Горбачи́ха — урочище у межах міста Києва (Дніпровський район), на лівому березі Дніпра, яке омивається його протокою Чорториєм, трохи нижче за течією траси Петрівського мосту. Його територія зарезервована під створення об'єкту природно-заповідного фонду на площі 82,8 га. Наразі це найбільший за площею фрагмент заплавного лісу на прирусловій заплаві лівого берега Дніпра. В інших прируслових лівобережних заплавних урочищах від Вигурівщини до Осокорків такі комплекси значно менші (урочище Запісоччя Північне) або дуже фрагментарні (узбережжя затоки Берковщина) чи антропогенно-трансоформовані (Русанівська та Березняківська набережні).
Назва урочища походить, ймовірно, від протоки між Долобецьким островом та Горбачихою, яка має назву рукав Горбачів.
Топографія Урочище Горбачиха простягнулося між дамбою озера Русанівське та акваторією заострівного рукава Десни. Наразі воно розрізане навпіл трасою Подільсько-Воскресенського мостового переходу. З півночі на південь протягнулися піщані дюни - фрагменти прируслових валів Дніпра. В північній та південній частині урочища розташовані база Українського товариства мисливців та рибалок та база відпочинку. З півночі в тіло урочища врізається Північна затока, з західного краю - Центральна затока. На півдні розташовані озеро Чаплине (тут тримаються сіра чапля та чепура велика та Вужачкова протока (поблизу зростає рідкісна вужачка). На південному краю урочища в нього врізається глибока Південна затока. Історія
У XIX столітті урочище Горбачиха являла собою ділянку прируслової заплави (раз острів-раз лівобережне урочище) з паралельними руслу Десенки піщаними валами, які тягнулися від села Вигурівщина до Микільської слобідки. Ці вали досягали кульмінації висоти на Лисій горі з півночі від Микільською слобідкою. Це узвишшя вважали однією з київський Лисих гір, про це повідомляє путівник Богуславського (1812 р.).
За картографічними даними XIX століття, приблизно у 1855 році Горбачиха була островом, відмежованим від берега протокою Десенкою (Чорториєм). Але вже у 1871–1873 роках Горбачиха являє собою прибережне урочище, відділене від материкового лівого берега реліктовою затокою (сучасне озеро Русанівське), яке перетворювалося на острів лише під час весняних повеней. У ті часи урочище використовувалося місцевими мешканцями у сільськогосподарських цілях. Статус лівобережного урочища у випадку Горбачихи закріпила регуляція Дніпра у зв’язку з будівництвом Ланцюгового мосту. В ході цього в 1884 р. було перекрито вхід в протоку, що відділяла Горбачиху від лівого берега. Таким урочище є на мапі 1880-х рр. та на мапі 1896 р.
Детальну гідрологію урочища дає мапа 1914 р. Вхід в протоку, що відділяла урочище від лівого берега показаний як перекритий Михайлівською запрудою. З півдня Чорторийською запрудою №2b до Горбачихи приєднали північну частину суч. острова Долобецький. Урочище являло собою піщаний масив перерізаний протоками, в які входила вода під час великих повеней. Верхівки прируслових валів були вкриті заплавним лісом, імовірно з верби білої (Salix alba).
Довоєнні радянські картографічні матеріали не дають яких-небудь тогочасних назв пов’язаних з сучасним урочищем Горбачиха. На мапах 1930-х рр. Горбачиха то вказана як лівобережний масив із невеликою затокою на півдні, то сполучається з Долобецьким островом. Що ж до протоки, що відділяла масив Долобецький – Горбачиха (показана на мапі 1932 р.), то вона, імовірно, утворювалася лише під час розливів Дніпра. Це підтверджується німецьким аерофотознімком 1943 р. Аерофотознімок дозволяє нам також охарактеризувати тогочасні ландшафти Горбачихи та острова Долобецький. Це були ділянки заплавних лук, ксерофітні луки на піщаних гривах, невисокі вербові зарості, а також невеликі ділянки заплавного вербово-осокорового лісу.
