Хорватія — це країна в Південно-Східній Європі, розміщена на південному краю Центральної Європи та частково на заході Балканського півострова. Її територія простягається в формі підкови від північних меж зі Словенією та Угорщиною до узбережжя Адріатичного моря на південному заході і до короткої ділянки кордону з Чорногорією на південному сході. Крім того, на сході країну оточують Боснія і Герцеговина та Сербія. Географічне положення Хорватії зумовлює значну природну різноманітність за порівняно невелику площу — приблизно 56 540 км².

Етимологія Назва країни Хорватія () походить від етноніму хорватського народу. Вперше хорвати (Horovathos) згадуються на Танаїському камені, знайденому в морському порту Танаїс на Азовському морі. Напис датований приблизно 200 роком н. е. На ньому написано: «Horoathos archon Tanaiton» (Хорватський правитель Танаїсу) і «Synodos Horouathon» (Конвенція хорватів). Хорват — слово, імовірно, перського походження. Наприклад назва авестійської провінції Harahvaiti (), що буквально означає багатий водами/озерамиVidēvdāt 1.12, op. cit. in Schmitt, Rüdiger. Encyclopædia Iranica, Vol. 2, pp. 246 f. «Arachosia». Routledge & Kegan Paul (New York), 1987.

За твердженням польського мовознавця Збіґнева Ґоломба, назва запозичена з протогерманського слова *C(h)rovati, що, ймовірно, означає воїни одягнені у рогову броню Gołąb Zbigniew. The Origins of the Slavs: A Linguist's View. Slavica (Columbus), 1990 або chrawat, тобто горяни Taylor Isaac. Names and Their Histories; a Handbook of Historical Geography and Topographical Nomenclature. Gale Research Co. (Detroit), 1898.

Біла Хорватія, або Велика Хорватія — прадавня батьківщина хорватів, існувала в Закарпатті і верхів'ї Вісли. Ім'я пояснюється слов'янською традицією позначення сторін світу: білий — північ. На противагу Червоній Хорватії, що лежить на півдні.

Розташування Хорватія — країна в Центральній та Південно-Східній Європі (прибережна зона), межує на півночі — зі Словенією, на сході — з Угорщиною та Сербією, на південному сході — з Боснією і Герцеговиною, на півдні — з Чорногорією. Із заходу країну омиває Адріатичне море.

Крайні пункти

Геологія

Геологічна будова Хорватії є ключовим чинником формування природних ландшафтів країни. Територія формувалась унаслідок складних тектонічних процесів, що пов'язано з рухами гірських систем у межах Західновропейської платформи та зіткненням Адріатичної мікроплити з прилеглими геологічними структурами.

Основні геологічні структури — це Паннонська западина на північному сході та Динаридська система, що простягається уздовж узбережжя Адріатичного моря. Паннонська западина сформована осадовими відкладами стародавнього Паннонського моря та є частиною великої рівнинної частини Центральної Європи. Ґрунти цієї зони містять переважно алюмінієві та карбонатні породи, а також глини й піски, які роблять низини родючими для сільського господарства.

Динарські Альпи, які домінують у центральній і південній частинах країни, побудовані з карбонатних порід — вапняків і доломітів. Ці породи легкорозчинні у воді, що призвело до розвиненого карстового рельєфу, характерного для Хорватії: печери, ущелини, понори та широкі карстові поля. Термін «карст» навіть походить від назви регіону на північному заході країни і тепер використовується в міжнародній геологічній термінології для позначення такого типу гірської породи та форми рельєфу.

Вищеописані карбонатні платформи мають складну історію, пов'язану з мезозойськими осадовими процесами й альпійським орогенезом в кайнозойську еру. Унаслідок тектонічної активності територія залишається сейсмічно активною, із періодичними землетрусами, що формують сучасні структури горотворення.

Корисні копалини

Рельєф

Територія країни в основному низовинна і рівнинна: басейн річки Сава, горбисті рівнини Славонії, Подравини, Посавіни. На Адріатичному узбережжі розташовані Динарські Альпи з найвищою горою країни, піком Троглав (1913 м) на горі Динара, гірський хребет Велебіт (1758 м), хребет Капела.

