Ільматар (; фін. Ilma «повітря») — у фінській міфології богиня, що брала участь у створенні світу з іншими богами.
У Калевалі іменується дівчиною (piika), дочкою повітря (ilman impi — діва неба). Її характеризує стан скорботи і самотності. Вона передує появі сонця.
Через 700 років самотності, вона кличе , після чого до неї прилетіла качка (sotka, гоголь) і звила гніздо у богині на колінах (polvea). Через деякий час качка знесла 7 яєць (munoa): шість золотих (kultaista) і одне залізне (rautamuna). Яйця були розпеченими і Ільматар здригнулася від болю, через що яйця викотилися з гнізда і розкололися. Із шкаралупи утворилася земля, жовтки стали сонцем, білки ж перетворилися в місяць і зірки. Але створена земля була порожньою і нудною, і Ільматар створила острова, долини і річки.
В «Калевалі» вона також носить ім'я Луоннотар («природна»). Вона була матір'ю Вейнемейнена.
Цікаві факти На честь богині названо астероїд 385 Ільматар.
Див. також Калевала Фінська міфологія
Примітки
Джерела Еліас Леннрот. Ораторія КАЛЕВАЛА. 50 рун Євген Тимченко Львів, [НТШ], 1901, 361 сторінка. Теософский словарь