Мідя́нка звичайна (Coronella austriaca) — вид змій родини полозових (Colubridae). Один із 2-х видів роду, єдиний представник роду у фауні України. Поширений переважно в помірній смузі Європи та Азії (до Західного Казахстану). Раритетний вид, занесений до Червоної книги України та ряду інших природоохоронних документівМідянка звичайна в Червоній книзі УкраїниФауна України. Охоронні категорії: довідник / За ред. О. Годзевської і Г. Фесенка. — Київ, 2010. — 80 с. (с. 38). Умовно отруйна змія (реальної небезпеки для людини не становить)Орлов Б. Н., Гелашвили Д. Б., Ибрагимов А. К. Ядовитые животные и растения СССР: Справочное пособие. — М.: Высш. шк., 1990. — 272 с. — (с. 98, 124).
Опис
Змія середнього розміру, з сильним, щільним та валькуватим тілом. Загальна довжина тіла (L. + L.cd., де L. — довжина тіла від кінчика морди до клоаки, а L.cd. — довжина від кінчика хвоста до клоаки) може складати до 90 см (Кавказ), в Україні зазвичай не перевищує 60—75 см. Хвіст відносно короткий: співвідношення L./L.cd. складає 4,0—6,5. Голова досить коротка, помітно сплощена і відносно слабо відмежована від шиї. Зіниця ока кругла. Ніздря розташована між двома носовими щитками. Верхньощелепні зуби, у кількості 12—20, поступово збільшуються за напрямком у глибину пащі, причому 2 останніх зуба не відділені від інших проміжком; всі зуби без борозенок (не спеціалізовані для введення отрути). Маса тіла особин з України до 180 г.Пащенко Ю. Й. Визначник земноводних та плазунів УРСР. — К. : Рад. школа, 1955. — 148 с. (с. 129—131)Фауна України. Т. 7. Земноводні та плазуни / Таращук В. І. — К. : Наук. думка, 1959. — 246 с. (с. 226—229)Банников А. Г., Даревский И. С., Рустамов А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР : справочник-определитель. — М. : Мысль, 1971. — 596 с. (с. 246—248)Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / А. Г. Банников, И. С. Даревский, В. Г. Ищенко и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 301—303)Куриленко В. Е., Вервес Ю. Г. Земноводные и пресмыкающиеся фауны Украины. Справочник-определитель. — К. : Генеза, 1998. — 208 с. (с. 167—170)Щербак Н. Н., Щербань М. И. Земноводные и пресмыкающиеся Украинских Карпат. — К. : Наук. думка, 1980. — 268 с. (с. 44—55).
Каріотип: 2n = 36, метацентричних 10, акроцентричних 26, N.F. 46.
Лускатий покрив Тіло вкрите відносно гладенькою лускою. На лусках по дві апікальні ямки. Черевні щитки утворюють на боках черева добре помітні ребра. Навколо середини тулуба (Sq.) 19 лусок. Черевних щитків (Ventr.) налічується 150—200 (у самців 150—182, у самиць 170—200), підхвостових (Scd.) — 40—70 пар. Анальний щиток розділений (А. 1/1, рідко 1/1/1)Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоологический институт РАН, 2004. — 232 с. (с. 137)Дунаев Е. А., Орлова В. Ф. ¬Змеи. Виды фауны России : атлас-определитель — М. : Фитон XXI, 2014. — 120 с. (с. 38—39).
Голова вкрита парними і непарними щитками. Ширина міжщелепного щитка дорівнює його висоті, він кутом сильно вдається між міжносовими щитками, причому його довжина зверху рівняється або трохи більша за довжину шва, що з'єднує міжносові щитки. Передорбітальний щиток 1, дуже рідко 2; він далеко не доходить до лобного щитка і майже не видається на верхню поверхню голови. Підорбітальний щиток звичайно відсутній, або дуже дрібний. Заорбітальних щитків 2. Верхньогубних щитків 7, дуже рідко 8; з них 3-й і 4-й або 4-й і 5-й торкаються ока.