На німецькій мапі 1943 року, зробленій на основі аерофотознімків, урочище Горбачиха має назву Кодачек (Кодаком називалася протока між островами Трухановим та Муромцем). Цікавою деталлю, яку добре видно на мапі 1943 р. є більша за сучасну протяжність Північної затоки Горбачихи. Адже показаний на мапі її довгий південний ріг наразі напевне затоплено після підняття рівня води при заповненні Канівського водосховища. Після Другої світової війні доля Горбачихи змін не зазнала, адже було прийнято концепцію паркового використання території Дніпровських островів та заплавних урочищ. Землі на схід від озера Русанівського віддали під Русанівські колективні сади, а урочище Горбачиха, відгороджене від садів захисною дамбою, лишалося неосвоєним. Тут залишилися ділянки заплавних лук та заплавного вербово-осокорового лісу, невисокі вербові зарості та ксерофітні луки.
Спорудження Київської та Канівської ГЕС призвели до уповільнення течії Дніпра та певної «фіксації» меж дніпровських островів та урочищ. Припинення регулярного затоплення та уповільнення течії спричинило часткове заростання русла, а також зміну рослинності. Більша частина урочища вкрилася заплавним лісом. Ситуацію після спорудження Канівського водосховища демонструє лоція Дніпра 1982 р., на якій вперше зазначений рукав Горбачів. Вперше назва «Урочище Горбачиха» фігурує на схемі Києва 1989 р.
До 1990-х років єдиним свідченням людської активності на території Горбачихи стала збудована після війни дорога з бетонних плит, аналогічна прокладеній на Трухановому. Імовірно її призначенням було в комбінації з понтонними мостами забезпечувати швидку переправу військ через Дніпро по трасі Рибальський півострів-Труханів-Горбачиха. А у 1993 році почалося спорудження Подільського мостового переходу, який має з'єднати правий та лівий береги Дніпра у районах Рибальського острова та масиву Воскресенка.
Природа
Флора урочища Наразі урочище Горбачиха являє собою поєднання усіх типів заплавного ландшафту з властивими для них рослинними угрупованнями.
В південно-східній частині урочища збереглися рештки реліктових прируслових піщаних гряд, вкритих типовою псамофітною рослинністю. В південно-східній частині урочища збереглися рештки реліктових прируслових піщаних гряд. Піщані гряди вкрито типовою пісоклюбною (псамофітною рослинністю), яка утворює ксерофітні (сухі) луки. Рослинність псамофітних ділянок сформована переважно куртинами костриці Беккера (Festuca beckeri), куничника наземного (Calamagrostis epigejos) та кипця сизоого (Koeleria glauca). Борізноманіття ксерофітних лук створюють численні види рослин: жито лісове (Secale sylvestre), миколайчики плоскі (Eryngium planum), полин дніпровський (Artemisia campestris), волошка дніпровська (Centaurea borysthenica), хондрила ситниковидна (Chondrilla juncea), пижмо звичайне (Tanacetum vulgare), козельці великі (Tragopogon major) та, смілка татарська (Silene tatarica), очиток звичайний (Sedum maximum), очиток їдкий (Sedum acre) та очиток шестирядний (Sedum sexangulare), енотера дворічна (Oenothera biennis), щавель кислий (Rumex thyrsiflorus), щавель горобиний (Rumex acetosella) та щавель кінський (Rumex confertus), перстач сріблястий (Potentilla argentea), осока колхідська (Carex colchica) та мітлиця виноградникова (Agrostis vinealis)Парнікоза І. Список флори судинних рослин островів та заплавних урочищ Дніпра, м. Київ (14.09.2022).
В урочищі виявлено козельці українських (Tragopogon ucrainicus) — виду внесеного до Європейського Червоного списку 1991 р. На схилах і верхівках гряд наявні також зарості верби гостролистої (шелюги Salix acutifolia) – шелюжники.
