Гай — назва невеликого листяного лісу або ізольованої групи дикорослих дерев, а також розмовна назва плодових насаджень екзотичних дерев.
Назва «гай» трапляється вже у періоді формування давньоукраїнської мови (XI—XIII ст.).Крижанівська О. І. Походження української мови та основні етапи її становлення // О. І. Крижанівська. Історія української мови: Історична фонетика. Історична граматика: навчальний посібник. — Київ: ВЦ «Академія», 2010. — С. 20. ISBN 978-966-580-311-9.
Спочатку слов'янська назва окремої частини лісу або невеликої ізольованої лісової території, що використовувалася місцевим населенням для цілей богослужіння. У слов'ян, як і в інших язичницьких культурах, це був «священний гай».
Примітки
Посилання Гай //
Гай; Гайокъ, гаєкъ // Словник української мови XVI — першої половини XVII ст. / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України; відп. ред. Гринчишин Д. Г. Вип. 6 (Выпросити — Головный). Укладачі к.ф.н. Р. Керста, О. Кровицька, Н. Осташ, М. Сенів. — Львів, 1999. — С. 181—183. — ISBN 966-02-1044-2. Гай // Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV—XVIII ст. Книга 1. А-Н / Підготували до видання В. В. Німчук, Г. I. Лиса; Інститут української мови НАН України; Українська Вільна Академія Наук у США. — Київ — Нью-Йорк, 2002. — С. 168. — 512 с. — ISBN 966-7252-25-6. — (Пам'ятки української мови. Серія словників). гай, гайок (гаіок) // Українські краєвиди XVI—XVIII ст. Слово — текст — словник / Ганна Дидик-Меуш, Олена Слободзяник. НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича. — Львів, 2015. — С. 61—63. — ISBN 978-966-02-7639-0.