Муравйов Андрій Миколайович (30 квітня 1806, Москва — 18 серпня 1874, Київ) — письменник, історик церкви, просвітитель, пам'яткоохоронець, краєзнавець, колекціонерФедорова Л. Д. Муравйов Андрій Миколайович // , почесний член Московської та Київської духовних академійКальницький М. Могила Муравйова А. М. // Звід пам'яток історії та культури України: Київ, кн. 1, ч. 1. К., 1999..
Біографія Андрій Миколайович Муравйов народився 30 квітня 1806 року в Москві, у родині відомого математика, генерал-майора М. М. Муравйова. Здобув домашню освіту. В юнацькі роки, під впливом свого учителя Семена Равича, почав писати вірші. У 1827 році вийшла перша збірка віршів «Таврида» .
З 17 років перебував на військовій службі. З 1832 по 1846 рік працював у Святійшому Синоді, пізніше — в Департаменті азіатських справ, начальником тюремного кабінету. Закінчив екстерном Московський університет, а згодом був обраний почесним членом Московської духовної академії та Київської духовної академії.
Літературна діяльність Муравйов був автором численних широковідомих праць з питань релігії, історії Церкви, які витримали чимало видань. Розпочинав літературну діяльність з поезії та перекладів, які не мали успіху. У 1829—1930 роках він мандрував Палестиною і Єгиптом, а у 1832 році видав свою першу прозову працю , яка була високо оцінена. Олександр Пушкін про неї писав: «С умилением и невольной завистью прочли мы книгу…». У 1844 році була видана чергова фундаментальна праця , третина якої була присвячена святиням Києва. Пізніше у Санкт-Петербурзі вийшла й окрема книжка Александр Анисимов. Андрей Муравьйов. Благочестивый странник // «Киевский телеграфЪ» №(296) . Він вперше опублікував деякі житія, закриту раніше справу Нікона.
Переїзд до Києва У 1859 році Андрій Муравйов придбав у Києві садибу на Андріївському узвозі, 38. Сюди він щоліта приїздив з Санкт-Петербурга, а 1868 року, після виходу у відставку дійсним статським радником, переселився остаточно. Він був знайомий з багатьма російськими письменниками, деякі з них відвідували його будинок у Києві, зокрема поети Федір Тютчев (1869) та Олексій Апухтін (1873), які присвятили йому свої віршіКальницький М., Ножненко С., Скібіцька Т. Житловий будинок 1-ї пол. 19 ст., в якому проживали Анненков О. С., Булгаков М. О., Воскресенський І. П., Муравйов А. М. // Звід пам'яток історії та культури України: Київ, кн. 1, ч. 1. К., 1999..
У 1864 році виступив одним із фундаторів Свято-Володимирського братства у Києві, а 1869 року його очолив.
Зібрав велику колекцію старожитностей, серед яких ікони, хрести, краєвиди Києва. Для цієї колекції в будинку Муравйова в Києві було відведено спеціальну кімнату. У 1878 році колекція була передана його племінником Церковно-археологічному музею при Київській духовній академії.
Пам'яткоохоронна діяльність в Києві Андрій Муравйов багато зробив для охорони пам'яток та історичного середовища Києва, зокрема, завдяки його клопотанням: була відремонтована каплиця над Хрещатицьким джерелом (поруч з колоною магдебурзькому праву), відновлені традиційні хресні ходи до Хрещатицького джерела; відхилено проект військового будівництва на Старокиївській горі; споруджена церква святих Бориса і Гліба у Вишгороді.
Муравйов дбав також про вулицю, на якій мешкав, — Андріївський узвіз. Разом зі своїм другом і сусідом Міхалом Грабовським добився того, що з Узвозу вигнали всі будинки розпусти.
Найбільше він опікувався долею Андріївської церкви. За його ініціативи було організовано збір коштів та влаштований спеціальний комітет для проведення ремонтно-реставраційних робіт та укріплення схилів гори, на якій церква розміщена. В ході робіт було поновлено баню і декор церкви, впорядковано навколишню територію. Також були відремонтовані священицькі покої у стилобаті, а в них 1865 року влаштовано церкву на честь преподобного Сергія. За його сприяння Міністерство внутрішніх справ подарувало церкві 2 ікони в ошатних кіотах, від київського митрополита Арсенія — картину П. Бориспольця «Проповідь апостола Андрія», від графа Шереметєва — копію картини з його домової церкви — «Вибір віри князем Володимиром».
В Андріївській церкві був похований: на першому поверсі цокольного об'єму, в стіні сучасної вчительської кімнати, вмуровано плиту з чорного граніту з викарбуваним написом.
Пам'ять Андрію Миколайовичу Муравйову присвячено декілька вітрин Музею Однієї Вулиці. Там представлені прижиттєві видання чисельних праць письменника, фотографії його саду на Андріївському узвозі та портрети А. М. Муравйова, в тому числі й копія портрету, намальованого М. Лермонтовим.
Вибрані праці (СПб., 1832; 8 видань); (СПб., 1836; 11 видань, перекладена майже всіма європейськими мовами); (СПб., 1838; 4 видання); (СПб., 1838); (СПб., 1838; 4 видання); (СПб, 1840); (СПб., 1844); (СПб., 1854); (СПб., 1855—58); (СПб., 1859); (СПб., 1858—60); (К., 1869), (К., 1871), (М., 1913).
Примітки
Джерела та література Л. Д. Федорова. Муравйов Андрій Миколайович //
Література Д. Шльонський, О. Браславець. Андріївський узвіз, його історія та путівник по Музею Однієї Вулиці. Вид-во «Центр Європи», Львів-Київ, 2008, 2009
Посилання Александр Анисимов. Андрей Муравьйов. Благочестивый странник // «Киевский телеграфЪ» №(296) Муравьев А. Н. Путешествие по святым местам русским: Киев // В Тип. ИИИ. Отд. собств. Е. И. В. Канцелярии, — 1844, — 291 стор.