Більшу частину урочища займають заплавні ліси. Аналізуючи старі мапи можна помітити, що раніше територія урочища була вкрита заплавними луками, але після врегулювання течії Дніпра та припинення весняних затоплень почали розвиватися ліси, сформовані переважно тополею чорною (осокором) та вербою білою. У деревостанах урочища поширені також в’яз гладкий (Ulmus laevis), верба тритичинкова (Salix triandra), сосна звичайна (Pinus sylvestris), ясен звичайний (Fraxinus excelsior), черемха звичайна (Padus avium), дуб черещатий (Quercus robur), клен гостролистий (Acer platanoides), клен татарський (Acer tataricum), клен американський (Acer negundo), горобина звичайна (Sorbus aucuparia), клен сріблястий (Acer saccharinum), береза повисла (Betula pendula), шовковиця біла (Morus alba), вишня повстиста (Prunus tomentosa) та вишня звичайна (Cerasus vulgaris). В чагарниковому ярусі тут виявлені порічки колосисті (Ribes spicatum), бузина чорна (Sambucus nigra), калина звичайна (Viburnum opulus), свидина біла (Swida alba), свидина криваво-червона (Swida sanguinea), аморфа кущова (Amorpha fruticosa), дрік фарбувальний (Genista tinctoria), бирючина (Ligustrum vulgare), крушина ламка (Frangula alnus), шипшина собача (Rosa canina) та ожина сиза (Rubus caesius). В листяних лісах урочища Горбачиха широко поширені ліани: дівочий виноград п'ятилисточковий (Parthenocissus inserta) та здичавілий виноград (Vitis vinifera). В цих біотопах виявлена рідкісна папороть вужачка (Ophioglossum vulgatum). Цей вид охороняється на території Києва Рішенням Київради 219/940 від 29.06.2000 р. та заслуговує на внесення до Червоної книги України.
У вологолюбних та прибережно-водних біотопах Горбачихи виявлено значне різноманіття видів. Тут зокрема виявлені півники болотяні (Iris pseudacorus) та їжача головка зринувша (Sparganium emersum), які охороняються рішенням Київради № 880/2290 від 23.12.2004 р.
На прилеглій до урочища акваторії Чорторию, заток та озер збереглися добре розвинуті комплекси водної рослинності. Тут поширено формації глечиків жовтих (Nuphar lutea) (в комплексі з сальвінією) та сальвінії плаваючої (Salvinia natans), які внесено до Зеленої книги України (2009)Зелена книга України/За ред. Дідуха Я.П. – К.: Альтерпрес, 2009. – 448 с.. Сальвінію плаваючу також було включено до Червоної книги України (2009а). Глечики жовті охороняються Рішенням Київради за № 880/2290 від 23.12.2004 р.Перелік рослин та тварин, що охороняються в м. Києві
Загалом в урочищі Горбачиха наявні угруповання, які охороняються Додатком 1 до Резолюції №4 Бернської конвенції та Оселищною Директивою Європейського союзу: вербові та тополеві ліси, псамофітні комплекси, прибережні чагарники верби гостролистої-шелюжники, луки та водна рослинністьCOUNCIL DIRECTIVE 92/43/EECof 21 May 1992 on the conservation of natural habitats and of wild fauna and flora(OJ L 206, 22.7.1992, p. 7).
Фауна урочища Узбережжя острова та заплавного лісу в урочищі Горбачиха використовується бобром (Castor fiber). Тут, зокрема, зустрічається чорна форма бобра. В урочищі також зафіксовані візон (американська норка Mustela vison) та кріт європейський (Talpa europaea). В урочищі постійно мешкає лис (Vulpes vulpes). Також було зареєстровано такі види ссавців як заєць (Lepus europaeus), їжак білочеревий (Erinaceus roumanicus) та мідиця звичайна (Sorex araneus)Парнікоза І., Загороднюк І. Ссавці заплави Дніпра у Києві (12.09.2022)Parnikoza I., Zagorodniuk I. Mammals of the Dnipro floodplain in Kyiv: current state and changes for the last 100 years. Theriologia Ukrainica. – 2021. – 22. – P. 21–48. [In Ukrainian, with English summary].