Міке́ль Арте́та Аматріаї́н (; 26 березня 1982 року, Сан-Себастьян, Іспанія) — колишній іспанський футболіст, півзахисник. По завершенні ігрової кар'єри — тренер, баск за національністю. Головний тренер лондонського «Арсеналу».
Починав свою кар'єру в «Барселоні Б», але не зміг пройти в першу команду і був відданий в оренду французькому клубу «Парі Сен-Жермену». В наступному сезоні його підписав шотландський «Рейнджерс», з яким Мікель виграв чемпіонат Шотландії, Кубок Шотландії і Кубок шотландської ліги в сезоні 2002/03. Після успіху з «Рейнджерс» він відправився в «Реал Сосьєдад», але не закріпився в основному складі і був відданий в оренду «Евертону» у другій половині сезону 2004/05. Незабаром Мікель підписав повноцінний контракт з , де грав до 2011, але 31 серпня, в останній день трансферного вікна, його підписав «Арсенал». За «Арсенал» виступав до 2016 року, після чого оголосив про завершення кар'єри футболіста 16 травня 2016 року. Також Артета грав у молодіжній збірної Іспанії, але у національну збірну ніколи не викликався.
З липня 2016 року увійшов до тренерського штабу Жузепа Гвардіоли у «Манчестер Сіті», який покинув у грудні 2019 року, аби очолити лондонський «Арсенал».
Біографія
Рання кар'єра
Першим клубом для молодого іспанця став місцевий «Антігуоко», де затоваришував з півзахисником Хабі Алонсо через те, що вони разом грали кожні вихідні на пляжах Сан-Себастьяна і мріяли грати за «Реал Сосьєдад». У 15-річному віці Артета поїхав в «Барселону», в той час як Алонсо підписав контракт з «Реалом Сосьєдад». Незважаючи на потенціал, Мікель не зміг пробитися в першу команду, виступаючи лише у резерві, через що був відданий в оренду в «Парі Сен-Жермен» в 2000 році, з яким футболіст зумів виграти Кубок Інтертото. За півтора сезону в Парижі Артета використовувався менеджером Луїсом Фернандесом в першу чергу як плеймейкер. Він виступав у груповому етапі Ліги чемпіонів 2000/01. ПСЖ хотів утримати Артету наприкінці терміну оренди і мав опцію першочергового викупу, однак Артета був підписаний Рейнджером в березні 2002 року, після того як шотландський клуб зробив більшу фінансову пропозицію «Барселоні». Сума трансферу склала 6 мільйонів фунтів.
«Рейнджерс» та повернення до Іспанії Артета приєднався до шотландського клубу в 2002 році. У дебютному сезоні він допоміг «Рейнджерс» виграти Прем'єр-лігу, Кубок Шотландії і Кубок шотландської ліги. Також Мікель закріпився в основному складі і став улюбленцем уболівальників. Але травми, втрата форми і ностальгія по дому занапастили його другий сезон, і він був змушений перейти в інший клуб.
2004 року Артета приєднався до «Реалу Сосьєдад» за €5,2 мільйонів, щоб грати разом зі своїм другом Хабі Алонсо. Однак Хабі перейшов в «Ліверпуль», і Артета був не в змозі закріпитися в команді.
«Евертон» На початку 2005 року Мікель на правах оренди перейшов в «Евертон», де мав замінити Томаса Гравесена, який відправився в «Реал Мадрид», і до кінця сезону зумів переконати керівництво клубу викупити свій трансфер. За його підсумками «іриски» посіли 4-е місце в Прем'єр-лізі і кваліфікуватися в Лігу чемпіонів.
В «Евертоні» баску вдалося стати одним із ключових гравців команди, виступаючи в його складі протягом шести сезонів і розганяючи більшість атак команди. У 2006 і 2007 року він був визнаний найкращим футболістом у складі команди.
«Арсенал» 31 серпня 2011 року він перебрався в лондонський «Арсенал», вартість трансферу склала 10 млн фунтів, контракт розрахований на 4 роки. Переговори щодо переходу вийшли важкими, оскільки спочатку «Евертон» не хотів його відпускати, а потім агент гравця зажадав досить високу зарплату. Однак Артета особисто попросив Девіда Моєса, головного тренера «ірисок», «продати» його «канонірам»Moyes gutted to lose Arteta , а потім погодився знизити на 20 000 початкові вимоги щодо зарплати, які становили 90 000 фунтів на тиждень.
