А́ахенський конгре́с () — конгрес голів європейських держав в Аахені в 1818 році, скликаний з метою розв'язання питань виведення окупаційних військ із Франції та формування системи міжнародних відносин між чотирма великими державами — Великою Британією, Австрійською імперією, Пруссією та Росією. Підсумком Конгресу стало мирне врегулювання, за яким Франція рефінансувала свій репараційний борг, а союзники за кілька тижнів вивели всі свої війська, та ухвалення рішення про прийняття Франції до Священного союзу як повноправного члена.
Держави Конгрес розпочався 29 вересня і завершив роботу 22 листопада 1818 року. За цей період відбулось 47 засідань. Держави були представлені такими особами: Велика Британія: . Австрія: імператор Франц II, князь Меттерніх. Пруссія: король Фрідріх-Вільгельм III, князь Гарденберг, граф Бернсторф. Росія: імператор Олександр I, граф Каподістрія, граф Нессельроде. Франція: герцог де Рішельє.
Мета конгресу Найближча мета конгресу полягала в тому, щоб скоротити термін окупації французької території союзними військами й визначити ставлення союзних держав до Франції. Однак конгрес займався цілою низкою інших питань, прокладаючи шлях для розвитку системи Священного Союзу.
Декларація Конвенції, укладені Францією окремо з кожною з чотирьох країн, стосовно евакуації з французької території. Особливою нотою 4 союзних країни запропонували, а Рішельє висловив згоду Франції вступити до союзу великих європейських держав для підтримання миру і святості міжнародних трактатів. Особливим протоколом визначено порядок розгляду претензій, що висувались багатьма французькими підданими до союзних держав. Двома таємними протоколами, без участі представника Франції, підтверджено четверний союз 1815 року й намічено воєнні заходи на випадок нового революційного потрясіння у Франції. Підписано протокол, що підтверджував святість укладених трактатів та, на випадок нових міжнародних зборів, проголошував право інших держав, про справи яких буде вестись мова, взяти участь у перемовинах. Складено декларацію, що зверталась до усіх європейських дворів, проголошувала нерозривність союзу миру, укладеного між п'ятьма європейськими державами, і вказувала, що монархи, які вступили до союзу, визнають за свій головний обов'язок у всьому, як між собою, так і з іншими державами, неухильно дотримуватись засад міжнародного права. Підписано протокол, що доповнював постанови Віденського конгресу 1815 року про ранг дипломатичних агентів і визначав місце міністрів — резидентів нижче за посланців і вище за повірених у справах.
Примітки
Джерела Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-Х Аахенський конгрес 1818 //
Посилання