ТОВ «Виробнича компанія „Новочеркаський електровозобудівний завод“» (НЕВЗ) — завод, будував в СРСР і будує в Росії магістральні вантажні та пасажирські електровози.

Побудовані на НЕВЗі локомотиви водять поїзди, які перевозять 80 % всіх вантажів на електрифікованих залізницях Росії та країн ближнього зарубіжжя.З поточних ліній заводу зійшли понад 15000 локомотивів більше ніж 40 типів. Підприємство розташоване в місті Новочеркаськ Ростовської області.

Історія Спочатку електровози в СРСР невеликими партіями випускалися московським електромашинобудувним заводом «Динамо», у співпраці з Коломенським тепловозобудівним заводом. Однак справжній розвиток радянське електровозобудування отримало після організації в 1946 будування електровозів в Новочеркаську. Саме Новочеркаський електровозобудівний завод став з часом найпотужнішим у світі заводом з виробництва електровозів.

Новочеркаський завод будувався як паровозобудівний, яке розпочалося 8 листопада 1932 року, за 10 км від Новочеркаська, поблизу хутора Яново. На початку будівництва було встановлено дерев'яну арку з написом . З великими труднощами почалося масштабне будівництво в степу. Не існувало житла для будівельників, не вистачало робочої сили, проте не зважаючи на труднощі, «Паровозобуд» перетворився на одне з найбільших будівництв не лише Дону, але і всієї Росії.

У 1934 році в степу збудували дві перші п'яти поверхівки, які стали початком нового містечка паровозобудівників, яке згодом отримало назву «Соцмісто». Завод як і всі об'єкти такого масштабу в СРСР, будувався швидкими темпами. З 1932 по 1936 роки були побудовані: інструментальний корпус, модельний цех, частина ливарного корпусу і ковальського цеху, головний корпус та інші об'єкти.

1 травня 1936 року новочеркасці звітували про випуск першої партії продукції: трьох промислових вузькоколійних паровозів типу . У 1937 році завод побудував вже 70 таких паровозів і почав освоювати випуск потужних танк-паровозів нормальної колії, тип 9П. Крім того завод розпочав будувати підйомних кранів для торфорозробок.

Під час німецько-радянської війни завод був евакуйований на Урал, до міста Воткінськ, вже там вироблялися літаки, ремонтувалися танки. Німецькі окупанти повністю зруйнували завод.

1940—1950-ті

У 1943 році, після звільнення Новочеркаська, розпочалося відновлення заводу.

6 листопада 1945 року ухвалою Ради Народних Комісарів СРСР завод був переданий Міністерству електротехнічної промисловості СРСР для організації виробництва радянських електровозів.

Завод розпочав свою діяльність з випуску шестивісних електровозів постійного струму ВЛ22м. Перші електровози були зібрані із заготовок які були зроблені в Коломні та Москві. Перший електровоз був виготовлений 7 березня 1947 року, а з 1948 року завод розпочав серійне виробництво.

Випускаючи магістральні електровози, завод протягом 1952—1956 років виготовив декілька сотень промислових електровозів, в тому числі і на експорт в Індію, Болгарію, Корею та інші країни.

Для забезпечення зростаючого обсягу перевезення вантажів завод створює конструкцію нового, потужнішого восьмивісного вантажного електровозу постійного струму ВЛ8. У 1953 році побудований перший дослідний електровоз. У 1955 році виготовлена дослідна партія з семи електровозів. З 1956 року електровоз ВЛ8 НЕВЗ виготовлявся вже серійно, його випуск продовжувався до 1963 року. Електровоз ВЛ8-009, виготовлений у березні 1956 року, став для заводу 1000-м електровозом.

Одночасно з випуском електровозів постійного струму, Новочеркаський завод у 1950-х роках розпочав проєктування електровозу змінного струму. У 1954 році були побудовані перші шестивісні магістральні електровози НО (Новочеркаський Однофазний), які згодом отримали позначення серії ВЛ61.

Використовуючи досвід, отриманий при проєктуванні та експлуатації електровозів НО, у 1957 році створено принципово новий електровоз Н60, який згодом отримав позначення серії ВЛ60.