Забарвлення
Забарвлення спинної сторони тіла широко варіює від сірого, сірувато-бурого і коричнево-сірого до жовто-бурого, червоно-бурого та мідно-червоного кольору — звідси українська назва "мідянка". Зрідка трапляються чорні особини (меланісти). У самців переважають червонуваті відтінки, у самок — буруваті. Візерунок тіла доволі мінливий, зазвичай він складається з 2—4 рядів плям, що розташовуються уздовж спини (вони можуть бути не чіткі). На шиї наявні 2 бурі смуги або плями, що зливаються на потилиці. Голова зверху темна одноколірна або з доволі характерним малюнком у вигляді вирізаної біля очей дуги з ламаною лінією. Від ніздрі через око до кута рота або навіть на боки шиї проходить темна смуга – за цією ознакою мідянку можна легко відрізнити від багатьох видів змій Північної Євразії. Райдужка ока звичайно помаранчева, нерідко червона. Черевна частина тіла може бути забарвлена в сіруваті, білуваті, жовтуваті, червонуваті відтінки з темними плямами та крапками або без них, іноді майже чорна; у самців переважають жовтувато-червонуваті кольори.
У молодих мідянок темні плями на спинній стороні тіла виражені яскравіше і звичайно на світлішому, ніж у дорослих особин, фоні. Іноді плями зливаються і тоді нагадують зигзагоподібний візерунок, властивий гадюкам. Черевна частина тіла звичайно червона.
Визначення в природі Мідянку дуже часто помилково приймають за гадюку, вважаючи її також дуже небезпечною отруйною змією. Проте від гадюки мідянку легко відрізнити через відсутність зигзагоподібної темної смуги вздовж спини, зовсім гладенькі лусочки на тілі, на яких немає ребристості, за вкритою великими симетричними щитками головою, а також круглою зіницею ока.
Від другого симпатричного виду змій — полоза візерункового — мідянка, крім гладенької тулубної луски, відрізняється відсутністю складки між черевними щитками і боковою лускою, а також меншим числом луски, розташованій в одному ряду навколо середини тулуба (у мідянки Sq. = 19, у полоза візерункового Sq. = 23—27)Земноводные и пресмыкающиеся. Энциклопедия природы России / Ананьева Н. Б., Боркин Л. Я., Даревский И. С. и др. — М. : АБФ, 1998. — 576 с. (с. 448—451).
Поширення
Ареал мідянки звичайної охоплює значну територію Європи (крім південної частини Піренейського півострова, Ірландії, значної частини Британії, північної частини Скандинавського півострова та деяких островів Середземномор'я, зокрема, Криту та Кіпру), частину Західної Азії (північна частина Малої Азії, Кавказ, Північний Іран), південну частину Західного Сибіру та Західний КазахстанПикулик М. М., Бахарев В. А., Косов С. В. Пресмыкающиеся Белоруссии. — Минск : Наука и техника, 1988. — 166 с. (с. 68—72)Змеи Кавказа: таксономическої разнообразие, распространение, охрана / Туниев Б. С., Орлов Н. Л., Ананьева Н. Б., Агасян А. Л. — СПб-М. : Тов-во науч. изд. КМК, 2009. — 224с. (с. 69—72).
В Україні поширена у всіх областях, але частіше в західних регіонах, в Карпатах і КримуПетроченко В. І. Земноводні та плазуни України: географо-краєзнавчий аспект // Краєзнавство Запорожжя. — 2017. — № 1(2). — С. 91—102.
Місця проживання Евритопний вид. Мідянки надають перевагу залісеним або сонячним галявинам, лукам і вирубкам в різних типах лісу, уникаючи вологих місць (хоча вони добре плавають). Рідше зустрічається у відкритих ландшафтах степового типу, на сухих лучних і кам'янистих ділянках. На Кавказі проживає, крім того, у кам'янистому гірсько-ксерофітному степу і порослих чагарниками кам'янистих схилах, проникаючи місцями до лучної і субальпійської зони до висоти 3100 м. У Східному Закавказзі зустрічається не нижче 1100—1200 м, в Українських Карпатах — не вище 1400 м н. р. м..
В Українському Поліссі трапляється на узліссях і галявинах серед соснових і мішаних лісонасаджень, в Українських Карпатах — переважно на світлих галявинах серед букового лісу, на зарослих лісосіках, кам'янистих гірських схилах із чагарником. Іноді трапляється на околицях населених пунктів, на садових ділянках і виноградниках і навіть у господарських будівлях. У темних ялинових та смерекових лісах відсутняЧервона книга Українських Карпат. Тваринний світ / Заг. ред..: Мателешко О. Ю., Потіш Л. А. — Ужгород : Вид-во «Карпати», 2011. — 335 с. (с. 248).
