Джу́ліо Че́заре Мартіне́нґо (; 1564 або 1568, Верона — 10 липня 1613, Венеція) — італійський композитор пізнього Відродження та раннього бароко, представник венеціанської школи. Був попередником Клаудіо Монтеверді на посаді капельмейстера Собору святого Марка у Венеції.
Біографія Певно що походив з Верони і був сином композитора Ґабріеле Мартіненґо та Еуфемії. Щодо дати його народження, існують розбіжності у джерелах: згідно з заявою матері, він народився у 1564 році, але документ Casa degli Accoliti (Дому Послушників) міста Верони вказує, що у 1583 році він мав п'ятнадцять років. Навчався у батька у Вероні, між 1590 та 1600 роком перебував при як кантор, а прийнявши 17 грудня 1586 року сан священника — одного з дванадцяти соборних капеланів.
Мартіненґо перш за все відомий тим, що був наступником Джованні Кроче та попередником Клаудіо Монтеверді на посаді керівника капели Базиліки Сан Марко у Венеції; місце, що, стосовно музики, вважалось найавторитетнішим в північній Італії. Призначення відбулося 22 серпня 1609 року (після прослуховування та за рекомендацією веронців); жалування складалося з 200 дукатів. Дивно, що Мартіненґо був єдиним учасником конкурсу, адже принаймні два органісти могли конкурувати з ним: Паоло Джусто, який можливо не мав достатнього композиторського досвіду, та Джованні Ґабріелі, один з найталановитіших композиторів свого часу та ключових митців венеціанської школи.
Його діяльність на посаді була цілковитим провалом; він був майже завжди хворим, і якість хору та оркестру невпинно й послідовно знижувалась. Крім того музична капела була обтяжена боргами і зрештою дійшла до стану жалюгідної подоби того блискучого колективу, якою вона була до початку керування нею Мартіненґо. Він не тямив ув управлінні фінансами і відповідно до записів Сан Марко, тільки те й робив, що просив авансування платні, був завжди у боргах перед фінансовим керівництвом базиліки, і навіть після смерті був винен казначею плату за декілька місяців, що той виплатив йому наперед. Помер усього по чотирьох роках після свого призначення і авторитет собору піднісся, коли на його місце зійшов Клаудіо Монтеверді, який у короткий час зміг привести якість капели до рівня найкращих її часів.
Твори Лише декілька творів Мартіненґо дісталися нашого часу: Дві короткі композиції з триденного богослужіння; включені до збірки ламентацій Джованні Кроче, опубліковані посмертно Мотет «Regnum mundi» для сопрано та басо контінуо, написаний у формі кончертато, схожий на тогочасні праці Лодовіко Ґроссі да В'ядана; опублікований посмертно у важливій антології мотетів на один голос «Ghirlanda sacra», 1625 (та багато разів перевиданий) клопотаннями Леонардо Сімонетті, кастрата, призначеного до Сан Марко у січні 1613 року, себто у період Мартіненґо Три книги мадригалів на чотири, п'ять та шість голосів, остання опублікована у 1605 році; можливо вона містить твори його батька Ґабріеле, книга мадригалів якого не дісталася нашого часу
Бібліографія F. Caffi, Storia della musica sacra nella già Cappella ducale di S. Marco in Venezia dal 1318 al 1797 , nuova ed. a cura di E. Surian, Firenze 1987, p. 161; G. Gaspari, Catal. della Biblioteca del liceo musicale di Bologna, II, Bologna 1893, pp. 214, 366; G. Vale, La Cappella musicale del duomo di Udine, in Note d'arch. per la storia musicale, VII (1930), pp. 130–133, 185 s. doc. XI; H.J. Moser, Heinrich Schütz, Kassel 1936, pp. 51-53 (contiene ed. moderna del mottetto Regnum mundi); Gustave Reese, Music in the Renaissance. New York, W.W. Norton & Co., 1954. ISBN 0-393-09530-4 Denis Arnold, Monteverdi. London, J.M. Dent & Sons Ltd, 1975. ISBN 0-460-03155-4 Eleanor Selfridge-Field, Venetian Instrumental Music, from Gabrieli to Vivaldi. New York, Dover Publications, 1994. ISBN 0-486-28151-5 Denis Arnold/Tiziana Morsanuto: «Giulio Cesare Martinengo», Grove Music Online ed. L. Macy (Accessed November 13, 2005), (subscription access)
Джерела Біографічний Словник Італійців (Dizionario Biografico degli Italiani) — том 71 (2008)