Андрі́й Євге́нович Біле́цький ( , Харків) — український військовий, громадський та політичний діяч, бригадний генерал,УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 737/2025 «Про присвоєння військового звання» командир Третього армійського корпусу Сухопутних військ Збройних сил України. Герой України (2026).
Член організацій ВО «Тризуб» ім. Бандери та «Патріот України». У 2011 році був заарештований у справі «оборонців Римарської», проте після перемоги Євромайдану у 2014 році амністований як політв'язень. Із початком російсько-української війни став засновником і першим командиром батальйону «Азов». У 2014—2019 роках був Народним депутатом України 8-го скликання та лідером партії «Національний корпус». Після повномасштабного вторгнення 2022 року очолив полк ССО «Азов» Київ, який восени того ж року було реорганізовано у 3-тю окрему штурмову бригаду Сухопутних військ ЗСУ. З березня 2025 року Андрій Білецький очолює 3-й армійський корпус.
Біографія Андрій Білецький народився 1979 року у місті Харків в українській родині. Батько — Євгеній Михайлович Білецький походить з селища Краснопавлівка Лозівського району Харківської області з козацького роду, представники якого заснували селище. Мати — Олена Анатоліївна Білецька (до шлюбу Лукашевич) походить з Житомирщини з українського шляхетського роду, до якого належав Василь Лукашевич — засновник «Малоросійського товариства» (1821—1822).
Виростав у російськомовному середовищі.Андрей Билецкий. «В гостях у Дмитрия Гордона» (2019) // В гостях у Гордона. — 2019. — 29 березня. З юнацьких років активно займався спортом, мав 1-й юнацький розряд з боксу. Згодом займався ножовим боєм, фехтуванням, практичною стрільбою та іншими видами спорту, у чому досяг значних успіхів. Ці навички допомогли поставити на високий рівень систему вишколів в організаціях, які очолював.
У 2001 р. закінчив із відзнакою історичний факультет Харківського національного університету. Дипломне дослідження було присвячене діяльності Української повстанської армії. Працював викладачем харківських вишів, продовжував вивчати військову історію України. Неформальне керівництво його науковою діяльністю здійснював відомий український історик Ярослав Дашкевич.
Націоналістична діяльність Активну участь у націоналістичному русі брав зі студентських часів. У 1999 році разом із групою харківських спортсменів-націоналістів здійснив спробу виїхати на війну в Косово для участі у війні на боці сербів, «проти фактору ісламізму».
У 2001 році взяв участь у березневих акціях протесту у Києві в рамках кампанії «Україна без Кучми», під час яких був затриманий міліцією та потрапив під адміністративний арешт. За це СБУ намагалася змусити керівництво ХНУ виключити його з вишу.
З 2002 року очолював харківський загін Всеукраїнської організації «Тризуб» ім. С. Бандери. Згодом співпрацював з Українською консервативною партією. У 2003 році розпочав активну співпрацю з харківським осередком СНПУ та дієво підтримував спротив лібералізації СНПУ і перетворенню її у ВО «Свобода».
Після розпуску по Україні Товариства сприяння ЗС та ВМФУ «Патріот України» при СНПУ, створив нову, незалежну від будь-яких партійних структур, організацію «Патріот України», від початку існування якої був її командиром. Першими членами цієї організації стали молоді бійці з харківських осередків СНПУ, УНА-УНСО і «Тризубу». У 2013 році, під час подій Євромайдану, члени організації «Патріот України» разом з іншими націоналістичними організаціями склали кістяк новоутвореного «Правого сектора».
Від початку діяльності «Патріоту України» планував, координував та брав участь в усіх її заходах. Особисто очолював практично всі групи бійців, що здійснювали операції з виявлення точок наркоторгівлі, затримання нелегальних мігрантів тощо. Керував усіма масовими акціями «Патріота України» (маршами, мітингами, спортивними заходами, акціями громадської непокори та масовими силовими акціями). Під час сутичок з міліцією під час проведення маршу на честь УПА 18 жовтня 2008 року був заарештований разом з усіма бійцями організації.
Набутий громадсько-політичний досвід дозволили Андрію Білецькому виступити ініціатором утворення Соціал-Національної Асамблеї.
Деякі російські сайти писали, що 2007 року Білецький, на той час член організації «Патріот України», написав статтю «Український расовий соціал-націоналізм», але не навели доказів цих тверджень. Білецький у 2015 році заявив, що не писав цього тексту, а саму публікацію назвав сфабрикованою, приписаною йому російськими спецслужбами в межах кампанії з дискредитації українського добровольчого руху.
Політв'язень З серпня 2011 року розпочалася ціла низка арештів активістів організованого націоналістичного руху взагалі та членів очолюваних Андрієм Білецьким організацій зокрема. Наприкінці серпня 2011 року у Києві та Василькові були заарештовані старшини місцевих осередків Організації «Патріот України» (Сергій Бевз, Володимир Шпара) та активісти СНА (Ігор Мосійчук). Їм інкримінували підготовку теракту. Так розпочалася справа «васильківських терористів».
23 серпня 2011 року в офісі харківського осередку організації «Патріот України» (м. Харків, вул. Римарська, 18) відбувся конфлікт зі стріляниною. Організація заявила про те, що на офіс скоїв збройний напад відомий в мережі інтернет українофоб Сергій Колесник, у ході якого він поранив двох старшин «ПУ» (Ігоря Михайленка та Віталія Княжеського). За даними МВС учасники організації отримали легкі травми гумовими кулями, а Сергій Колесник був госпіталізований у непритомному стані, у нього виявили дві відкриті черепно-мозкові травми, ножові поранення в області грудної клітини, забій тім'яної області та тулуба. Сайт облуправління міліції, в рамках розслідування кримінальної справи за фактом бійки кваліфікував подію, як вчинення нападу на Сергія Колесника із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого.
11 вересня 2011 року Михайленка та Княжеського заарештували за підозрою в замаху на вбивство Колесника. За словами Колесника приводом для конфлікту послужила суперечка в інтернеті, під час якого один з учасників організації заявив, «що жителі Харкова мали б кращу долю, якби в Україні панували фашисти» і у відповідь на обурення запропонував приїхати в офіс на Римарську, 18. Він приїхав в офіс організації і попросив охоронця покликати співрозмовника. Відразу після цього з офісу у двір вийшли близько восьми осіб, одягнених у камуфльовану і чорну форму, які почали його бити і в процесі побиття погрожували розправою його родичам.
19 листопада 2011 року на Андрія Білецького було скоєно замах. На проспекті Перемоги в нього кілька разів вистрілили з револьвера. Одна куля влучила у щелепу, інша — прострелила руку. Увечері того ж дня він сам поранений поїхав до 4-ї лікарні невідкладної хірургії міста Харкова, де йому провели дві операції, діставши дві свинцевих кулі. Міліція класифікувала подію як хуліганство.
27 грудня 2011 року, Андрій Білецький був заарештований у справі «Оборонців Римарської» за звинуваченням у справі про напад на Сергія Колесника за ст. 187 Кримінального кодексу (розбій, здійснений за попередньою змовою групою осіб). 29 грудня щодо нього було обрано запобіжний захід у вигляді 2 місяців тримання під вартою. 16 лютого 2012 року термін перебування під вартою було продовжено до 27 квітня 2012 р. Утримувався у Харківському СІЗО — сумнозвісно відомому ще з часів радянських репресій як «Холодногірська тюрма».
Ці дії СБУ та МВС організований соціал-націоналістичних рух розцінив як політичні репресії. У зв'язку з чим у різних містах країни проходили акції протесту проти політичних репресій щодо українських націоналістів (зокрема у Києві, Харкові, Львові, Донецьку, Житомирі, Івано-Франківську).
24 лютого 2014 року Верховна Рада України ухвалила постанову, якою було рекомендовано звільнити Андрія Білецького та ще 22 осіб, визначених як політв'язні. Документ доручав МВС та ГПУ припинити провадження у справах, де було відсутнє доведене кримінальне правопорушення.
Водночас сам Андрій Білецький пізніше наголошував, що його звільнення відбулося не внаслідок політичної амністії, а на підставі судового рішення, яке повністю виправдало його та констатувало відсутність складу злочину. За словами Білецького, суд також рекомендував йому звернутися до Європейського суду з прав людини, однак він відмовився, підкресливши, що не бажає судитися з державою Україна. Натомість деякі інші ув'язнені, звільнені за тими самими статтями, подали позови до ЄСПЛ і у 2018 році виграли справи.
Війна на Донбасі 12 березня 2014 був призначений керівником силового блоку «Правий сектор»-Схід у складі чотирьох областей: Харківської, Донецької, Полтавської та Луганської.Ярош сформував групу «Правий сектор»-Схід , IA ZIK, 12 березня, 2014.
У ніч з 14 на 15 березня 2014 Андрій Білецький керував проукраїнськими активістами в сутичці з проросійськими силами біля офісу організації «Патріот України» на Римарській вулиці.
У березні-травні того ж року командував загоном «Чорний корпус».
5 травня 2014 у Бердянську, Андрій Білецький став засновником батальйону територіальної оборони «Азов» (з 17 вересня — полк) і подальшим його командиром. Основою батальйону стали учасники СНА, «Патріота України» та організації Автомайдан.
13 червня 2014 батальйон «Азов» під керівництвом Андрія Білецького брав ключову участь в успішному звільненні Маріуполя від терористів у ході одного з етапів антитерористичної операції на сході України. При цьому «Азов» зазнав тільки дві серйозні втрати — один боєць загинув, інший був серйозно поранений. Бійці батальйону «Азов» взяли також в полон самопроголошеного мера Маріуполя — терориста Олександра Фоменка.
2 серпня 2014 президент України Петро Порошенко нагородив командира батальйону «Азов» майора міліції Білецького Андрія Євгенійовича Орденом «За мужність» III ступеня.
15 серпня 2014 року командир БПСМОП «Азов» Андрій Білецький отримав позачергове звання підполковника міліції.
10 вересня 2014 на з'їзді партії «Народний фронт» разом із командирами добровольчих батальйонів був включений до Військової ради — спеціального органу, який розроблятиме пропозиції по обороноздатності України.
10 лютого 2015 року полк «Азов» під керівництвом Білецького розпочав Широкинську наступальну операцію, в результаті якої було звільнено 5 населених пунктів: Широкине, Бердянське, Лебединське, Комінтернове та Павлопіль, а також відведено лінію фронту від Маріуполя.
У 2016 р. ініціював створення Військової школи імені Є.Коновальця, що готувала сержантський та старшинський склад «Азову», а нині вишколює командирів і рекрутів Третьої штурмової бригади, а також інших підрозділів ЗСУ.
Народний депутат України У вересні 2014 року ініціативна група правозахисників і дослідників праворадикальних рухів звернулася з відкритим листом до Арсенія Яценюка із закликом не висувати командира батальйону «Азов» Андрія Білецького кандидатом від «Народного фронту» на позачергових виборах до Верховної Ради України, оскільки він «не відмовився публічно від людиноненависницької, антиліберальної, антиєвропейської і відверто расистської ідеології свого руху». На думку групи участь Білецького в діяльності партії легітимізувала б расизм і неонацизм в українському суспільстві, а також завдало б шкоди репутації партії.
Білецький відмовився від участі у виборах за її партійним списком на позачергових парламентських виборах, але 23 вересня 2014 подав документи на реєстрацію як кандидата в народні депутати України, як незалежний кандидат по 217-му одномандатному округу в Києві (Оболонь).
2 жовтня на користь Андрія Білецького зняв свою кандидатуру Зорян Шкіряк, радник глави МВС України Арсена Авакова, який вирішив також стати довіреною особою свого колишнього політичного опонента. Андрій Білецький переміг, набравши 33,75 % (31445 голосів).
У 2015 році став героєм документального фільму «Після Мінська» з циклу Місто героїв.
З 2015 року став головою Цивільного Корпусу «Азов», а з кінця 2016 став головою новоутвореної партії «Національний Корпус».