У центральних лісостепових а також східно-степових областях України мідянка місцями є досить звичайним видом плазунів і населяє порослі рідколіссям схили балок і пагорбів з добре розвиненим трав'яним покривом. Зустрічається біля ярів, порослих негустими чагарниками та бур'янами, де ховається у тріщинах лесових стін ярів, трапляється в прилеглих садах. В інших степових областях вибирає подібні біотопи. Це найчастіше скелясті й кам'янисті береги річок та балок із чагарниково-степовою рослинністю. В подібних місцях мідянка зустрічається разом із ящіркою зеленою і полозом жовточеревим, як наприклад по берегах річок басейнів Дніпра і Південного Бугу. Ще південніше серед нижньодніпровських пісків — кучугур — мідянка трапляється в невеличких гайках (кілках), розкиданих по міждюнних западинахБулахов В. Л., Гассо В. Я., Пахомов О. Є. Біологічне різноманіття України. Дніпропетровська область. Земноводні та плазуни / За заг. ред. О. Є. Пахомова. — Д. : Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту, 2007. — 420 с. (с. 176—179)Петроченко В. І. Природа Запорізького краю: довідник. — Запоріжжя : Тандем Арт Студія, 2009. — 200 с. (с. 126)Рідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. — Запоріжжя : Поліграф, 2005. — 224 с. (с. 147—148)Тваринний світ Запорізької області у Червоній книзі України. Мелітопольщина : довідникове видання / За ред. Н. М. Сурядної, В. І. Лисенка. — Мелітополь : ТОВ «Колор-Принт», 2017. — 240 с. (с. 117—118). В Гірському Криму трапляється переважно на відкритих ділянках серед лісових, лісостепових та гірсько-лугових ландшафтів до висоти 1200 м н. р. м., на рівнині спорадично поширена в типчаково-полинових та напівпустельних степахКрасная книга Республики Крым. Животные / Отв. ред. С. П. Иванов и А. В. Фатерыга. — Симферополь : ООО «ИТ «АРИАЛ», 2015. — 440 с. (с. 294).
У Молдавії досить звичайний вид змій, головним чином у Кодрах і лісостепових районах, де зустрічається на узліссях, світлих галявинах і вирубках серед листяних лісів, а також на прилеглих до лісу полях із зерновими культурами і кормовими травами. На іншій території країни малочисельна, а в Бельцькому і Тираспольському степу зовсім не зустрічаєтьсяРыбы, земноводные, пресмыкающиеся. Животный мир Молдавии / Под ред. И. М. Гани — Кишинев : Штиица, 1981. — 224 с. (с. 210—211).
У Білорусії мідянка населяє різноманітні типи лісів, надаючи перевагу добре прогрітим узліссям, галявинам, рідколіссям і лісосікам. Загальним правилом для всіх біотопів є заростання їх вереском та іншими чагарниками. Не уникає слабо населених трансформованих ландшафтів. У подібних місцевостях зустрічається також у прилеглих районах Нерусо-Деснянського Полісся (Росія)Петроченко В. И. Амфибии и рептилии Неруссо-Деснянского района // Редкие и уязвимые виды растений и животных Неруссо-Деснянского физико-географического района. — Брянск, 1997. — С. 130—132.
Сховищами для мідянок слугують нори гризунів і ящірок, порожнини під камінням, корою повалених стовбурів дерев, тріщини скель.
Чисельність Чисельність мідянки зазвичай у всіх частинах ареалу дуже низька — реєструються поодинокі знахідки. В Українських Карпатах чисельність на окремих невеликих ділянках у 70-х роках могла складати кілька десятків особин на 1 км облікового маршруту, але звичайно не перевищувала 1—2 особини на 2—6 км маршруту. У другій половині 1980-х років у гірській частині Буковини реєстрували 0,2—0,5 ос./га, а наприкінці 1990-х — 0,1 ос./га У Присивашші та в долині р. Сіверський Донець чисельність складає до 0,2—1,0 ос. на 1 км маршруту (щільність популяції до 5,0 ос./га). У Криму щільність популяції досить висока до — 3—13 ос./га.
В окремих районах Кавказу у 80-х роках чисельність виду була досить високою і складала 2—5 ос./км. На півночі ареалу малочисельна — за денну екскурсію можна зустріти не більше 1—2 особин