Саломія (Саломея, Соломея, Соломія; Шломіт) — дочка Ірода Боета (брата Ірода Антипа, син Ірода І Великого, відомого за «побиття немовлят») та Іродіади, юдейська царівна і пізніше (з 54 року) царівна Халкіди і Малої Вірменії.

У церковній традиції її ім'я пов'язане зі смертю Івана Хрестителя, якого церква шанує вище за всіх святих, після Богоматері, а Христос про якого говорив «Між народженими від жінок не було більшого над Івана Хрестителя!» (), «Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли потішитись світлом його.» ()

У Новому Завіті, згадана як дочка Іродіади, та не за іменем. Ім'я Саломія назване у Йосипа Флавія, в його історичному творі «Юдейські старожитності»Йосип Флавій, Юдейські старожитності 18, 5.4 .

Саломія та Іван Хреститель В день, коли чотиривласник Антипа святкував день народження, на бенкет з'їхалося багато знатних гостей. Іродіада, що покинула законного чоловіка (брата Ірода), фактично привселюдно спокусила свого звеселеного коханця () юною донькою (як зазначив Огієнко, використане тут в застосуванні до Саломії слово κοράσιον означає дівчину-підлітка, за давньо-східним поняттям — раннього шлюбного віку). Танцюристка, за намовою матері, негайно ж попросила дати їй на таці голову Івана Хрестителя.

Хоча Ірод боявся гніву Божого за вбивство пророка, якого сам раніше поважав і слухався (), виявився безсилим проти лукавства жіночої підступності ().

Сюжет нагадує умисел злої цариці Єзавель проти Пророка Іллі «Отак нехай зро́блять мені бо́ги, і так нехай додадуть, якщо цього ча́су взавтра я не зроблю́ душі твоїй, як зро́блено душі кожного з них!» (), посилюючи символічне зближення Івана Хрестителя з Пророком Іллєю, та справджуючи пророцтва найбільшого з усіх пророків Ісаї «…дітиська його [народ] утискають, а жінки мають гору над ним…» ().

Згадка у Євангеліях У главі 6 Євангелія від Марка:

У главі 14 Євангелія від Матвія:

В мистецтві

Саломея (п'єса) — трагедія Оскара Вайлда, та твори за її мотивами , , Бенкет Ірода (англ. ) і Бенкет Валтасара (картина Рембрандта) — джерела фразеологізму «бенкет під час чуми», що означає парадність, безпечність и веселощі під час катастрофи Сонет «Саломея» зі збірки Миколи Зерова «Камена».  — твір Гюстава Флобера, автора «Пані Боварі» (1856) та «Саламбо» (1862).

Походження Саломія була по батьківській лінії онука Ірода Великого, засновника династії Іродіадів. Її батько Ірод Боет (Herodes Boethos, Ірод Безземельний) був сином Ірода Великого та його сьомої дружини другої Маріамни, яка за описом Йосипа Флавія «була першою красунею»Йосип Флавій Юдейські старожитності 15, 9.3 . По материнській лінії Соломія була правнукою Ірода Великого. Батько її матері був Арістобул, також син Ірода Великого проте по матері син його другої дружини і Маріамни першої.

У першому шлюбі Саломія перебувала із своїм дядьком Іродом Филипом (Herodes Philippos) — тетрархом Ітуреї, Трахонітської області, Батанеї та Аврана з 4 по 34 рік, сином Ірода Великого та його п'ятої дружини Клеопатри Єрусалимської.

По його смерті у 34 році вона одружується з Арістобулом, сином царя Ірода Халкіського. Її сподівання отримати спадок свого батька не справдились, коли римський імператор Клавдій у 49 році його володіння передав Агріппі II. Арістобул проте вже у 54 році, одразу по приході до влади Нерона, був призначений царем Малої Вірменії, а Саломія стає її царицею.

Збереглися багато монет того часу із зображенням царської пари — Арістобула і Саломії.

Див. також Іван Хреститель, Усікновення голови Івана Хрестителя — пам'ятний день 29 серпня Пророк Ілля та цариця Єзавель Фата́льна жі́нка (фр. la femme fatale), жі́нка-вамп — стереотипний жіночий образ, що полягає в сексапільності та вмінні маніпулювати чоловіками за допомогою флірту (Цирцея, Даліла, Агрипіна, , Мата Харі, Ліля Брік, Гіслейн Максвелл) Вавилонська блудниця — апокаліптичний образ у християнстві, застосовують до жінки легкої поведінки, чия порочність придбала небувалих, «історичних» масштабів (Мессаліна, папесса Іванна, Катерина ІІ) Розпутна імператриця (фільм, 1934) — Paramount Pictures з Марлен Дітріх в головній ролі, за мотивами щоденників Катерини II. Дев'ять достойних дам — зокрема старозавітні Юдифь та Яїл також відзначилися за схожих обставин. лат. Quis custodiet ipsos custodes? — крилата фраза означає «Хто вбереже самих сторожів?» або «Хто наглядає за самими наглядачами?». Використовується для опису ситуації, коли люди, поставлені охороняти ті чи інші закони і правила, самі ж їх порушують, втрачають або ж навіть самі розкрадають майно, як мали зберегти від злодіїв і т. ін.

Примітки

Посилання http://www.bibelwissenschaft.de/nc/wibilex/das-bibellexikon/details/quelle/WIBI/zeichen/s/referenz/53939/cache/5d385edb6d80357fb96b43a7d9ef4e9b/

Джерела Youtube: Julia Bolchakova — Роковая женщина в истории и культуре: от легенды до стереотипа О. Мень. Син людський. Львів. Свічадо, 2006. ст.114. ISBN 966-561-380-4