Дмитро́ Дми́трович Білінчу́к (псевдо: «Хмара»;1919, с. Ільці, Косівський повіт — , Лук'янівська тюрма, Київ) — сотенний сотні УПА ім. Богдана Хмельницького в курені «Перемога» (1944—1946), субреферент СБ Косівського надрайонного проводу ОУНР (1946—1947), охоронець командира ТВ-21 «Гуцульщина» Петра Мельника «Хмари» (1948—1949), провідник Косівського районного проводу ОУНР (07.1950-06.1952), хорунжий УПА (22.01.1947) , лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА.
Життєпис
Дмитро Білінчук народився у 1919 році в селі Ільці Косівського повіту на Станіславщині (нині Верховинський район Івано-Франківської області) в родині Дмитра та Євдокії Білінчуків. Окрім нього, в родині виховувалось ще три сини і донька. Один із братів — Василь Білінчук.
У 1940 році його родину депортували до трудових поселеньМихайло Андрусяк Брати грому. — Коломия: Вік, 2013. — С. 178—179. — 832 с. — ISBN 966-550139-9 віддалених районів СРСР, а саме в Красноярський край. Були б вивезли і самого Дмитра, але йому вдалося уникнути арешту НКВС через відсутність на той час вдома. Він організував загін бойовиків з метою диверсійної діяльності проти представників радянської влади.
В часи німецької окупації провадив підривну роботу проти нового режиму. У червні 1942 року під час сутички у рідних Ільцях застрелив коменданта поліції Пірожека. Його розшукувало і врешті-решт схопило гестапо. Але коли його повезли до Коломиї, побратими влаштували засідку і відбили його.
У 1943 році повітовий провідник ОУН «Курява» залучив Дмитра Білінчука до ОУН і підпорядкував повітовому референтові Служби безпеки Костянтину Генику (1920—1950). Весною 1944 року після військового вишколу в старшинській школі УПА «Олені» став чотовим у сотні Юліана Матвіїва «Недобитого» (1912—1953). В грудні 1944 року очолив сотню УПА ім. Богдана Хмельницького в курені «Перемога».
З 1946 року, після розформування сотні, Дмитро Білінчук став субреферентом СБ Косівського надрайонного проводу ОУН. Влітку 1949 року як охоронець Петра Мельника-«Хмари» брав участь у рейді відділу УПА до Румунії, який тривав 2 тижні і був проведений з агітаційною метою.
24 червня 1952 року через зраду окружного референта СБ Романа Тучака-«Клима» потрапив до полону.
8 квітня 1953Гуцул в УПА Дмитро Білінчук успішно громив окупантів аж до свого арешту 24 травня 1952 року року був розстріляний НКВС у Лук'янівській тюрмі у Києві разом із повстанцями Дмитром Балагураком («Скобою») і Юліаном Матвіївим («Недобитим»).
Нагороди Згідно з Виказом відзначених крайового військового штабу УПА-Захід від 1.09.1946 р. хорунжий УПА Дмитро Білінчук — «Хмара» нагороджений Бронзовим хрестом бойової заслуги УПА.
Вшанування пам'яті 12 жовтня 2017 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам'яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у Львові Бронзовий хрест бойової заслуги УПА (№ 015) переданий Богдану Білінчуку, племіннику Дмитра Білінчука — «Хмари».
Спогади
Василь Павлів писав у своїй книзі «Яворівський фотоархів УПА»:
Цікаві факти Під час рейду до Румунії Дмитро Білінчук та його сотня підібрали ведмежа, яке потім слідувало разом з нимиВедмежа у загоні УПА: ніщо людське було їм не чуже. Дмитро Білінчук є дядьком Василя Портяка — відомого українського сценаристаТріумф Холодного Яру
Примітки
Джерела та література
ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 62. – Арк. 203. ГДА СБУ. – Ф. 2-Н. – Оп. 110 (1954). – Спр. 2. – Т. 4. – Арк. 230. Літопис УПА. Нова серія. Т. 25: Коломийська округа ОУН: Документи і матеріали. 1945—1952 / упоряд. Дмитро Проданик, Василь Гуменюк. — Київ; Торонто, 2015. — С. 830-831.
Посилання
Світлина Дмитра Білінчука у фотоархіві УПА Легенди родини Білінчуків Сага про родину Білінчуків
Див. також
Командири УПА Лицарі ОУН та УПА