У 1958 році при НЕВЗ створюється Науково-дослідний інститут електровозобудування, згодом реорганізований в . З цього моменту створення нових конструкцій електровозів і освоєння їхнього виробництва здійснювалося в тісній співпраці НЭЕВЗа з .

1960—1990-ті З 1961 по 1975 роки НЕВЗ спільно з ВЕлНІІ розробив конструкцію та почав освоювати виробництво нових типів магістральних електровозів: шестивісні ВЛ60к з пасажирською модифікацією ВЛ60пк, восьмивісні ВЛ80к, ВЛ80т, ВЛ80р. Для здійснення перевезень на ділянках стикування постійного та змінного струму, виготовили партію електровозів ВЛ82 та ВЛ82м.

Крім того, були розроблені дослідні серії електровозів: ВЛ80а і ВЛ86ф — з асинхронними тяговими двигунами, ВЛ80б — з вентильними тяговими двигунами, ВЛ80вр — з вентильними двигунами і рекуперативним гальмуванням, ВЛ84.

1—2 червня 1962 року робітники заводу розпочали страйк, причиною якого стало зниження заробітної плати. Цей страйк перетворився у Новочеркаський розстріл.

У 1983 році виготовлено два дослідних дванадцятивісних електровоза змінного струму серії ВЛ85. Для відкритих гірських розробок НЕВЗ виготовляє тягові агрегати ОПЕ1. На замовлення Фінляндії для залізничного перевізника VR у 1971 році завод виготовив чотирьохвісний електровоз Sr1, а на замовлення Польщі, для PKP, у 1978 році вигттовлений електровоз ET42.

У 1983 році заводом виготовлено 272 електровоза ВЛ80с, 36 електровозів ВЛ80р, 5 електровозів Sr1, 2 електровоза ВЛ85, 26 тягових агрегати ОПЕ-1 та 140 комплектів екіпажних частин для виробництва електровозів ВЛ10 на Тбіліському електровозобудівному заводі.

Станом на 1984 рік завод мав власну медсанчастину, 12 дитячих закладів, 9 їдалень, 5 кафе, 27 буфетів, палац культури, кінотеатр, технічну і художню бібліотеку, 3 спортзали, стадіон.

З 1978 року, через збільшення кількості замовлень на продукцію, завод був реконструйовано. Головна мета реконструкції — починаючи, з 1985 року виготовлялося щорічно 470 електровозів. Під час другої черги реконструкції, передбачалося побудувати випробувальне кільце, завдовжки 30 км, а також розвивати виробництво електромашин та колісних пар.

З 1987 по 1990 роки виготовлявся електровоз 8G змінного струму на замовлення КНР, було виготовлено 100 локомотивів.

Деякі наймасовіші серії електровозів, що випускалися заводом — ВЛ10, ВЛ10У, ВЛ80, ВЛ85, ВЛ65, ЕП1.

У 1995 році завод приватизували та отримав назву . У тому ж році завод втратив замовлення і практично став банкрутом.

У 2011 році «Укрзалізниця» уклала угоду на придбання 300 локомотивів Новочеркаського електровозобудівного заводу. Передбачалося придбати 270 локомотивів постійного струму 2ЕС4К та 30 змінного струму 2ЕС5К, для експлуатації на Одеській та Донецькій залізниці.

Продукція

За час існування заводу освоїв серійне виробництво всіх видів локомотивів: від контактних кар'єрних КН10 потужністю 40 кВт до магістральних вантажних електровозів потужністю 10 000 кВт. На заводі збудували найпотужніший у світі електровоз () — ВЛ86ф. Завод виготовляє комплекти електрообладнання для електропоїздів постійного струму ЕД4М, ЕТ2М. з 1994 року на підприємстві здійснюється капітальний ремонт електропоїздів змінного струму та постачання для нього комплектів електрообладнання. Крім того, НЕВЗ виготовляє обладнання для шахт, відкритих кар'єрів, для металургійних підприємств — промислові електровози постійного струму нового покоління з асинхронним тяговим приводом; для вугільних шахт і копалень — контактні шахтні електровози, шахтні вантажні вагонетки.

Галерея

Див. також ЕН3

Джерела

Посилання