від Отця ісходить, що Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава, що говорив через пророків. Згідно з Афанасіївським символом віри IV-V ст. «Дух Святий від Отця та Сина не зроблений, не створений, і не народжений, але ісходить».
Ісходження Святого Духа
Якщо згідно з ученням про триєдність Бога Бог-Отець не має початку, то Святий Дух і Бог-Син мають свій початок у Богові-Отці. Проте, відповідно до прийнятої у християнстві термінології, якщо Бог-Син є «народжений», то Святий Дух — «ісходить»У перекладах українською також поширений термін «походить», однак Теологічно-правописний порадник Українського католицького університету радить вживати термін «ісходження». (; ).
Джерело ісходження Святого Духа було предметом тисячолітньої суперечки між Східною та Західною церквою (насамперед, католицизмом). Католицька церква навчає, що Святий Дух ісходить од Отця і Сина (), тоді як Православна церква визнає походження Святого Духа лише від Отця.
Історія засвідчила кілька спроб досягти консенсусу між католицизмом і православ'ям у цьому питанні. На Флорентійському Соборі затверджено, що «Дух походить від Отця і Сина вічно та суттєво як із одного джерела і причини»Philip Schaff, History of the Christian Church, Vol. VI, p. 182. See also Meyendorff, p. 110.Давид Джей Веббер. Нікейський Символ Віри і Філіокве: Лютеранський Підхід . Берестейська унія закріпила формулювання про ісходження Святого Духа «від Отця через Сина»Священник В. Данилов. История Брестской унии .
Сучасні католицькі богослови зазвичай не вбачають сутнісної різниці між православним поглядом на ісходження Святого Духа і своїм власним,Див. Офіційне роз'яснення питання про filioque, дане Папською Радою зі сприяння християнській єдності. Російський переклад А. Коваля проте серед православних богословів досі поширена думка, що «філіокве» (тобто твердження про ісходження Духа «і від Сина») — це єресьДив. напр. прот. Потапов. Православие и инославие.Филиокве. .
Зіслання Святого Духа
Ісус Христос, розлучаючись з апостолами перед стражданнями, пообіцяв послати «іншого Втішителя» (). Зіслання Святого Духа сталося на п'ятдесятий день після Воскресіння Христового, коли апостоли «сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав» ().
На думку християнських богословів, саме ця історична мить стала початком Христової Церкви.
Дії Духа Під діями Святого Духа розуміють такі релігійні поняття як хрещення Святим Духом, плід Святого Духа, дари Святого Духа.
Хрещення Духом
Про хрещення Святим Духом згадано в Новому Завіті, зокрема Іван Предтеча провіщає, що Ісус хреститиме Духом Святим: Я хрестив вас водою, а Той вас хреститиме Духом Святим.
Апостоли також молилися про одержання хрещення Святим Духом від Ісуса Христа: