Оногури () — також відомі як (булгарські) утигури, племена кінних кочівників, що мешкали протягом V—VIII століть у степах Північної Євразії на схід від річки Дон (над Чорним морем і в Кубані). Оногури переправилися через Волгу і вступили в Європу близько 460 року в більш широкому контексті Великого переселення народів і тюркських розселень. Також згадується, як гунське плем'я (гуно-гандурів).
Короткий період слави оногурів припадає на першу половину сьомого століття, коли почала слабшати імперія Тюрків. Засновником був Орхан, якому 619 року вдалося встановити дипломатичні відносини з Візантією. Хрещення в Константинополі і визнаний імператором Іраклієм за римського патриція, вступив в союз з Візантією, спрямованих проти аварів. Його наступник Кубрат відвоював у тюрків землі, що лежать між Кубанню й Доном, а потім, після розгрому аварів 635 року, підпорядкував землі, що розташовані далі на захід від землі кутригурів. Створена Кубратом держава не протривала довго після його смерті. Між 660 і 670 років вона розпалася під ударами хозарів.
У старій інтерпретації тюркської мови оногур: О ~ означає «10» і Гар ~ ~ Гюрсу Гур ~ Gundur, означає «плем'я», так оногур означає «10 союзних племен», тобто союз племен (так само, як і гуни вважаються не самоназвою народу, а спільнотою племен). Угорці вважають, що з них: три племені оселилися в угорській Трансильванії, а сім племен — в Паннонії. Проводять також аналогію між оногурами та булгарами, оскільки: Бюль ~ Бол означає «багато» і Гар ~ ~ Гюрсу Гур ~ Gundur означає «плем'я», тобто «люди з багатьох племен». Існували також історичні взаємовідносини між оногурами та імперією хозарів, до смерті Алмоша та його сина великого князя Арпада.
Джерела Lang D. M., Bułgarzy, Państwowy Instytut Wydawniczy, Warszawa 1983, ss. 33 — 39. ISBN 83-06-00831-6. Wasilewski T., Dzieje Bułgarii, Ossolineum, Wrocław 1970, ss. 34 — 42. Джафаров Ю. Р., Оногуры византийских писателей и хайландуры Елишэ // Византийский временник. — 1980. — Т.41. — С.153—162. Артамонов М. И., История хазар. — Л.: Государственный Эрмитаж, 1962. — 522 с. Кулаковский Ю., К истории готской епархии (в Крыму) в VIII веке // Журнал Министерства Народного Просвещения. — 1898. — Ч. 315. — С. 173—202. Науменко В. Е., К вопросу о времени и обстоятельствах образования Хазарского каганата // Хазарский альманах. — : Мосты культуры; Гешарим, 2004. — Т. 2. — С. 52—76. Петрухин В. Я., Раевский Д. С., Очерки истории народов России в древности и раннем средневековье. — : Языки славянской культуры, 2004. — 416 с. Хауссиг Г. В., К вопросу о происхождении гуннов // Византийский временник. — 1977. — Т. 38. — С. 59—71. Шушарин В. П., Ранний этап этнической истории венгров. Проблемы этнического самосознания. — : РОССПЭН, 1997. — 512 с.