Дебютував у новій команді 10 вересня в домашній грі проти «Свонсі Сіті»McNulty, Phil. (10 September 2011) BBC Sport — Arsenal 1–0 Swansea . BBC Sport. Retrieved 11 June 2012.. Свій перший гол у Прем'єр лізі за «Арсенал» забив у грі проти «Блекберн Роверз» на «Івуд Парку». 8 квітня 2012 року на 87-й хвилині зустрічі з «Манчестер Сіті» ударом з 30-ти метрів приніс «канонірам» перемогу в матчі, який ішов до нічиєї. У матчі 34-го туру чемпіонату Англії проти «Віган Атлетик» Артета отримав травму, що змусила його достроково завершити сезонArsenal midfielder Mikel Arteta ruled out of run-in . ESPN Soccernet. 20 April 2012. Retrieved 11 June 2012.. Всього за сезон 2011/12 Мікель взяв участь у 29-ти матчах АПЛ і шести зустрічах Ліги Чемпіонів.
Після відходу капітана Робіна ван Персі в сезоні 2012/13 Артета став віце-капітаном «Арсеналу» (капітаном — Томас Вермален). В тому сезоні, після переходу Робіна ван Персі, Мікель став штатним пенальтистом команди. Перший свій пенальті в матчі проти «Фулгема» (3:3) не реалізував на додаткових хвилинах другого тайму. Цей пенальті так і залишився єдиним нереалізованим у складі лондонців.
17 травня 2014 року Артета вивів «Арсенал» на матч фіналу кубка Англії 2014 року проти «Галл Сіті» з капітанською пов'язкою, оскільки Томас Вермален залишився на лаві запасних. Лондонці здобули перемогу 3:2 в додатковий час, а Мікель — свій перший трофей в англійському футболі.
У серпні 2014 року, після того, як Томас Вермален перейшов у «Барселону», Мікель став новим капітаном лондонського «Арсеналу». В першому ж матчі після цього, в грі на Суперкубок Англії 2014 року проти «Манчестер Сіті», «каноніри» сенсаційно розгромно перемогли 3:0 і здобули другий трофей за рік. Незважаючи на своє нове призначення, за весь сезон 2014/15 він провів ще лише 11 матчів, забивши один раз, а в виграному фінальному матчі кубка Англії 2015 року навіть не потрапив у заявку. Однак після його завершення Артета продовжив контракт з «Арсеналом» на сезон 2015/16 років. В цьому останньому для себе сезоні Мікель теж виходив зрідка, втім вийшов на поле на заміну Алексу Окслейду-Чемберлену наприкінці гри Суперкубка Англії 2015 року, в якій «Арсенал» переміг «Челсі» і здобув останній для Артети трофей у статусі футболіста.
15 травня 2016 року Артета провів свій останній матч за «Арсенал», вийшовши на заміну замість Месута Озіла, в якому забив гол в доданий арбітром час. 16 травня 2016 року оголосив про завершення кар'єри футболіста.
Кар'єра в збірній Артета виступав за збірні Іспанії різних вікових категорій. Так з командою до 16 років він виграв юнацький чемпіонат Європи, що пройшов 1999 року у Чехії, де забив 3 голи. Цей результат дозволив іспанцям того ж року разом з Артетою поїхати на юнацький чемпіонат світу, що пройшов у Новій Зеландії, але тут команда виступила вкрай невдало і навіть не вийшла з групи. Також у цьому ж 1999 році Артета зі збірною виграв Кубок Меридіан.
В подальшому був капітаном молодіжної збірної Іспанії у кваліфікації на молодіжний чемпіонат Європи 2004 року, в якому іспанці поступились Швеції у плей-оф.
У 2010 році Футбольна асоціація Англії та головний тренер збірної Англії Фабіо Капелло намагались дізнатись чи може Артета представляти Англію, бо він виконав правило ФІФА про п'ятирічне проживання у країні для отримання футбольного громадянства. Однак ФІФА виключила це, оскільки окрім проживання гравцеві, що змінює країну і який в минулому представляв іншу країну в офіційному змаганні, на той час потрібно мати паспорт і тієї країни, за яку він хоче виступати надалі. Очевидно, що Артета у 1999 році, коли грав у юнацькому чемпіонаті Європи та світу британського підданства мати не міг, тому і за дорослу збірну зіграти шансу не мав.
Тренерська кар'єра Ще у квітні 2014 року Артета оголосив, що перед тим, як повісити бутси на цвях, він має намір продовжити контракт з «Арсеналом», після чого зайнятися тренерською роботою.
Відразу після завершення кар'єри, у Артети виникло три варіанти початку тренерської кар'єри. Йому запропонували очолити Академію «Арсеналу» Арсена Венгера, приєднатися до тренерського штабу колишнього партнера по «Парі Сен-Жермену» Маурісіо Почеттіно у «Тоттенгем Готспурі» або приєднатися до тренерського штабу Жузепа Гвардіоли в «Манчестер Сіті». 3 липня 2016 року стало відомо, що Артета увійде разом із Браяном Кіддом та Доменеком Торреном в тренерський штаб манчестерського клубу. Як головний тренер вперше вивів команду 19 вересня 2018 року на гру Ліги чемпіонів проти «Ліона», яку Гвардіола змушений був пропустити через дискваліфікацію. Французький клуб сенсаційно виграв той матч з рахунком 2:1. Загалом з «Манчестер Сіті» Артета виграв два чемпіонства Англії, а також національний Кубок та два Кубка ліги.