Гори Гірські райони Хорватії є відносно високими скелями, утвореними в основному з вапняку і чітко відокремленими від середземноморської та передпанонської областей. Найвищі по краях (Паклениця, Велебіт, Плєшивиця, Мала і Велика Каплиця), в той час як більша частина внутрішніх гір, особливо в лику, домінують в низинні басейни карстових полів, розділених пагорбами. На області вище 1500 метрів припадає лише 0,11 % від загальної території Хорватії. До Середньодинарських гір належать:

Динара — пік Троглав, 1913 м; Камешниця (), 1 810 м; Схил, 1 762 м; Велебіт — гора Ваганський Верх (), 1 758 м; Плєшивиця (), 1 657 м; Велика Каплиця — гора Б'єлоласиця (), 1 533 м; Рісняк (), 1 528 м; Свілая (), 1 508 м; Снєжник (), 1 506 м; Вишевиця (), 1 428 м; Учка — гора Вояк (), 1 396 м. </div>

Низини Хорватія загалом низинна країна (області висотою до 200 м становлять 54 % від загальної території). Більшість низин знаходиться в Паннонських рівнинах і горбистій передпанонській області. Решта хорватських низин — карстові плато і фліші долини на Істрійському півострові, також низинними є деякі острови.

Узбережжя Адріатичне море омиває Балканський і Апеннінський півострови, його середня глибина — 252 м, північно-західна частина неглибока (максимум 23 м в затоці Трієста), у той час як на півдні його глибина сягає 1200 м. Фактична довжина хорватської частини адріатичного узбережжя 1778 км.

Води Адріатики біля Хорватського узбережжя чисті й прозорі, оскільки гірські річки не несуть до нього мул і пісок. У серпні вода прогрівається до +25…+27 °C. До того ж за своєю характеристикою вона відповідає всім найсуворішим стандартам Всесвітньої організації охорони здоров'я. Солоність 34 ‰ (вода в двічі солоніша за воду Чорного моря).

Острови

Особливістю далматинського узбережжя Адріатичного моря є велика кількість островів, відомих також як Далматинські острови. Їх розміри коливаються від великих островів площею 405 км² до малих скель. У Хорватії налічується близько 1185 островів і маленьких острівців уздовж Адріатичного узбережжя, з них 66 — населені.

Сейсмічність

Клімат

Клімат в північній Хорватії — континентальний, в центральній — гірський, на Адріатичному узбережжі — середземноморський. Максимальна температура в липні-серпні в континентальних районах +28 °C, на узбережжі +34 °C. Мінімальна — в січні-лютому в континентальній частині −2 °C, на узбережжі +9 °C. Середньорічна температура становить +12 °C.

Температура повітря в Хорватії визначається розташуванням країни в помірних географічних широтах, крім того, істотний вплив на неї надає висота того чи іншого регіону над рівнем моря, співвідношення суші й моря, повітряні течії. Липень і серпень вважається піковим сезоном на узбережжі — це найкращий час для пляжного відпочинку на Адріатиці. Денні температури в цей період — як на узбережжі, так і у внутрішніх районах країни досить високі. У червні і вересні туристів на узбережжі трохи менше, але погода стоїть досить тепла. В період з жовтня по травень на узбережжі Хорватії панує затишшя, а деякі готелі і розважальні заклади і зовсім закриваються на зимовий період. Зима на узбережжі м'яка, безсніжна. У віддалених від узбережжя районах Хорватії випадає сніг, надаючи мальовничий вигляд і без того красивим містечкам, але от пересування в гірських районах в цей час може бути ускладнене. Весна в ці краї приходить рано і зазвичай до середини-кінця травня на узбережжі відкривається купальний сезон.

Високі гори захищають узбережжя від холодних північних вітрів ранньої весни і пізньої осені. Навесні і раннім літом морський бриз зберігає постійну температуру на узбережжі. Взимку температура води в морі не падає нижче +10 °C, а в серпні — вона піднімається вище +26 °C.

