Алан Чарльз Вайлдер (; 1 червня 1959, Гаммерсміт, Лондон, Англія) — британський музикант, колишній учасник Depeche Mode. Його теперішній музичний проєкт Recoil сягає ще часів Depeche Mode. Коли він залишив останній 1995 року, цей проєкт став основним. Вайлдер також займався продюсуванням і реміксуванням для гуртів Nitzer Ebb і Curve. Має класичну музичну освіту і є відомим сучасним продюсером.

Ранні роки Вайлдер народився в сім'ї, яку не можна назвати бідною чи багатою, і зростав в Acton, західний Лондон. Почав грати на піаніно у 8 років, завдяки заохоченню батьків. Пізніше опанував флейту в St. Clement Danes Grammar school і став провідним музикантом шкільного оркестру. Значний вплив, в музичному плані, на нього справив шкільний товариш, ударник Ted Ing. Разом вони створили гурт Cloaca, (де також брали участь Stefan Heller (бас-гітара), Simon Thomas (вокал і гітара) і з часом до них приєднався Mike Christer (гітара)), який давав багато концертів в західному Лондоні. Після школи Алан працював студійним асистентом в DJM Studios. Він згадує: «Я був крутим в більшості аспектів студійної роботи, як-от склеювання плівки, вставки й тому подібне, але зовсім безпомічним, коли потрібно було склеїти панель чи прокласти мікрофонні кабелі до магнітофона.»

В той час, як майбутні Depeche Mode суміщали «денні роботи» з вечірніми виступами і шукали студії для запису своїх робіт, Алан знайшов себе і в внутрішньому продакшені, і в роботі з 'зовнішніми' виконавцями, і дуже швидко його навички клавішника стали використовувати для сесійної роботи. Рано чи пізно попит на його послуги і власне прагнення до більш творчої ролі мали підштовхнути піти з цієї посади, і він, справді, пропрацював в DJM Studios ще всього лиш рік, а потім переїхав в Бристоль, щоб приєднатися до тамтешнього гурту The Dragons.

The Dragons випустили сингл «Misbehavin» на DJM Records, але через відсутність успіху, і що важливіше, грошей, гурт розпався, коли термін контракту з лейблом підійшов до кінця.

Разом з Джо Бартом (Jo Burt), басистом Dragons, Алан повернувся у Лондон під псевдонімом «Alan Normal», щоб приєднатися до недавно утвореного гурту Dafne and the Tenderspots. Хоча спочатку вони виступали в ресторанах, гурт впевнено еволюціонував від легкого лаунжу до нової хвилі, таким чином пробиваючи собі дорогу до контракту з MAM Records.

Після релізу пластинки «Disco Hell» в 1979 р., яка отримала теплі відгуки, Tenderspots все ж не були оцінені байдужою публікою, і через нестачу фінансування, Алан змушений був перейти до наступного гурту Real to Real (де також брали участь Adrian Chilvers (бас-гітара), Pete Fresh (гітара), Wolfgang Marlander (барабани) і Paul St. James (вокал)). Підписані на Red Shadow Records, вони випустили кілька синглів і альбом «Tightrope Walker». Попри помірний успіх, Real to Real зрештою спіткала доля попередніх гуртів Алана, і він вирушив на нові пошуки, граючи на клавішних в стабільному The Hitmen (чий вокаліст Бен Воткінс (Ben Watkins), пізніше сформує Juno Reactor). Посередній хіт «Bates Motel» не втримав його надовго і у цій команді. Та період невдач врешті добігав кінця.

Депеш Мод Після того з гурту пішов Вінс Кларк, Депеш Мод розмістили оголошення в музичний журнал Melody Maker: «Потрібен клавішник для усталеного гурту — не для розваг.» Хоч шукали людина до 21-го року (Вайлдеру було 22), він збрехав про свій вік, щоб отримати роботу, і це спрацювало. Алан приєднався до Depeche Mode в січні 1982, спочатку, як клавішник для туру, а невдовзі і як повноцінний учасник гурту.

Вайлдер написав невелику кількість пісень для Depeche Mode, зокрема «The Great Outdoors» — бі-сайд «Get The Balance Right»; «Two Minute Warning», «The Landscape Is Changing» і бі-сайд «Fools» — альбом Construction Time Again; «If You Want» та «In Your Memory» — альбом Some Great Reward. Проте, значно більший вплив Вайлдера в гурті, був як музиканта, аранжувальника і продюсера.

Окрім гри на синтезаторі протягом усього часу в Depeche Mode, Алан також грав на піаніно в баладі «Somebody», і на гобої в «Everything Counts». В документальному фільмі «101», Вайлдер демонструє, як різні синтезаторні партії пісні розбивають і впорядковано розташовують на клавіатурі, для живої гри на концерті. Для запису альбому Songs of Faith and Devotion і відповідного туру Devotional Алан навчився грати на барабанах.

Пісня «Enjoy the Silence» з альбому Violator завдячує саме Вайлдеру своєму перетворенню з меланхолічної демо-балади в стилі Мартін Ґора на жвавий, мелодійний трек. В підсумку сингл став одним з найбільш комерційно успішних пісень в історії Depeche Mode.

Вихід з Депеш Мод 1-го червня 1995-го (в 36-й день народження), Алан оголосив про свій вихід з Depeche Mode:

Через чимраз більше незадоволення внутрішніми стосунками та робочою атмосферою в гурті, з деяким сумом я вирішив піти з Депеш Мод. Моє рішення було не простим, особливо якщо поглянути на наші останні два альбоми, які є показником реалізованого потенціалу Депеш Мод.

З моменту приєднання в 1982-му, я постійно намагався віддавати всю енергію, ентузіазм і зацікавленість для подальшого успіху гурту, попри послідовний дисбаланс у розподілі робочого навантаження. На жаль, всередині гурту, цей внесок ніколи не отримував поваги та визнання які виправдовував.

Хоч я думаю, що якість наших музичних доробків підвищилася, натомість рівень нашої співпраці зіпсувався до границі, де я вже не вважаю, що мета виправдовує засоби. Я не маю на меті образити чи звинуватити когось конкретно; достатньо сказати, що відносини стали серйозно напруженими, усе більш розчаровували й, в певних ситуаціях, були нестерпними.

Посилання http://www.recoil.co.uk/ Розділ, присвячений Алану Вайлдеру, на форумі прихильників і колекціонерів Depeche Mode Recoil на MySpace