«Арсенал» 20 грудня 2019 Мікель Артета очолив лондонський «Арсенал», підписавши контракт терміном на 3,5 роки. За умовами контракту, Артета отримав £10 млн на рік і до £5 млн у вигляді бонусів. Артета претендував на посаду головного тренера «Арсеналу» ще 2018 року, після відходу багаторічного менеджера клубу Арсена Венгера, але тоді посаду посів досвідченіший Унаї Емері.
Артеті не вдалося значно покращити турнірне становище «Арсеналу», команда піднялася з 10-го на 8-е місце, і це стало її найгіршим результатом за 25 років. Незважаючи на це Артета привів «канонірів» до перемоги в Кубку Англії, обігравши у фіналі «Челсі». Також Артеті вдалося виграти Суперкубок Англії, обігравши у серії пенальті «Ліверпуль».
У вересні 2026 року сторони погодили продовження контракту до 2029 року на покращених фінансових умовах.
Статистика Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього заЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів 1999–00 «Барселона Б» СДБ (ІІІ) 26 1 - - - - - - - - - 26 1 2000–01 SDB (ІІІ) 16 2 - - - - - - - - - 16 2Усього за «Барселону Б» 42 3 - - - - - - 42 3 2000–01 «Парі Сен-Жермен» Д1 6 1 КФ+КЛ 1+0 0 ЛЧ 4 0 - - - 11 1 2001–02 Д1 25 1 КФ+КЛ 7+0 2+0 І+КУЄФА 5+5 1+0 - - - 42 4Усього за «Парі Сен-Жермен» 31 2 8 2 14 1 53 5 2002–03 «Рейнджерс» ПЛ 27 4 КШ+КЛ 3+4 1+0 ЛЧ 1 0 - - - 35 5 2003–04 ПЛ 23 8 КШ+КЛ 1+3 0 ЛЧ 6 1 - - - 33 9Усього за «Рейнджерс» 50 12 11 1 7 1 68 14 2004–05 «Реал Сосьєдад» ПД 15 1 КІ 2 0 - - - - - - 17 1 2004–05 «Евертон» ПЛ 12 1 КА+КЛ 1+0 0 - - - - - - 13 1 2005–06 ПЛ 29 1 КА+КЛ 5+0 1+0 ЛЧ+КУЄФА 2+1 1+0 - - - 37 3 2006–07 ПЛ 35 9 КА+КЛ 2+2 0 - - - - - - 39 9 2007–08 ПЛ 28 1 КА+КЛ 0+2 0 КУЄФА 7 3 - - - 37 4 2008–09 ПЛ 26 6 КА+КЛ 3+0 1+0 КУЄФА 2 0 - - - 31 7 2009–10 ПЛ 13 6 КА+КЛ 1+0 0 ЛЄ 2 0 - - - 16 6 2010–11 ПЛ 29 3 КА+КЛ 3+1 0 - - - - - - 33 3 2011–12 ПЛ 2 1 КА+КЛ 0+1 0+1 - - - - - - 3 2Усього за «Евертон» 174 28 21 3 14 4 - - 209 35 2011–12 «Арсенал» ПЛ 29 6 КА+КЛ 3+0 0 ЛЧ 6 0 - - - 38 6 2012–13 ПЛ 34 6 КА+КЛ 2+0 0 ЛЧ 7 0 - - - 43 6 2013–14 ПЛ 31 2 КА+КЛ 5+1 1+0 ЛЧ 6 0 - - - 43 3 2014–15 ПЛ 7 0 КА+КЛ 0 0 ЛЧ 3 1 СА 1 0 12 1 2015–16 ПЛ 9 0 КА+КЛ 2+1 0 ЛЧ 1 0 СА 1 0 140Усього за «Арсенал» 110 14 14 1 24 1 2 0 150 16Усього за кар'єру 422 60 56 7 59 7 2 0 539 74
Досягнення
Як гравця «ПСЖ»
Володар Кубка Інтертото: 2001
«Рейнджерс»
Чемпіон Шотландії: 2002/03 Володар кубка Шотландії: 2002/03 Володар кубка шотландської Ліги: 2002/03
«Арсенал» Володар Кубка Англії: 2013/14, 2014/15 Володар Суперкубка Англії: 2014, 2015
Іспанія Чемпіон Європи (U-16): 1999 Переможець Кубка Меридіан: 1999
Як тренера «Арсенал» Володар Кубка Англії: 2019/20 Володар Суперкубка Англії: 2020, 2023, 2026 Чемпіон Англії: 2025/26
Індивідуальні Гравець року в «Евертоні»: 2005–06, 2006–07
Примітки
Посилання