Георгій Борисович Бокій ( 26 вересня (9 жовтня) 1909, Санкт-Петербург — 4 вересня 2001, Москва) — творець і організатор радянської кристалохімії, професор, член-кореспондент Академії Наук СРСР.
Біографія
Народився 9 жовтня 1909 р. в Санкт-Петербурзі в родині видатного потомственого гірничого інженера, професора Санкт-Петербурзького гірничого інституту Бориса Івановича Бокія.
Закінчив Ленінградський Гірничий інститут, де його головними вчителями були А. К. Болдирєв і М. С. Курнаков. Після закінчення в 1930 р. інституту почав працювати в Ломоносовському інституті під керівництвом О. В. Шубникова. Займався визначенням оптичних властивостей кристалів Федоровським методом, а з 1931 р. — вирощуванням кристалів сегнетоелектриків у Фізико-технічному інституті АН СРСР .
У 1934 р. Ломоносовський інститут, де працював Г. Б. Бокій, переїхав до Москви. У 1935 р. він організував в Інституті загальної та неорганічної хімії лабораторію кристалографії, згодом перейменовану в лабораторію кристалохімії, що вивчала комплексні сполуки платинових металів. З 1939 р. почав займатися рентгено-структурним аналізом. Спільно з Г. Г. Леммлейном провів дослідження з вивчення округлих кристалів алмазу. Під час Другої світової війни інститут був евакуйований до Казані, Г. Б. Бокій читає свій перший курс кристалохімії за пропозицією О. М. Несмєянова.
У 1942 р. захистив докторську дисертацію, в 1943 р. отримав звання професора. У 1944 р. Г. Б. Бокій повернувся до Москви. З 1945 р. почав викладати кристалографію в МДУ. В цьому ж році ним була організована кафедра кристалографії і кристалохімії на геологічному та хімічному факультетах. У 1958 р. обранний членом-кореспондентом АН СРСР. З цього ж року Георгій Борисович переїздить до Сибіру, де він був одним з двох рівнозначних організаторів Інституту неорганічної хімії та творцем і керівником рентгеноструктурної лабораторії. Там же Г. Б. Бокій засновує «Журнал структурної хімії» і стає його головним редактором.
Після повернення у 1963 р. до Москви, працює в різних установах. З 1972 р. Г. Б. Бокій до останніх днів працював в Інституті геології рудних родовищ, петрографії, мінералогії і геохімії, де завідував лабораторією рентгеноструктурного аналізу, був радником при дирекції Інституту.
Наукова діяльність
З 1955 р. Г. Б. Бокій багато займався питаннями інформатики і систематики кристалічних структур та систематикою мінералів. Ним розроблені нові принципи класифікації, заснованій на Періодичній системі хімічних елементів і названій ним природною. З 1979 р. Г. Б. Бокій — голова комісії з класифікації Ради наукових та інженерних товариств. З 1993 року очолював роботу по продовженню випуску багатотомного довідника «Мінерали», багатотомної і фундаментальної праці, що включає вичерпну інформацію, в тому числі структурну, по всіх відомих мінеральних видах.
Основні праці
«Основи кристалографії» (1939, в співавторстві з О. В. Шубниковим і Є. Є. Флінтом). Перший том підручника «Практичний курс рентгено-структурного аналізу» (1951, спільно з М. О. Порай-Кошицем). Підручник «Кристалохімія» (1954, витримав три видання). Монографія «До теорії дальтонідів і бертолідів» (1956, в 1958 — її англійський переклад). «Тезаурус по мінералах» (1976—1981 рр., 4 томи) «Систематика природних силікатів» (1997, в 1998 р. — її англійський переклад). «Систематика природних оксидів» (2000).
Нагороди
Лауреат премії ім. Є. С. Федорова РАН (2000). Орден Трудового Червоного Прапора (1975), Орден «Знак Пошани» (1944, 1953).
Джерела Біографія Г. Б. Бокія на сайті Інституту геології рудних родовищ, петрографії, мінералогії і геохімії РАН
Посилання