Взимку найнижча температура і найбільша кількість снігу спостерігається в найвищих ділянках Гірської Хорватії. У всьому Паннонському регіоні в зимовий час також досить холодно (середня температура — в межах 0…−2 °C). У берегових областях набагато тепліше, оскільки вони знаходяться під впливом моря — взимку воно залишається порівняно теплим. Крім того, берегова частина півострова Істра, так само Котар і долина Неретви виявляються теплішими завдяки нагріванню низького рельєфу. Взимку, особливо в глибинних материкових районах, дуже часто спостерігається зворотне явище, коли температура зростає із збільшенням висоти над рівнем моря.

Зони, які найхолодніші взимку, як правило, бувають найпрохолодними і влітку. Найспекотніше в Примор'ї, а також на крайньому сході Хорватії. Пропорційно більш високою температурою відрізняються всі природні западини, наприклад, Ліка. Тим не менш, вона не прогрівається так ґрунтовно, як Паннонська низовина, бо дуже низькими в Ліці бувають ранкові температури.

На розподіл опадів в Хорватії впливає декілька чинників. Найважливішим із них є проходження циклонів і антициклонів. Влітку в Паннонській низовині, а взимку на Адріатиці повітря внаслідок нагрівання піднімається і охолоджується, внаслідок чого утворюються хмари, що викликають проливні дощі, а іноді і випадання граду. Коли з півдня і заходу на Хорватію насуваються маси вологого повітря, що піднімається по Динаридам і охолоджується, то утворюються хмари, які несуть опади адріатичному примор'ю і високогірним районам. Такий же процес спостерігається і в районах окремих гірських хребтів у глибині країни, в результаті чого ці зони також відрізняються підвищеною кількістю опадів.

Гідрографія

Річки

Найбільші річки, Дунай (188 км) і його притоки Сава (562 км), Драва (505 км) і Мура (465 км) несуть свої вони з глибини країни, впадаючи у Чорне море.

Нечисленні річки, що несуть свої води до Адріатичного моря з вузькими ущелинами мають сильні перепади висот вздовж всієї протяжності, утворюючи велику кількість водоспадів.

Водоспади

Озера

Найбільше озеро Хорватії, яке є однією з його головних визначних пам'яток, Вранско. Воно розташоване в історичній області, яка розташована на північному сході країни і займає центральне положення між двома найбільшими містами, Загребом і Шибеником. Площа озера 30 км². В озері водиться багато риби, навколо озера живуть рідкісні види птахів, наприклад, біла і жовта чаплі.

Найпривабливіші, Плитвицькі озера (), навколо яких утворено національний парк, що включає в себе 16 великих озер, 140 водоспадів і 20 печер (особливу зацікавленість викликають печери, які знаходяться під водоспадами). Плитвицькі озера — одне з небагатьох місць на землі, де кожен рік народжуються нові водоспади — це обумовлено вапняковим походженням місцевих гір. До 1958 року парк був закритий для туристів. 1979 року парк було включено до реєстру «Світової спадщини» ЮНЕСКО. Це найвідоміший і найвідвідуваніший національний парк Хорватії, який є свого роду візитівкою країни. Популярні також Червоне і Синє озера біля Імотський, прісноводне озеро на острові Црес і озеро Візовачско та Проклянско. Добре відомі штучні озера — Локве і Байєр в Гірському Котаро, Тракошчан в Хорватському Загір'ї та Перуц на річці Цетина в Далмації. Озеро Копачеве і заболочені місця навколо нього — місце гніздування птахів у найбільшому орнітологічному заповіднику Європи — Копачкі — Рит.

Ґрунтові води

Ґрунти

Ґрунти Хорватії різноманітні й тісно пов'язані з геологією та кліматом. У Паннонській низовині широкі площі покриті алювіальними ґрунтами, що формувалися під дією річок Сава й Драва, і є одними з найродючіших для розвитку сільського господарства.

У центральних гірських та карстових районах ґрунти зазвичай тонкі, кам'янисті та бідні на органіку, оскільки вода швидко просочується в карбонатні породи. Тут більш поширені гірсько-лучні ґрунти з трав'янистою рослинністю, що краще адаптована до сурових умов.

На узбережжі, особливо на островах, ґрунти часто засолені й мають високий вміст мінералів, що разом із середземноморським кліматом сприяє розвитку спеціальних середземноморських угруповань рослин.

Рослинний світ